Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів Литвинова О.М., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.,

захисника ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 28 липня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора м. Києва та захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 1511,05 грн., моральної шкоди - 50000 грн., витрат на юридичні послуги - 5000 грн., а всього 56511,05 грн.

Вироком вирішено питання відшкодування судових витрат та долю речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції в порядку ст. 365 КПК України змінено: виключено з мотивувальної частини вироку вказівку суду про доставляння потерпілого ОСОБА_3 в Київську міську клінічну лікарню № 17 у стані клінічної смерті, в решті вирок суду залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним в тому, що 15 жовтня 2007 року приблизно о 18:50 він, знаходячись у приміщенні торговельного центру "Метроград" на Бесарабській площі, 2 в м. Києві, випадково зіштовхнувся з раніше незнайомим йому ОСОБА_3, який йшов у зустрічному напрямку. Після чого кожен з них продовжив рух у попередніх напрямках. Однак за мить вони, відчувши раптово виниклі взаємну образу і неприязнь через поштовх, зупинились, ОСОБА_3 повернувся в бік ОСОБА_2. а той у свою чергу теж розвернувся і направився до потерпілого. Надалі ОСОБА_2 вихопив з кишені ніж та з метою уникнення можливого з’ясування стосунків, не викидаючи лезо, умисно наніс ОСОБА_3 один удар в область голови, після чого відкрив ножа і наніс один удар в область тулуба, який прийшовся в ліву частину грудної клітини.

Після того, як у ОСОБА_3 на лобі виступила кров від удару, ОСОБА_2 припинив наносити удари, вважаючи цього достатнім для з’ясування стосунків, і попрямував до виходу з торгівельного центру. А ОСОБА_3, пройшовши приблизно 50 метрів та зайшовши до приміщення магазину "Марс-Медіа", впав, після чого йому було надано першу медичну допомогу та доставлено до Київської міської клінічної лікарні.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 359/е від 25 грудня 2007 року потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження у виді проникаючого поранення грудей зліва, пересічення хряща 7-го ребра зліва, поранення лівого шлуночка серця, гемоперикарда, великого гемоторакса зліва, посттравматичного гемоплеврита зліва, різаної рани лобної ділянки, агональний стан, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м’якості, просить судові рішення скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. При цьому зазначає, що судом необґрунтовано та безпідставно перекваліфіковані дії ОСОБА_2 зі статтей 15, 115 ч. 1 КК України, за якими йому пред’явлено обвинувачення, на ч. 1 ст. 121 КК України. Вказує на те, що засуджений вину у вчиненні злочину не визнав, під час досудового та судового слідства не вибачився, збитки не відшкодував, не надав допомогу під час лікування потерпілого.

У касаційній скарзі захисник засудженого, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить судові рішення змінити: дії ОСОБА_2 перекваліфікувати на ст. 124 КК України та призначити йому покарання в межах санкції статті з урахуванням ч. 1 ст. 66 КК України, оскільки він з’явився зі зізнанням, щиро кається у вчиненому; у частині розгляду цивільного позову судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. При цьому скаржник посилається на те, що дії засудженого ОСОБА_2 були обумовлені агресивною поведінкою і образою зі сторони потерпілого, вчинені в стані

необхідної оборони. Крім того, захисник вважає, що у разі наявності у ОСОБА_2 стану уявної оборони його дії носять необережний характер. Зазначає, що розмір матеріального стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає суттєвому зменшенню враховуючи ступінь його вини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги прокурора і заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, думку захисника, який підтримав свою касаційну скаргу та заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги заступника прокурора м. Києва та захисника задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог статтей 367 - 369 КПК України посилання на однобічність або неповноту дізнання, досудового чи судового слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є предметом перевірки судом апеляційної інстанції, який за результатами перевірки на підставі ст. 366 КПК України має право на скасування вироку суду на вказаних підставах.

Доводи касаційної скарги захисника про необхідність перекваліфікувати дії ОСОБА_2 із ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України як і доводи прокурора про безпідставність перекваліфікації дій засудженого зі ст.ст. 15, 115 ч. 1 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції за доводами апеляцій засудженого ОСОБА_2, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і, обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції проведено часткове судове слідство: допитано засудженого ОСОБА_2 про обставини справи, проведено відтворення записів камер спостереження ТЦ "Метроград" за 15 жовтня 2007 року, досліджені інші докази по справі.

При цьому, апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції суд у частині мотивів перекваліфікації дій ОСОБА_2 зі ст.ст. 15, 115 ч. 1 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, виходячи з встановлених обставин злочину, характеру стосунків засудженого та потерпілого, які раніше не були знайомі, нанесення ОСОБА_2 ОСОБА_3 ударів хаотично, без певної мети та при реальній можливості, за наявності умислу у засудженого на умисне вбивство, довести свої злочинні наміри до кінця, не зустрічаючи жодної перепони з боку сторонніх осіб або потерпілого, тієї обставини, що ОСОБА_2 припинив свої дії після того, як побачив кров на лобі потерпілого і надав йому можливості залишити місце події.

Вказаний висновок суду не суперечить обставинам злочину, встановленим в ході досудового слідства та обвинуваченню, пред’явленому ОСОБА_2, відповідно до якого засуджений діяв з непрямим умислом, так як, наносячи удари ножем ОСОБА_3, припускав можливість настання будь-якої шкоди, в тому числі, смерті потерпілого (т. 1 а.с. 205-207, 280-281).

При цьому, суд обґрунтовано виходив із того, що поведінка потерпілого не давала засудженому ні реальних ні уявних підстав для оборони від його дій, а доводи касаційної скарги захисника про наявність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 128 КК України спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які належним чином були досліджені та оцінені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції, згідно з якими дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_2, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував всі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій, на кожний з доводів, що в них містяться, дав вичерпну відповідь і обґрунтовано залишив подані апеляції без задоволення.

Доводи касаційних скарг та матеріали справи не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді справи норм кримінально-процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення по справі.

Покарання ОСОБА_2 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, оскільки призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, тяжкість вчиненого, дані про особу винного, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується за місцем проживання і навчання, зростав та виховувався у складних умовах, має батька інваліда дитинства 2-ої групи по зору та бабусю похилого віку.

Цивільний позов потерпілого в частині стягнення матеріальної і моральної шкоди, витрат на юридичні послуги судом вирішено відповідно до вимог закону, на підставі доказів, які є у справі, про що суд зазначив у вироку. Визначений судом розмір позовних вимог, яки підлягають відшкодуванню, не спростовується доводами касаційних скарг.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги заступника прокурора м. Києва та захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.