5-2022к11 Про таємне викрадення майна, розбій та умисне вбивство з корисливих мотивів - 21.07.2011 Прийняття

засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України 2 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття ОСОБА_1 визначено покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє - 07.04.2008 року Енергодарським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 4 ст. 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття ОСОБА_4 визначено покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 07.04.2008 року та визначено остаточне покарання 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

ОСОБА_1, 12.12.2009 року, приблизно о 17 год. 20 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в АДРЕСА_1, шляхом вільного доступу таємно викрала з підвіконня на кухні мобільний телефон "Нокіа 2310", спричинивши потерпілій ОСОБА_6 шкоду на загальну суму 266 грн.

Крім того, ОСОБА_1, 04.01.2010 року, приблизно о 11 год. 00 хв., знаходячись в кв. АДРЕСА_2 шляхом вільного доступу повторно таємно викрала з серванту мобільний телефон "Нокіа 1202", спричинивши потерпілому ОСОБА_7 шкоду на загальну суму 329 грн.

Крім того, 09.01.2010 року, у вечірній час, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, домовились між собою, погрожуючи застосуванням насильства небезпечного для життя ОСОБА_7, здійснити розбійний напад на нього з проникненням до житла з метою заволодіння його майном. З цією метою ОСОБА_4, без відома ОСОБА_1 та ОСОБА_3 взяв з собою киянку, яку сховав під одяг. Прибувши до буд. АДРЕСА_3, згідно заздалегідь розподілених ролей, ОСОБА_1, користуючись довірою ОСОБА_7 по домофону попросила його впустити її до квартири АДРЕСА_2, після чого останній відкрив їй двері під’їзду, в який ОСОБА_1 зайшла разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, піднялась ліфтом на 4 поверх де її чекав потерпілий, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 піднялись по сходах. Зайшовши до квартири ОСОБА_7, ОСОБА_1 умисно не зачинила за собою двері помешкання для безперешкодного проникнення до нього ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Слідом за ОСОБА_1 до квартири зайшов ОСОБА_4, котрий, виходячи за межі змови з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про спосіб заволодіння майном, киянкою, з метою вбивства ОСОБА_7 з корисливих мотивів, наніс останньому в кімнаті квартири не менше 6 ударів по голові, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, від чого ОСОБА_7 впав. Будучи присутнім при нанесенні частини ударів потерпілому ОСОБА_4, ОСОБА_3 запитав у ОСОБА_7 де він зберігає гроші, на що той відповів, що вони знаходяться в гаманці, що лежить у джинсах, які висять на стільці в кімнаті. Почувши це, ОСОБА_1 дістала гаманець з брюк, та заволоділа грошима в сумі 400 грн. Продовжуючи реалізувати злочинний умисел на заволодіння чужим майном, ОСОБА_4, за пропозицією ОСОБА_3, відключив проводи від телевізора "West" вартістю 800 грн., а ОСОБА_1 знайшла та забрала пульт керування від вказаного телевізора. Після цього, ОСОБА_3 з ОСОБА_1 винесли телевізор з квартири, а через нетривалий проміжок часу за ними вийшов ОСОБА_4

Від нанесених ОСОБА_4 не менше 6 ударів киянкою по голові ОСОБА_7, останньому були спричинені численні рвані рани голови з переломами черепа, внаслідок чого від відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток черепа та ушкодження головного мозку ОСОБА_7 помер на місці скоєння злочину.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 ставить питання про зміну вироку суду та пом’якшення їй міри покарання. Просить врахувати ті обставини, що вона раніше не судима, повністю визнала свою вину, розкаялась, відшкодувала завдану шкоду та на її утриманні знаходиться малолітня дитина.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_3, просить скасувати вирок суду в частині засудження останнього за ч. 3 ст. 187 КК України та справу в цій частині закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України. Вказує, що все обвинувачення ОСОБА_3 базується на неправдивих показаннях ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які обмовили його підзахисного. Вважає, що про упередженість досудового слідства свідчить та обставина, що до суду справа ОСОБА_3 була направлена з більш тяжким обвинуваченням, належним чином не враховані дані, що характеризують особи засуджених. Також посилається на ту обставину, що слідством та судом не було доведено змову ОСОБА_3 з іншими засудженими на розбійний напад, а його умисел був направлений лише на допомогу ОСОБА_1 у перенесенні її речей з квартири потерпілого. Вважає, що будь яких доказів вини ОСОБА_3 не здобуто.

