Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - Животова Г.О.,

суддів – Пузиревського Є.Б. та Сахна Р.І.,

з участю прокурора – Кравченко Є.С.,

та захисника - ОСОБА_1,

розглянула 14 червня 2011 року в м. Києві касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення ухвалені за скаргою захисника ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2

В цій справі постановою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2010 року скасовано постанову прокурора від 16 вересня 2010 року, якою скасовано постанову слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи та порушено таку щодо голови правління ЗАО ЗМВК "Коктебель" ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 і ст. 218 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2010 року це рішення суду першої інстанції залишено залишено без зміни.

У скарзі прокурора порушується питання про скасування зазначених судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки на момент порушення кримінальної справи були достатні дані, які вказували на наявність ознак злочину в діях ОСОБА_2 Окрім того, місцевий суд, всупереч вимогам ч. 15 ст. 236-8 КПК України, розглянув і заздалегідь вирішив ті питання, які вирішуються при розгляді справи по суті, а суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ці порушення закону.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, та адвоката, який просив залишити оскаржені судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи постанову прокурора місцевий суд послався на те, що зазначені в ній приводи і підстави до порушення кримінальної справи, окрім даних позапланової перевірки ЗАТ "ЗМВК "Коктебель" та висновку судово-економічної експертизи від 31.08.2010 року, вже були предметом судового розгляду за наслідками якого Залізничним районним судом м. Сімферополя 16.06.2010 року скасовано постанову слідчого від 15.02.2010 року про порушення кримінальної справи щодо тієї ж особи за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Але з матеріалів справи вбачається, що передбаченим ст. 94 КПК України приводом до порушення цієї справи стало безпосереднє виявлення органом досудового слідства, під час розслідування іншої справи, ознак злочину, а підставою - достатні дані матеріалів дослідчої перевірки, які вказують на наявність ознак злочинів.

Зокрема, як зазначено в постанові про порушення кримінальної справи, такі дані містяться:

- у висновках ревізорів ОДПІ у м. Феодосії за результатами позапланової документальної перевірки дотримання податкового законодавства;

- у висновках судово-економічної експертизи Київського НДІСЕ від 31.08.2010 року;

- в протоколах допитів ревізорів ОДПІ у м. Феодосія;

- в ряді документів про ухилення від сплати акцизного збору в розмірі 8 397 409 грн.

Ці дані судом оцінені не з точки зору законності джерел їх отримання, а з точки зору їх достовірності, як доказів, що можна робити тільки під час розгляду справи по суті і є неприпустимим на стадії розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи. При цьому не враховано й те, що оцінка відповідних даних іншим судом не може вважатися преюдиціальною для суду, який відкрив провадження і розглянув нову справу. Отже, посилання на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 16.06.2010 року, та ще й без зазначення суті усіх його оцінок, є безпідставним.

За таких обставин, колегія суддів визнає оскаржене рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає вимогам ст. 236-8 КПК України, оскільки суд вийшов за межі розгляду справи і, замість перевірки наявності підстав та приводів для порушення кримінальної справи, вдався до недопустимої на стадії розгляду скарги оцінки доказів та не врахував, що об’єктивні ознаки скоєних злочинів встановлюються після порушення кримінальної справи.

Апеляційний суд не усунув порушення, допущені судом першої інстанції.

Зважаючи на зазначене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, який слід провести у повній відповідності до вимог ст. 236-8 КПК України та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.