Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Міщенка С.М.,

суддів Матієк Т.В., Сахна Р.І.,

з участю прокурора Сенюк В.О.,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянула в судовому засіданні 21 червня 2011 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційною інстанцією, на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 10 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2011 року.

Постановою слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 4 травня 2010 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Приводом до порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_8, а підставами - передбачені ч. 2 ст. 94 КПК України достатні дані, які на час порушення справи вказували на наявність у діях ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, і які викладені в матеріалах кримінальної справи № 50-5556.

Як зазначено у постанові слідчого, під час досудового слідства було встановлено, що 8 жовтня 2008 року ОСОБА_7, діючи умисно, переслідуючи корисливу мету розтрати ввіреного йому, як директору ТОВ "Українська Агрохімічна компанія" майна, в денний час доби, знаходячись в офісі приватного нотаріуса Рівненського нотаріального округу ОСОБА_9, за адресою: АДРЕСА_1, уклав договір купівлі-продажу, згідно якого він як директор ТОВ "Українська Агрохімічна компанія" продав ТОВ "Стілбон Хім" в особі директора ОСОБА_10, нежитлові приміщення, що знаходилися в АДРЕСА_2, за ціною 132064,70 грн., що не відповідало дійсній вартості цих об’єктів нерухомості, яка згідно висновку судово-будівельної технічної експертизи №6791/7226 від 9 листопада 2009 року складала 5824685 грн.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 10 січня 2011 року скарга ОСОБА_7 була задоволена, постанова слідчого від 4 травня 2010 року про порушення кримінальної справи щодо нього скасована.

Суд встановив, що слідчий у постанові обмежився загальною фразою про те, що приводом до порушення справи була заява ОСОБА_8, а підставами – достатні дані, які на час порушення кримінальної справи вказували на наявність у діях ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, не зазначивши при цьому конкретних підстав, які вказували на наявність у діях ОСОБА_7 ознак даного злочину, що спричинило тяжкі наслідки інтересам товариства.

Також, суд зазначив про те, що на час порушення кримінальної справи 4 травня 2010 року відносно ОСОБА_7 у матеріалах справи було рішення Господарського суду Рівненської області від 25 серпня 2009 року, яким визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 8 жовтня 2008 року, укладений між ТОВ "Українська Агрохімічна компанія" та ТОВ "Стілбон Хім". За ТОВ "Українська Агрохімічна компанія" визнано право власності на вказане у договорі майно. Постановою Вищого Господарського Суду України від 9 березня 2010 року вищевказане рішення в цій частині залишено без змін. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність достатніх даних, які вказували на наявність у діях ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Суд дійшов висновку про відсутність приводів для порушення вказаної кримінальної справи. Своє рішення суд прийняв виходячи з пояснень заявника ОСОБА_8 в суді про те, що заяву до правоохоронних органів він не складав, лише підписав її під впливом інтриг, які панували у товаристві. Про те, що за його заявою було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_7, не знав. Як учасник ТОВ "Українська Агрохімічна компанія" немає претензій до ОСОБА_7 щодо відчуження майна. Рішенням господарського суду договір про відчуження майна визнано недійсним, майно повернуто товариству і зареєстровано в БТІ. Порушення справи щодо ОСОБА_7 вважав незаконним.

Ухвалою Апеляційного м. Києва 26 січня 2011 року апеляція прокурора залишена без задоволення, а постанова суду від 10 січня 2011 року - без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушив питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Вважав, що судом дана невірна оцінка підставам до порушення кримінальної справи. Зазначив про те, що наявність

рішення Господарського суду Рівненської області від 25 серпня 2009 року підтверджує висновок слідчого про неправомірність дій ОСОБА_7 при підписанні договору купівлі-продажу, а не навпаки. Приводом до порушення справи була заява за підписом учасника ТОВ ОСОБА_8, яка відповідала всім вимогам, які передбачені чинним законодавством.

Захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 подав заперечення, в яких вважав судові рішення законними і обґрунтованими.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, пояснення захисників, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постанова суду першої інстанції, якою скасовано постанову слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 4 травня 2010 року, є законною і обґрунтованою.

Згідно із ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови для порушення справи.

Як убачається з матеріалів справи, таких вимог закону суд дотримався.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність законних приводів до порушення слідчим 4 травня 2010 року кримінальної справи щодо ОСОБА_7

Слідчий у даній постанові вказав про те, що приводом до порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_8

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 95 КПК України, п. 2.4 Інструкції "Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочин, що вчинені або готуються", затвердженої наказом МВС України від 14 квітня 2004 року № 400 (z0571-04) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 6 травня 2004 року за №571\9170, письмова заява про злочин повинна бути підписана особою, від якої вона подається. До порушення справи слід пересвідчитися в особі заявника, попередити його про відповідальність за неправдивий донос і відібрати від нього відповідну підписку.

Відповідно до п. 3.4 вищевказаної Інструкції при реєстрації заяв і повідомлень про злочин, що надійшли в письмовій формі, оперативний черговий на їх лицьовому боці проставляє спеціальний штамп реєстрації (додаток 4 до цієї Інструкції), в якому вказано назву органу внутрішніх справ, дату реєстрації та порядковий номер реєстраційного запису і прізвище оперативного чергового.

Проте, вказаний порядок приймання і реєстрації заяви ОСОБА_8

не було дотримано.

Так, у матеріалах справи № 50-5556 міститься письмова заява ОСОБА_8 від 24 листопада 2008 року до Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю ГУ МВС України в м. Києві (т.1 а.с.13). Згідно штампа вона була зареєстрована 14 січня 2009 року. Проте підпис і прізвище оперативного чергового, який зареєстрував дану заяву, у штампі реєстрації відсутні.

До порушення кримінальної справи заявник ОСОБА_8 про відповідальність за неправдивий донос не попереджався і відповідна підписка ОСОБА_8 у матеріалах справи відсутня. За таких обставин твердження прокурора в касаційній скарзі про те, що заява ОСОБА_8 відповідала, як зазначено у скарзі, всім вимогам, які передбачені чинним законодавством, є необґрунтованими.

У суді першої і апеляційної інстанції ОСОБА_8 зазначив про те, що заяву до правоохоронних органів він не складав, лише підписав її під впливом інтриг, які панували у товаристві. Про те, що за його заявою було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_7, не знав. Порушення справи щодо ОСОБА_7 він вважав незаконним.

Вказані обставини давали суду підстави для висновку про те, що заяву ОСОБА_8 від 24 листопада 2008 року не можна визнати приводом для порушення слідчим 4 травня 2010 року кримінальної справи щодо ОСОБА_7

Є вмотивованим висновок суду про відсутність достатніх даних, які вказували на наявність у діях ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що спричинили тяжкі наслідки інтересам ТОВ "Українська Агрохімічна компанія". При цьому суд послався на рішення Господарського суду Рівненської області від 25 серпня 2009 року, яким визнаний недійсним договір від 8 жовтня 2008 року, укладений між ТОВ "Українська Агрохімічна компанія" та ТОВ "Стілбон Хім". За ТОВ "Українська Агрохімічна компанія" визнано право власності на вказане у договорі майно. Постановою Вищого Господарського Суду України від 9 березня 2010 року вищевказане рішення в цій частині залишено без змін.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляцію прокурора на постанову місцевого суду, перевірив її доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, і залишив її без задоволення, а постанову місцевого суду – без зміни з наведенням у своїй ухвалі мотивів такого рішення, з яким погоджується і колегія суддів.

Будь-яких даних про порушення судовими інстанціями норм кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону під час розгляду скарги ОСОБА_7 на постанову слідчого від 4 травня 2010 року, на які вказується в касаційній скарзі, не встановлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

постанову Деснянського районного суду м. Києва від 10 січня 2011 року, якою скасовано постанову слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 4 травня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2011 року залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційною інстанцією, - без задоволення.