Прокурор у касаційній скарзі ставить питання про скасування вироку суду у зв’язку з істотним порушенням кримінально - процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м’якості. Вважає, що судом були невірно кваліфіковані дії ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК України в частині вчинення з ОСОБА_4 розбійного нападу, оскільки дії засуджених були узгоджені, потерпілому допомоги ніхто з них не надавав, всі засуджені на досудовому слідстві вказували, що знали про наявність киянки у ОСОБА_4 Вважає, що дані під час досудового слідства покази засуджених є послідовними, а тому в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_1 наявний склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Суд же у вироку прийняв за основу показання ОСОБА_4 про відсутність обізнаності інших співучасників про наявність киянки, в той же час у тому ж вироку піддає критиці покази ОСОБА_4 в іншій частині стосовно розбійного нападу. Крім того, прокурор вважає, що судом при призначенні міри покарання не було враховано, що ОСОБА_1 вчинила три корисливих злочини, зловживає спиртними напоями, а ОСОБА_3 вину не визнав, не розкаявся, постійно змінював покази. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У запереченнях до касаційної скарги потерпілий ОСОБА_10 просить касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок суду без зміни.

Захисник ОСОБА_2 у запереченнях просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, оскільки останнім не навів доводів на скасування вироку в зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, не послався на відповідні аркуші справи та послався на ті обставини, які в судових дебатах не вказував.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої, яка підтримала свою скаргу та заперечувала проти скарг інших учасників процесу, міркування прокурора, який вважає що скарги засудженої та захисника задоволенню не підлягають, вважаючи їх необґрунтованими та підтримав касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню повністю, захисника ОСОБА_2 – частково, засудженої ОСОБА_1 – задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 324, 334 КПК України суд повинен у вироку обґрунтувати висновок про доведеність вини підсудного та кваліфікацію його дій, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред’явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 29.06.90 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (v0005700-90) , в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово, в умовах, що виключають будь-яке втручання у вирішення конкретних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Судом дані вимоги виконані не в повній мірі.

Так, органом досудового слідства засуджена ОСОБА_1 обвинувачувалася у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 187; ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ч.4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України.

В процесі розгляду справи судом, прокурором було змінено обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7

Відповідно до нового обвинувачення, 09.01.2010 року, в період часу з 17 по 22 год., ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, домовились між собою, з застосуванням насильства небезпечного для життя або здоров’я ОСОБА_7, здійснити розбійний напад на нього з проникненням до житла з метою заволодіння його майном. З цією метою ОСОБА_4 з ОСОБА_3 взяли з собою киянку. Прибувши до буд. АДРЕСА_3, згідно заздалегідь розподілених ролей, ОСОБА_1, користуючись довірою ОСОБА_7 по домофону попросила його впустити її до квартири АДРЕСА_2, після чого останній відкрив їй двері під’їзду, в який ОСОБА_1 зайшла разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, піднялась ліфтом на 4 поверх де її чекав потерпілий. Зайшовши до квартири ОСОБА_7, ОСОБА_1 умисно не зачинила за собою двері помешкання для безперешкодного проникнення до нього ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Слідом за ОСОБА_1 до квартири зайшов ОСОБА_4 та ОСОБА_3, де, діючи згідно заздалегідь розподілених ролей, киянкою, з метою вбивства ОСОБА_7 з метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_4 наніс потерпілому в кімнаті квартири не менше 6 ударів по голові, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження. Після цього, ОСОБА_3 присів біля лежачого на підлозі ОСОБА_7 та притримуючи його ногою почав разом з ОСОБА_4 вимагати потерпілого повідомити де він зберігає гроші та коли він повідомив про їх місцезнаходження, ОСОБА_1 дістала гаманець з брюк, що висіли на стільці в кімнаті, та заволоділа грошима в сумі 400 грн.

