Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Тельнікової І.Г., Романець Л.А.,

за участю прокурора Чорної І.В.,

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 7 липня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2011 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше неодноразово судимого, останній раз 1 квітня 2008 року за ч. 1 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки,

звільненого від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки на підставі ст. 75 КК України.

Постановою від 2.10.2008 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням і відбуває призначене покарання з 12 серпня 2010 року.

Вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2010 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 7856, 52 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 992,97 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Апеляційним судом Миколаївської області 22 лютого 2011 року зазначений вирок скасовано в частині призначеного покарання та постановлено свій вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів вчинених 20.03.2007 року та 19.10.2007 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 обрано у виді взяття під варту в залі суду.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 19 жовтня 2007 року приблизно о 21 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем "ГАЗ - 53" д. н. НОМЕР_1 на вул. Миру в смт. Казанка Миколаївської області, порушив вимоги п.п. 10.1, 12.2, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив зіткнення з мопедом "Хонда ДІО". В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій мопеду ОСОБА_4 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, а пасажир ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник засудженого порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та залишення без зміни вироку суду першої інстанції. Зазначає, що місцевий суд при призначенні ОСОБА_1 покарання з випробуванням урахував всі обставини справи, а тому вирок є законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено ґрунтується на зібраних у справі доказах, які перевірені судом. Ці висновки і кваліфікація його дій за ч.2 ст. 286 КК України ніким не осопрюються.

Змінюючи вирок та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі апеляційний суд, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, належним чином своє рішення умотивував і колегія суддів знаходить це рішення переконливим.

Апеляційним судом обґрунтовано зазначено у вироку, що суд першої інстанції правильно визначив вид і розмір призначеного ОСОБА_1 основного і додаткового покарання, з урахуванням ступеню тяжкості скоєного ним злочину, особу винного, обставину, що обтяжує покарання – скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння, та обставину, що його пом’якшує – щире каяття.

Як убачається із вироку апеляційного суду, суд першої інстанції не в повній мірі врахував наслідки, що настали від злочину – спричинення тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом потерпілим; дані про про особу засудженого, який неодноразово судимий, серед іншого і за вчинення аналогічного злочину в стані алкогольного сп’яніння, більше 2 років ухилявся від суду та виконання процесуальних рішень, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

За таких обставин апеляційний суд правильно дійшов висновку про відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 покарання з випробуванням та правильно визначив остаточне покарання відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки засуджений не відбув покарання, призначене за вчинення злочину 20.03.2007 року.

Судом у відповідності до закону, за який ОСОБА_1 засуджено, обґрунтовано застосовано і додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника і визначення покарання засудженому без реального відбування покарання у виді позбавлення волі відсутні.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування вироку, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.