Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 26 липня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 8 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 7 грудня 2010 року щодо нього,

Вказаним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

Стягнуто із засудженого на користь фінансового управління Снігурівської державної адміністрації витрати на лікування потерпілої, а також судові витрати за проведення експертизи.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 7 грудня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_5 засуджено за те, що приблизно о 14 годині 30 хвилин 28 червня 2010 року він, перебуваючи у домоволодінні за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків через надмірне вживання алкогольних напоїв його дружиною, умисно наніс останній не менше 24 ударів по різним частинам тіла, в результаті чого спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження у вигляді забою з розривом підшлункової залози, забою великого сальника, трьох крововиливів на передній черевній стінці, які призвели до розвитку перитоніту та стали причиною смерті потерпілої, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді численних синців та саден.

У касаційній скарзі засуджений, порушує питання про перекваліфікацію його дій на ч. 1 ст. 119 КК України та призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України. При цьому посилається на те, що не мав умислу на заподіяння смерті потерпілій, вчинив злочин в стані сильного душевного хвилювання, викликаного її аморальною поведінкою.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно й об’єктивно дослідив, правильно оцінив.

Доводи засудженого про відсутність у нього умислу на заподіяння смерті потерпілій є неспроможними, оскільки для кваліфікації дій особи як заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, необхідна наявність необережної форми вини щодо настання смерті потерпілого та умисної форми вини щодо заподіяння тілесних ушкоджень.

Засуджений ОСОБА_5, заперечуючи наявність умислу на позбавлення життя потерпілої, під час досудового слідства дав показання про те, що 28 червня 2010 року, в процесі сварки з потерпілою, наніс останній декілька ударів в різні частини тіла, в тому числі і в живіт. Під час проведення відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_5 він добровільно та детально показав, як наносив удари в область голови та живота потерпілої. При цьому значна кількість та локалізація тілесних ушкоджень свідчать про їх умисне заподіяння. Між тяжкими тілесними ушкодженнями та смертю потерпілої є прямий причинний зв'язок.

Крім показань засудженого про нанесення потерпілій тілесних ушкоджень його винність підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, даними протоколу огляду місця події, висновками судово-імунологічної та судово-медичної експертиз та іншими доказами, зібраними по справі.

Дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковані вірно.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, який характеризується посередньо, має на утриманні двох дітей, наявність обставин, що пом’якшують його покарання – вчинення злочину вперше, щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті, яке, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу в апеляційному порядку та виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 законним і обґрунтованим.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 8 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 7 грудня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.