Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Сахна Р.І., Широян Т.А.,

з участю прокурора Саленка І.В.

заявника ОСОБА_1

представника заявникам ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні 2 серпня 2011 року в м. Києві матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 28 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 7 лютого 2011 року.

Постановою прокурора Гагарінського району м. Севастополя від 14 червня 2010 року порушено кримінальну справу відносно посадових осіб ПП "Сигма-Н" за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України.

Згідно постанови, посадові особи ПП "Сігма-Н" на підставі договору підряду від 10.06.2008 р. умисно, з метою заволодіння грошових коштів, які належать ОСОБА_3 та наданих ним для будівництва торгівельного комплексу, внесли неправдиві відомості в акт виконаних робіт.

Також, зловживаючи службовим положенням, діючи умисно, в період червня 2008р. - вересня 2009 р. посадові особи ПП "Сігма-Н" привласнили грошові кошти в сумі 168959,19 грн, чим заподіяли ОСОБА_3 шкоду на вказану суму.

Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 28 грудня 2010 року скаргу директора ПП "Сигма-Н" ОСОБА_4 задоволено, постанову прокурора Гагарінського району м. Севастополя від 14 червня 2010 року скасовано.

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 7 лютого 2011 року апеляцію ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, а скаргу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що на момент порушення кримінальної справи мались всі передбачені ст. 94 КПК України законні приводи і підстави для її порушення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, пояснення ОСОБА_1 та його представника на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та матеріали, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 2368 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи. При цьому суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Згідно ст. 94 КПК України, приводами для порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення, а підставами – достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. Закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Як вбачається з постанови Гагарінського районного суду м. Севастополя від 28 грудня 2010 року, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для порушення кримінальної справи, оскільки фактично підставою для порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_1, а не безпосереднє виявлення прокуратурою ознак злочину, як вказано у постанові про порушення кримінальної справи. Крім того, суд послався на те, що в бланку пояснень ОСОБА_1 не вказана дата їх відібрання, а матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи,є незавіреними ксерокопіями, походження яких невідоме.

Між тим, висновки суду про відсутність приводів та підстав для порушення кримінальної справи є передчасними.

Так, в матеріалах, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, наявна заява ОСОБА_1 від 02.02.2010 року в якій ставиться питання про порушення справи щодо ОСОБА_4 Скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи, суд в постанові вказав на відсутність приводу для порушення кримінальної справи, на який посилається слідчій в постанові, а саме безпосереднє виявлення прокуратурою у ході перевірки ознак злочину, між тим, судом не перевірено наявність інших, передбачених законом, підстав.

Посилання суду на неможливість врахування при порушенні кримінальної справи пояснення ОСОБА_1, оскільки бланк пояснення не містить дати їх відібрання, є безпідставним, оскільки пояснення ОСОБА_1 датовані 08.06.2010 року, тобто до порушення кримінальної справи.

Відсутність в наданих матеріалах оригіналів документів, на які посилається прокурор в постанові про порушення кримінальної справи, само по собі не може бути підставою для визнання постанови про порушення кримінальної справи такою, що не відповідає вимогам ст. 94 КПК України

Апеляційний суд, перевіряючи рішення суду в апеляційному порядку, не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення та необґрунтовано погодився з висновками суду щодо відсутності приводів та підстав.

Тому колегія суддів вважає, що постанова суду і ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді матеріалів справи, суду необхідно дотриматися вимог ст. 2368 КПК України, перевірити належним чином достовірність приводів і підстав для порушення кримінальної справи, законність джерел даних, які стали підставою для винесення постанови, та їх достатність, і в залежності від встановленого, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 28 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 7 лютого 2011 року скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.

Відповідно до ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти лише наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, що вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Проте місцевий суд при розгляді вказаної скарги на постанову про порушення кримінальної справи зазначених вимог закону не дотримався, оскільки замість перевірки наявності передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законності джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, вдався до оцінки наявних у справі доказів, тобто заздалегідь неправомірно вирішив ті питання, що мають вирішуватися при розгляді справи по суті.

Апеляційний суд залишив поза увагою вказані недоліки, а також оцінку місцевим судом дій посадових осіб ТОВ "Україна Промресурс" та висновок суду щодо відсутності ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212-1 КК України.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши справу з порушеннями вимог ст. 236-8 КПК України, дійшли передчасного висновку про незаконність постанови про порушення кримінальної справи, їх постанова та ухвала відповідно підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду необхідно відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України перевірити наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів та підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення зазначеної постанови, і, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи тих питань, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, постановити законне судове рішення.

Таким чином, суд, всупереч вимогам ст. 236-8 КПК України, фактично вдався до оцінки доказів, зібраних під час дослідчої перевірки, та вирішив такі питання, які можуть вирішуватися судом лише при розгляді справи по суті. Отже, суд дійшов передчасного висновку про необхідність скасування постанови про порушення кримінальної справи і виніс необґрунтоване рішення. Апеляційний суд не виправив цієї помилки.

Наведені обставини, згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України, є підставою для скасування судових рішень, постановлених у даній справі, у зв’язку з порушенням кримінально-процесуального закону та направлення справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно розглянути скаргу на постанову прокурора відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України і, у залежності від того, чи були при порушенні кримінальної справи додержані вимоги статей 94, 97, 98 КК України, постановити законне і обґрунтоване рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 94 КПК України підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії перевіряється лише наявність об’єктивних ознак, що характеризують подію злочину. При цьому закон не вимагає, щоб органи дізнання, досудового слідства при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавали докази або вважали встановленими будь-які обставини.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити, чи були у прокурора чи слідчого приводи і підстави для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для прийняття рішення про порушення кримінальної справи. При цьому суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Як вбачається із матеріалів справи, суд, детально навівши у постанові вказані положення закону, не дотримався їх.

Скасовуючи постанову слідчого, суд першої інстанції вказав, що матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, не містять достатніх даних, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Суд зазначив також, що, порушуючи кримінальну справу, слідчий обмежився лише даними, що відображені в акті планової виїзної перевірки ДП "Факро-Львів", та поясненнями контрагентів ДП "Факро-Львів", однак не перевірив їх, не встановив наявності у ОСОБА_2 умислу на ухилення від сплати податків, не визначив моменту закінчення інкримінованого злочину та розміру податкової заборгованості, крім того, не звернув увагу на неузгодженість податкового зобов’язання на час порушення справи.

Таким чином, місцевий суд замість перевірки наявності приводів і підстав для порушення кримінальної справи вдався до аналізу цієї постанови на предмет достатності посилання в ній на наявність в діях ОСОБА_2 об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Хоча відповідно до вимог ст. 64 КПК України встановлення та формулювання об’єктивної та суб’єктивної сторони злочину є завданням наступної стадії кримінального процесу – досудового слідства. А оцінка достатності та допустимості доказів повинна даватися судом при постановленні по справі остаточного рішення.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 347 та ст. 382 КПК України, апеляційний суд під час розгляду апеляцій на постанови місцевих судів, якими скасовані постанови про порушення кримінальної справи, повинен перевірити, чи дотримався суд першої інстанції під час розгляду скарг вимог, передбачених ст. 236-8 КПК України. Однак апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора, не звернув увагу на допущені місцевим судом порушення закону й також постановив незаконне рішення, залишивши без зміни вищевказану постанову. При цьому навів в ухвалі аналогічні мотиви, що й суд першої інстанції.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно розглянути справу з дотриманням чинного законодавства та прийняти законне і обґрунтоване рішення.