Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
( Додатково див. вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області (rs13049559) )
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого - Орлової С.О.,
суддів: Чуйко О.Г., Литвинова О.М.,
за участю прокурора Чорної І.С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисників ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
ОСОБА_4, -
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 28 липня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_7, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2011 року.
Вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2010 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 153 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 6 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 304 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 153 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 153 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_7 та матері засудженого ОСОБА_1 – ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди солідарно, та з ОСОБА_5 80 грн. на користь ФОП ОСОБА_10 за проведення товарознавчої експертизи.
Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2011 року скасовано вирок місцевого суду, перекваліфіковано дії засудженого ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 304 КК України на ч. 1 ст. 304 КК України та засуджено ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 153 КК України на 8 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 304 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 153 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років позбавлення волі; ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 153 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути на користь потерпілого ОСОБА_9 з ОСОБА_5 4 000 грн., з ОСОБА_7 - 3 000 грн. та матері засудженого ОСОБА_1 – ОСОБА_8 - 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, та з ОСОБА_5 80 грн. судових витрат на користь держави.
У решті вирок залишено без зміни.
ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 в кінці листопада 2009 року, приблизно о 17 год., за попередньою змовою з ОСОБА_12 та ОСОБА_13, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння на території домоволодіння по АДРЕСА_1, вчинили розбійний напад на ОСОБА_14, якого із застосуванням фізичної сили змусили зайти у приміщення житлового будинку, де з метою заволодіння грошима потерпілого побили його, а потім ОСОБА_12, з метою позбавити можливості чинити опір приставив йому до горла кухонний ніж, після чого заволоділи грошима потерпілого в сумі 650 грн.
Крім того, ОСОБА_5 01.03.2010 року, приблизно о 11 год., за попередньою змовою з ОСОБА_12, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння на території домоволодіння по АДРЕСА_1, проникли до підсобного приміщення, звідки, не зважаючи на те, що їх виявив ОСОБА_14, відкрито викрали належне йому майно на загальну суму 782 грн. 09 коп.
Крім того, ОСОБА_5 04.04.2010 року, приблизно о 14 год., за попередньою змовою з ОСОБА_7 та неповнолітнім ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння поблизу лісосмуги, неподалік від с. Веснянка Кіровоградської обл., із погрозою застосування фізичного насильства, а в подальшому із застосуванням фізичного насильства щодо малолітнього потерпілого ОСОБА_9, нанесли останньому легкі тілесні ушкодження та вчинили насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом.
Крім того, ОСОБА_5 04.04.2010 року, приблизно о 14 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння поблизу лісосмуги, неподалік від с. Веснянка Кіровоградської обл., достовірно знаючи, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 є неповнолітнім, втягнув його у злочинну діяльність та схилив вчинити злочин щодо малолітнього потерпілого ОСОБА_9
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв`язку з істотним порушенням кримінально - процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених. Зазначає, що судом без мотивування було застосовано до ОСОБА_7 та ОСОБА_1 вимоги ст. 69 КК України та призначено усім засудженим м`яке покарання без урахування того, що вони вчинили щодо неповнолітнього потерпілого особливо тяжкий злочин в стані алкогольного сп`яніння, крім того ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
Засуджений ОСОБА_5 у касаційній скарзі просить скасувати вирок місцевого та апеляційного судів щодо нього та справу направити на новий судовий розгляд до місцевого суду. Вказує, що під час розгляду справи судами не було враховано пояснення потерпілого ОСОБА_9, щодо його ролі у вчиненні злочину у зв’язку з чим також йому було незаконно призначено сувору міру покарання. Зазначає, що потерпілий пояснював, що ОСОБА_1 наносив йому удари, а він (ОСОБА_5) захищав потерпілого. Крім того, зазначає, що під час досудового та судового слідства було порушено його право на захист, оскільки не було призначено захисника, та не було надано йому та іншим учасникам процесу права на дачу пояснень.
Захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить скасувати вирок місцевого та апеляційного суду у зв’язку з істотним порушенням кримінально – процесуального закону, порушенням права на захист та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Посилається на те, що ОСОБА_7 є психічно недорозвинутим, тому участь захисника у справі була обов`язковою, однак орган досудового слідства, суд першої та апеляційної інстанцій дану обставину не перевірили. Крім того, вказує, що враховуючи особу засудженого, йому можливо було призначити покарання без ізоляції від суспільства. Ставить питання про направлення справи на нове розслідування.
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати вирок щодо нього в частині призначеного покарання та застосувати вимоги ст. 104 КК України, оскільки судом не було враховано, що злочин він вчинив будучи неповнолітнім, характеризується позитивно, розкаявся, має намір виправитись та відшкодувати завдану шкоду.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі ставить питання про зміну вироку апеляційного суду та застосування до засудженого ОСОБА_1 ст. 104 КК України, оскільки останній характеризується позитивно, навчається, вину визнав, розкаявся, сприяв слідству, потерпілий до нього претензій не має.
У запереченнях на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5, засуджений ОСОБА_1 вказує, що саме ОСОБА_5 примусив його вчинити злочин та під час досудового слідства його права на дачу пояснень не позбавляли.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який просив його скаргу задовольнити, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підтримали касаційні скарги в інтересах своїх підзахисних, міркування прокурора, який заперечував проти задоволення скарг засуджених та їх захисників, вважаючи їх необґрунтованими та підтримав скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги засуджених, їх захисників та прокурора не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_1, а також правильність кваліфікації його дій у касаційних скаргах не оспорюються та зроблені судом на підставі доказів, які, з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, були досліджені і перевірені під час розгляду справи та їм дана належна оцінка.
Доводи засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про порушення прав засуджених на захист є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Так, згідно матеріалів справи, на досудовому слідстві засудженим неодноразово роз’яснювалось їх право мати захисника та було прийнято мотивовану відмову ОСОБА_7 та ОСОБА_5 від захисника. Дане право було роз’яснено засудженим і під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій. В подальшому, на стадії касаційного оскарження, ОСОБА_7 скористався своїм правом на захист, що також свідчить про добровільність використання своїх прав. Дані, які б свідчили про неосудність, або обмежену осудність засудженого ОСОБА_7 в матеріалах справи відсутні. Крім того, дієздатність останнього як у суду першої інстанції, так і у колегії суддів апеляційного суду сумнівів не викликала, оскільки ОСОБА_7 давав чіткі, послідовні показання в частині вчинення інкримінованого йому злочину, конкретизував роль та ступінь участі кожного з учасників злочинних дій у вчиненні злочину щодо малолітнього ОСОБА_9 Доводи ОСОБА_5 про порушення права на захист учасників процесу в частині ненадання можливості на дачу пояснень при судовому розгляді справи та порушення його права на захист спростовуються протоколами судових засідань, зауваження на який учасниками процесу не подавались.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів.
Апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного засудженим ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_1 покарання внаслідок м’якості, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що таке покарання призначене засудженим місцевим судом всупереч вимог ст. 65 КК України, без належного врахування тяжкості вчинених злочинів та даних про їх особи.
Так, призначаючи покарання засудженим за вчинення особливо тяжкого злочину, судом першої інстанції недостатньо вмотивовано та не в достатній мірі взято до уваги те, що злочин було вчинено в стані алкогольного сп’яніння, ОСОБА_5 крім того, ще вчинив тяжкі злочини, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, тому апеляційний суд визнав за доцільне призначити ОСОБА_7 та ОСОБА_1 покарання без застосування ст. 75 КК України, а ОСОБА_5 без застосування ст. 69 КК України.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення касаційних скарг засуджених та захисників засуджених у частині невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених у наслідок суворості та касаційної скарги прокурора в частині м`якості призначеного покарання, колегія суддів не вбачає.
Призначене апеляційним судом покарання засудженим ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_1 є необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження нових злочинів. Підстав вважати призначене покарання несправедливим внаслідок суворості чи м’якості, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону при розгляді справи апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2011 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_7 та прокурора - без задоволення.
С у д д і :
С.О. Орлова
О.Г. Чуйко
О.М. Литвинов