Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 14 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2010 року щодо нього,

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 березня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого,

останній раз вироком Ужгородського

міськрайонного суду від 29.11.2006 року

за ч. 2 ст. 332, ст. 71 КК України на 3 роки

1 місяць позбавлення волі, звільненого

08.02.2007 року від відбування призначеного

покарання умовно-достроково на

2 місяці 14 днів,

засуджено:

- за ч. 4 ст. 190 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_5 визначене у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

За ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України ОСОБА_5 виправдано.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_5 засуджено за те, що він, разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, протягом жовтня 2007 року – травня 2008 року, з метою незаконного заволодіння грошовими коштами банківських установ м. Ужгорода, шляхом обману службових осіб банків, створили організовану групу, яка відповідно до розподілу функцій учасників підшуковувала осіб, готувала документи, в тому числі фіктивні для незаконного отримання автокредитів, подавала їх в банківські установи, використовуючи банківські рахунки переводила кошти в готівку і розподіляла їх між собою.

Використовуючи протягом лютого-травня 2008 року реквізити фіктивного підприємства ПП "Уж-Автотрейд", його банківські рахунки, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_7, ОСОБА_6 та іншими невстановленими слідством особами незаконно заволоділи коштами банківських установ на загальну суму 945 624, 89 грн., тобто у великих розмірах.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінально-процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Засуджений зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки є немотивованою та не містить підписів двох суддів, з тих хто розглядали справу в апеляції.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України у касаційній скарзі засудженого не оскаржуються.

Доводи засудженого про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України є безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою. Залишаючи апеляцію засудженого без задоволення, суд зазначив підстави, через які визнав її необґрунтованою. Під час розгляду апеляції засудженого судове слідство не проводилось та апеляційним судом нових доказів не досліджувалось.

Посилання засудженого на відсутність підписів двох суддів в ухвалі апеляційного суду також є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що оригінал ухвали апеляційного суду від 17 серпня 2010 року, який виготовлено рукописним способом, відповідає вимогам ст. 379 КПК України та підписаний всіма суддями, які брали участь в розгляді апеляції засудженого ОСОБА_5 (т. 19 а.с. 279-295). Копія ж цієї ухвали, виготовлена друкованим способом, завірена належним чином суддею-доповідачем по справі.

Таким чином, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування ухвали апеляційного суду, про що йдеться в касаційній скарзі засудженого, по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 – без задоволення.