Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів Тельнікової І.Г., Литвинова О.М.,

за участю прокурора Підвербної Г.Я.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 28 липня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на вирок Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2011 року.

Вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2010 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 310 КК України на 2 роки обмеження волі; ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 3 роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2011 року постановлений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 в кінці березня 2010 року на городній ділянці за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, незаконно посіяв та виростив рослини коноплі в кількості 15 штук.

В кінці липня 2010 року ОСОБА_1, з метою виготовлення для власного вживання наркотичного засобу, просушив та подрібнив листя коноплі, тобто умисно незаконно виготовив для власних потреб наркотичний засіб.

18 серпня 2010 року в ході обшуку за вищевказаним місцем проживання ОСОБА_1 було виявлено та вилучено 4 паперових згортки із подрібненим наркотичним засобом коноплі, загальною вагою 377,5 гр.

У касаційній скарзі захисник засудженого порушує питання про зміну постановлених судових рішень, посилаючись на суворість призначеного покарання. Просить застосувати до її підзахисного ст. 69 та ст. 75 КК України. Зазначає, що при призначенні покарання суд не врахував суспільної небезпеки заподіяного, дані про особу підсудного, який працює, позитивно характеризується, визнав вину повністю, щиро розкаявся у вчиненому, одружений, має малолітню дитину, вагітну дружину, а також має ряд захворювань. Вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе і без ізоляції від суспільства, оскільки за час знаходження під вартою він усвідомив свої дії, а вчинений ним злочин втратив суспільну небезпеку.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України на підставі досліджених доказів, правильність цього висновку і кваліфікація вчинених злочинів апеляційним судом належно перевірена і захисником у касаційній скарзі не оспорюється.

Твердження захисника у касаційній скарзі про необхідність застосування до засудженого ст. ст. 69, 75 КК України не ґрунтується на вимогах закону і матеріалах справи.

За змістом ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу (2341-14) .

Відповідно до закону стаття 75 КК України може бути застосована в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу, позитивну характеристику з місця проживання, знаходження на утриманні малолітньої дитини, сукупність усіх обставин справи та обставини, що пом’якшують покарання та прийшов до обґрунтованого висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені захисником в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Даних, які свідчили б, що у справі щодо ОСОБА_1 неправильно застосовано кримінальний закон, колегія суддів не вбачає.

Вважати призначене покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, колегія суддів підстав не знаходить.

Порушень процесуального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.