Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ в складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів Крижановського В.Я., Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.

засудженого ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні 16 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 7 липня 2010 року.

Вироком Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2010 року засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

судимого вироком Крижопільського районного суду Вінницької області від 23.03.2007 р. за ст.ст. 296 ч. 1, 70 ч. 4 на 4 роки

позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади,

пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та

організаційно-розпорядчих функцій на строк 2 роки, на під-

ставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного

покарання з іспитовим строком 2 роки

за ст.ст. 27 ч. 4, 365 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі;

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,

не судимого

за ч. 2 ст. 365 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права

Справа № 5-1682км11 Категорія: ст.ст. 27 ч. 4, 365 ч. 2 КК України

Головуючий в суді першої інстанції: Панасюк Б.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції: Нагорняк Є.П.

Доповідач в касаційній інстанції: Крижановський В.Я.

обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 і ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, якщо вони протягом 2-річного іспитового строку не вчинять нових злочинів та виконають покладений на них обов’язок, передбачений п. 3 ст. 76 КК України.

Судом вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 7 липня 2010 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду, 30 квітня 2005 року, біля 2 години ночі, ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп’яніння, в кафе "Віночок", що у смт. Крижопіль, вступив у суперечку з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Після, з метою вчинення розправи над вказаними громадянами, звернувся за допомогою до свого сина ОСОБА_1, схиливши його своїм батьківським авторитетом до вчинення незаконних дій.

ОСОБА_1, будучи службовою особою, наділеною Законом України "Про міліцію" (565-12) відповідними службовими повноваженнями, повернувшись до кафе разом з батьком, пред'явивши посвідчення працівника міліції, змусили потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сісти до автомобіля, вивезли їх на околицю смт. Крижопіль, де засуджені разом, діючи злагоджено, побили потерпілих, заподіявши їм легкі тілесні ушкодження.

У касаційних скаргах:

– захисник в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить судові рішення у справі скасувати, дії останнього перекваліфікувати на ч. 1 ст. 125 КК України. Посилається на те, що суд невірно кваліфікував дії засудженого, оскільки він не є службовою особою, тому не може бути притягнутий до відповідальності за ст. 365 КК України;

– захисник в інтересах засудженого ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень та закриття провадження у справі за відсутності в діях останнього складу злочину. Так як, на думку захисника, суд не вказав дані у вироку, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 є службовою особою. Крім того зазначає, що на час вчинення злочину засудженим, він перебував вдома, після чергування, а не знаходився при виконанні службових обов'язків.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, пояснення засудженого ОСОБА_1, який просив касаційні скарги задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Правильність висновку суду про доведеність вини ОСОБА_2, ОСОБА_1 у вчиненні злочину, зазначеного у вироку, підтверджується доказами, дослідженими судом.

Доводи касаційних скарг захисника щодо кваліфікації дій засуджених колегія суддів вважає непереконливими враховуючи наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 на час скоєння ним злочину був працівником міліції, а отже службовою особою, і відповідно до положень Закону України "Про міліцію" (565-12) – представником влади.

Той факт, що ОСОБА_1 перебував вдома після чергування не позбавляє його статусу службової особи і не впливає на правильність кваліфікації за ч. 2 ст. 365 КК України як умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони супроводжувалися насильством, були болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого.

Крім того, судом встановлено, що саме ОСОБА_2 власним авторитетом як батько схилив ОСОБА_1 до умисного вчинення ним як службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих прав та повноважень, тобто є підбурювачем згідно з ч. 4 ст. 27 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 КК України передбачено, що підбурювач підлягає кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією частиною статті Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем. Зазначені положення щодо правової оцінки діянь співучасників стосуються також ситуацій співучасті у злочинах із спеціальним суб’єктом.

Отже, суд обґрунтовано прийшов до висновку, визнавши винним та засудивши ОСОБА_2 як підбурювача до вчинення злочину, який був скоєний ОСОБА_1, тобто за ч. 2 ст. 365 КК України.

За таких обставин, підстав для перекваліфікації дій засуджених колегія суддів не вбачає.

Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України у касаційному порядку не підлягають, тому і в цій частині доводи захисника колегія суддів вважає безпідставними.

Апеляційним судом при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку, зокрема, при перевірці аналогічних доводів апеляції касаційній скарзі захисника, прийнято правильне рішення. Свої висновки суд належним чином умотивував, з якими і погоджується колегія суддів.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень у справі, не встановлено.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 – ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 7 липня 2010 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1 – без зміни.