Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Литвинова О.М.,

суддів Слинька С.С., Чуйко О.Г.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.

розглянула в судовому засіданні 7 липня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 17 березня 2011 року.

Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 23 квітня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, востаннє 8 вересня 2008 року за ст. 164 ч. 1 КК України до штрафу в сумі 1700 грн.,

засуджено за ч. 2 ст. 307, 77 КК України на 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_11, вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.

За вироком суду ОСОБА_1 13 червня 2009 року, в першій половині дня, на зупинці громадського транспорту "23 Вересня" по вул. 23 Вересня в м. Полтаві, у невстановленої досудовим слідством особи на ім’я ОСОБА_1 незаконно, з метою збуту, придбав 11 мл. особливо небезпечного наркотичного засобу – опію ацетильованого, що знаходився у медичному шприці, який незаконно переніс, зберігав за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1, та в цей же день, близько 11 год., незаконно збув його ОСОБА_3, яка частину вказаного наркотичного засобу збула ОСОБА_2, а решту залишила для власного вживання.

14 червня 2009 року, близько 5 год. 50 хв., в південному підземному переході вокзалу ст. Харків – пасажирський Південної залізниці м. Харкова у ОСОБА_5 працівниками міліції було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб – опій ацетильований вагою, у перерахунку на суху речовину, 0,166г.

Крім того, ОСОБА_1 26 червня 2009 року, в вечірній час, повторно, за аналогічних обставин придбав, переніс, зберігав та збув 8 мл. особливо небезпечного наркотичного засобу – опію ацетильованого ОСОБА_3, яка в цей же день, близько 20 год. 00 хв., його частину, а саме, 0,196г, у перерахунку на суху речовину, збула особі, яка була задіяна при проведенні оперативної закупки під прізвищем ОСОБА_6, а решту – 0,194г, у перерахунку на суху речовину, залишила собі для власного вживання.

Також, ОСОБА_1 7 липня 2009 року, близько 22 год., на автомобільній заправці "АЗК №1", розташованій на автодорозі "Київ-Харків", поблизу перехрестя з автодорогою в с. Шмиглі, при виїзді з м. Полтави, повторно незаконно збув за 200 грн. особі, яка була задіяна при проведенні оперативної закупки під прізвищем ОСОБА_6, особливо небезпечний наркотичний засіб – опій ацетильований вагою, у перерахунку на суху речовину, 0,135г.

Задовольняючи апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляційний суд Полтавської області своїм вироком від 17 березня 2011 року скасував вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання і постановив новий, яким призначив йому покарання за ст. 307 ч.2 КК України – 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. У решті вирок залишено без зміни.

Як убачається зі змісту касаційної скарги та доповнень до неї засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції щодо нього внаслідок суворості, просить пом’якшити призначене йому покарання. На обґрунтування своїх доводів посилається на те, що судом при призначенні йому покарання не було належним чином враховано повне визнання ним вини, щире каяття, стан здоров’я, перебування на його утриманні сина, та те, що він працює.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду апеляційної інстанції та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів уважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 307 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи засудженого ОСОБА_7 про суворість призначеного йому апеляційним судом покарання, є непереконливими.

Так, постановляючи вирок апеляційний суд належним чином мотивував свої доводи про неможливість застосування до ОСОБА_7 звільнення від відбування покарання.

Разом з тим, апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахувавши дані про особу засудженого, ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, взявши до уваги і пом’якшуючі покарання обставини, в тому числі і ті, на які ОСОБА_7 посилається у своїй скарзі, призначив йому покарання у мінімальних межах, передбачених санкцією ст. 307 ч. 2 КК України.

Стосовно посилань у касаційній скарзі засудженого на наявність у нього роботи та сина на утриманні, то такі обставина не є достатніми для пом’якшення йому покарання.

З огляду на наведене та, враховуючи конкретні обставини справи, а також те, що ОСОБА_7 вчинив злочин, пов’язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, які становлять значну суспільну небезпеку, колегія суддів не знаходить підстав для пом’якшення йому покарання, оскільки покарання, що призначено останньому за своїм видом і розміром є справедливим та необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Апеляційного суду Полтавської області від 17 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу – без задоволення.