Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 26 липня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_5,

Вказаним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України на 3 роки обмеження волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_5 засуджено за те, що він, приблизно о 13 годині 20 хвилин 24 грудня 2007 року, знаходячись в лінійному відділі міліції на ст. Дніпропетровськ Лінійного управління на Придніпровській залізниці УМВС України на транспорті, розташованому по вул. Привокзальній, 15 в м. Дніпропетровську, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами ОСОБА_6 в сумі 1 000 доларів США, що по курсу НБУ станом на 4 грудня 2007 року складало 5 050 гривень. Вказані гроші ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності та знищення зібраних щодо нього матеріалів та речових доказів, хоча на той момент ОСОБА_5 не був співробітником органів внутрішніх справ і від нього не залежало прийняте рішення в порядку ст. 97 КПК України за матеріалами відносно ОСОБА_6

Після заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 був затриманий працівниками УСБУ в Дніпропетровській області і отримані ним грошові кошти в сумі 1 000 доларів США були у нього вилучені.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого та істотне порушення кримінально-процесуального закону, ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і направлення справи на нове розслідування. При цьому засуджений зазначає, що обвинувачення ґрунтується лише на показаннях ОСОБА_6, який є зацікавленою особою. Його дії невірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України. Також засуджений вказує на те, що при відсутності обставин, що обтяжують покарання та наявності обставин, які позитивно характеризують його особу, суд призначив найсуворіший вид покарання у максимальному розмірі.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_5 на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства) відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно й об’єктивно дослідив, правильно оцінив.

Зокрема, його винність підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, даними протоколу огляду місця події, висновками експертизи, даними, що містяться в матеріалах особової справи ОСОБА_5, протоколі огляду його службового кабінету та іншими доказами, зібраними по справі.

Дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 190 КК України кваліфіковані вірно.

Разом з тим, призначаючи ОСОБА_5 найсуворіший вид покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на максимальний строк, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має нагороди за сумлінну працю. Обставини, що обтяжують його покарання, відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що покарання ОСОБА_5 необхідно пом’якшити до двох років обмеження волі. Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Пом’якшити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України до 2 (двох) років обмеження волі.

В решті судові рішення залишити без зміни.