Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ в складі:

головуючого Мороза А.М.,

суддів Крижановського В.Я., Чуйко О.Г.,

за участю прокурора Шевченко О.О.

розглянула в судовому засіданні 23 червня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 1 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2011 року.

Вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 1 листопада 2010 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 371 КК України та призначено покарання у виді позбавлення права обіймати посаду слідчого органів внутрішніх справ України на строк 3 роки.

Судом вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що працюючи в слідчому відділі Березнегуватського РВ УМВС України в Миколаївської області на посаді слідчого 19.11.2008 року провів обшук у фермерському будинку, де було виявлено та вилучено саморобний пристрій для стрільби та набій до нього. За даним фактом 20.11.2008 року ОСОБА_1 порушив кримінальну справу та діючи умисно, 21.11.2008 року з 14 год. 45 хв. до 15 год. в приміщенні райвідділу завідомо незаконно затримав ОСОБА_2 за підозрою у вчинен-

Справа № 5-1697км11 Категорія: ч. 1 ст. 371 КК України

Головуючий в суді першої інстанції: Луста С.А.

Доповідач в апеляційній інстанції: Войтовський С.А.

Доповідач в касаційній інстанції: Крижановський В.Я.

ні вказаного злочину та помістив до ізолятору тимчасового тримання, де останній перебував на протязі 67 годин 55 хвилин. При цьому ОСОБА_1 на час затримання потерпілого достовірно знав, що фермерський будинок не є житлом останнього, а вилучені речі належать його батьку – ОСОБА_6

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 січня 2011 року вирок суду першої інстанції змінено, виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на вчинення засудженим злочину з особистих мотивів. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про скасування судових рішень та закриття провадження у справі на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутності в його діях складу злочину.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурор просить касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, обґрунтовуючи тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, є доведеною. Доводи скарги засудженого щодо спростування його вини вважає неспроможними.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у вироку висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним зазначеного злочину відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів і є правильними.

При цьому, беручи до уваги, що під час судового розгляду засуджений по суті не визнавав себе винним у вчиненні інкримінованого злочину, суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними доказами показання потерпілого ОСОБА_2, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про обставини вчинення цього злочину, які вони неодноразово давали на досудовому та судовому слідстві, та є послідовними і такими, що узгоджуються між собою та іншими доказами.

Із змісту їх показань вбачається, що ОСОБА_1 під час проведення ним обшуку достовірно стало відомо, що даний фермерський будинок не є житлом ОСОБА_2, що знайдена там зброя та бойові припаси за твердженням батька потерпілого, що був присутній при обшуку, належать саме йому, інші члени сім’ї про них нічого не знали. Тому затримання ОСОБА_2 та поміщення його до ізолятора тимчасового тримання, де останній безпідставно пробув на протязі 67 годин 55 хвилин, під час яких з ним не проводились слідчі дії, ОСОБА_1 вчинив завідомо незаконно.

Окрім того, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину у повній мірі підтверджений й іншими доказами по справі: даними, що містяться у протоколах виїмки, огляду документів, обшуку, затримання ОСОБА_2, в постанові про звільнення підозрюваного з ізолятора тимчасового тримання, в постанові про припинення кримінального переслідування тощо.

Доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого про відсутність в його діях складу злочину спростовуються сукупністю наявних доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним завідомо незаконного затримання ОСОБА_2

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 371 КК України є правильною.

ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65 КК України призначене покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, такі ж, як і у касаційній скарзі посилання засуджений висловлював у судах першої та апеляційної інстанцій. Ці суди визнали їх безпідставними. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, із цих питань зазначені суди належним чином умотивували у постановлених ними судових рішеннях. Вони підтверджені доказами, які суди ретельно перевірили й належним чином оцінили.

Отже, оцінивши в сукупності докази по справі, суди першої й апеляційної інстанцій постановили законні та обґрунтовані судові рішення щодо ОСОБА_1, а тому підстав для їх скасування немає.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 1 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2011 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.