5-1192км11 Про умисне ухилення від сплати податків та фіктивне підприємництво - 14.06.2011 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 14 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 на вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 травня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 205 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, за ч. 3 ст. 212 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю та веденням бухгалтерського обліку, а також наданням до органів державної податкової інспекції податкових декларацій і звітів, які містять відомості про податки, що підлягають сплаті в дохід державного бюджету України, строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, що є його власністю. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю та веденням бухгалтерського обліку, а також наданням до органів державної податкової інспекції податкових декларацій і звітів, які містять відомості про податки, що підлягають сплаті в дохід державного бюджету України, строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено: виключено з мотивувальної частини вироку рішення про засудження ОСОБА_1 за умисне ухилення від сплати прибуткового податку з громадян в сумі 502 320,96 грн. Цей же вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 205 КК України скасовано, а справу в цій частині закрито за відсутністю в його діях складу вказаного злочину. Виключено з резолютивної частини вироку рішення про застосування ст. 70 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання. Пом’якшено ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 212 КК України основне покарання до 6 років позбавлення волі.

У решті вирок залишено без зміни.

Згідно судових рішень ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, будучи службовою особою та фактично виконуючи обов’язки директора ТОВ "Донпромсоюз", в період з березня по грудень 2002 року умисно ухилився від сплати податку на прибуток в розмірі 165098 грн. та податку на додану вартість в розмірі 27611 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави грошових коштів в особливо великих розмірах.

Крім цього, в період 2001-2002 років ОСОБА_1, будучи службовою особою та фактично виконуючи обов’язки директора підприємств ТОВ "Ліга Трейд ЛТД", ТОВ "Донімпекс", при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємств, діючи умисно, шляхом заниження і приховання об’єктів оподаткування ухилився від сплати податку на додатну вартість в сумі 156 146,71 грв., податку на прибуток в сумі 135 989 грв., а всього податків на загальну суму 292 135, 71 грв., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету грошових коштів в особливо великих розмірах.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду. При цьому вказує на невідповідність вироку суду вимогам ст.ст. 323, 334 КПК України, неповноту та необ’єктивність досудового й судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. На думку захисника суд безпідставно вказав, що ОСОБА_1 був директором ТОВ "Донпромсоюз", ТОВ "Ліга Трейд ЛТД" та ТОВ "Донімпекс", незважаючи на те, що у трудових відносинах із зазначеними підприємствами той не перебував і не був відповідальною особою за сплату податку, а отже не є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 212 КК України. Крім того, зазначає, що місцевим судом не була виконана ухвала апеляційного суду від 30 січня 2007 року, якою скасовано попереднє рішення суду, та залишена поза увагою та обставина, що на момент початку розгляду справи не була скасована постанова від 30 квітня 2003 року про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 212 КК України.

Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі, аналогічній скарзі захисника, просить скасувати вирок та ухвалу, а справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 334 КПК України. Зазначає, що оскільки він не був директором ТОВ "Донпромсоюз", ТОВ "Ліга Трейд ЛТД" та ТОВ "Донімпекс", не відповідав за сплату податків, тому не є суб’єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання поданих скарг, пояснення прокурора із запереченнями проти скарг захисника та засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 362 і 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов’язаний перевірити усі доводи апеляцій, у тому числі якщо для того є підстави – і шляхом проведення судового слідства. Усі доводи, що містяться у апеляційних скаргах, мають бути ретельно вивчені, проаналізовані з урахуванням наявних у справі та додатково поданих матеріалів з тим, щоб жодний довід не залишився нерозглянутим.

Згідно зі ст. 377 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов’язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення, і якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою, а доводи апелянта – безпідставними.

При перегляді даної справи вказані вимоги закону апеляційним судом в повному обсязі не були виконані.

Як убачається із матеріалів справи, засуджений ОСОБА_1 подав мотивовану апеляцію, у якій просив скасувати вирок суду першої інстанції через неповноту та однобічність досудового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, заявив про те, що не був призначений на посаду директора тих господарських товариств, які вказані в обвинувальному висновку, не відповідав за складання податкової звітності та фінансово-бухгалтерських документів, не підписував податкові декларації та інші документи, в тому числі які передавались до банківських установ від його імені.

Апеляційний суд у своїй ухвалі коротко, у загальних рисах вказав про доведеність винуватості засудженого в інкримінованому йому злочині та визнав безпідставними його доводи.

Разом із тим, залишаючи апеляцію засудженого ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд, не перевіривши належним чином усі наведені у ній доводи, не дав в ухвалі вичерпної відповіді на них і не зазначив мотивовані підстави, з яких визнав ці доводи необґрунтованими, а лише перерахував докази, якими обґрунтовано вирок суду першої інстанції.

При цьому суд жодним чином не позначив свого ставлення до доводів апеляції про те, що ОСОБА_1 надавав лише консультативні послуги у діяльності ТОВ згідно цивільно-правових угод, а свідок ОСОБА_4 мала підстави обмовити його під час досудового слідства.

У якості незгоди з вироком засуджений посилався на те, що фактичне керівництво та фінансову діяльність здійснювали ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, однак ці особи судом не були допитані та його показання в цій частині під час судового слідства не були перевірені та спростовані.

Вказані доводи ОСОБА_1 апеляційний суд також належним чином не розглянув і не дав на них в ухвалі вичерпної відповіді.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 не можна вважати обґрунтованою та законною, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані порушення, повно і всебічно перевірити всі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції, за необхідності провести судове слідство та прийняти законне й обґрунтоване рішення.