Крім того, в процесі розбійного нападу ОСОБА_4, виходячи за межі домовленості з ОСОБА_3 та ОСОБА_1, з метою умисного вбивства ОСОБА_7 з корисливих мотивів, наніс потерпілому не менше 6 ударів киянкою по його голові, від чого останньому були спричинені численні рвані рани голови з переломами черепа, внаслідок чого від відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток черепа та ушкодження головного мозку ОСОБА_7 помер на місці скоєння злочину.

Після цього, ОСОБА_4, заволодів телевізором "West" вартістю 800 грн. та передав його ОСОБА_3 з ОСОБА_1

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за даним епізодом злочинної діяльності, прокурором було кваліфіковано за ч. 4 ст. 187 КК України, а ОСОБА_4 за п. 6 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 КК України.

Суд, при постановленні вироку, перекваліфікував дії ОСОБА_1 та ОСОБА_3, за епізодом вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7, з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 187 КК України, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 будь - яких дій у сприянні ОСОБА_4 при спричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому не вчиняли та їх умислом вищевказані дії ОСОБА_4 не охоплювались. На думку суду, про дані обставини свідчать поведінка ОСОБА_1 після спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень потерпілому, яка після даної події злякалась та почала висловлювати ОСОБА_4 претензії. Поведінка ОСОБА_3, який забрав киянку у ОСОБА_4 та пообіцяв потерпілому не спричиняти йому в подальшому тілесних ушкоджень. Проаналізувавши дані обставини, суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_4 вийшов за межі змови з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 при спричиненні потерпілому ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння.

В той же час, як убачається з первинних пояснень засуджених, даних ними під час проведення досудового слідства, всі вони були обізнані про наявність киянки при вчиненні розбійного нападу на потерпілого. Судом, при винесенні вироку не було дано належної оцінки первинним показам засуджених, в тому числі тим, які також вказують на їх поведінку після вчинення злочину.

Крім того, як убачається з матеріалів кримінальної справи як в стадії досудового слідства, так і в судовому засіданні показання всіх засуджених носили суперечливий характер в частині розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7, дані суперечності в судовому засіданні не усунуті в частині домовленостей між засудженими на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому в процесі заволодіння його майном при розбійному нападі і дій кожного з них при вчиненні зазначеного злочину. Тому висновок суду про необізнаність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про наміри ОСОБА_4 застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого викликає сумнів, оскільки всі дії до вчинення злочину, в процесі розбійного нападу та заволодіння майном потерпілого всіма учасниками злочинних дій та розпорядження ними цим майном, свідчать про їх обізнаність щодо зазначених обставин. Про це свідчить поведінка ОСОБА_4, який наносив удари киянкою в присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, поведінка ОСОБА_3, який після нанесення потерпілому ударів ОСОБА_4 знаходився біля потерпілого і вимагав повідомити про місцезнаходження коштів останнього, ОСОБА_1, яка була присутня при цій розмові і дістала гроші з гаманця потерпілого у місці, на яке той вказав. Крім того, в своїх показаннях в стадії досудового слідства засуджені викривали один одного, конкретизуючи роль, ступінь участі кожного з учасників злочинних дій у розбійному нападі в частині співучасті застосування насильства до потерпілого. Як вбачається з матеріалів справи вказані показання засудженими в стадії досудового слідства давалися самостійно, без примусу, в присутності захисників, про що свідчать записи в процесуальних документах.

Як було встановлено судом, даних про те, що до ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 застосовувались недозволені заходи в процесі досудового слідства були перевірені у встановленому законом порядку і свого підтвердження не знайшли.

Заслуговують на увагу також доводи прокурора про м’якості призначеного покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за вчинення тяжкого злочину, виходячи з даних, які містяться у матеріалах справи щодо характеристики осіб кожного з засуджених.

Вказані порушення, допущені судом є істотними, а тому вирок суду відносно ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно ретельно перевірити доводи прокурора про доведеність вини ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за якими було пред’явлено обвинувачення, захисника ОСОБА_2 та, в разі доведеності вини у скоєному, необхідно призначити їм покарання з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального та кримінального закону.