Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Сахна Р.І., Широян Т.А.,

з участю прокурора Саленка І.В.

розглянула в судовому засіданні 2 серпня 2011 року в м. Києві матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 21 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2010 року,

31 березня 2010 року до прокуратури Зміївського району Харківської області звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з заявою щодо протиправних дій головного лікаря Комсомольської міської лікарні ОСОБА_3 в якій зазначають, що головний лікар у листі від 19.10.09 р. вказав неправдиву інформації про те, що амбулаторна картка ОСОБА_4 нібито видана за вимогою адвоката ОСОБА_5 на руки ОСОБА_2, яку остання не отримувала. Крім того, в листі невірно вказано місце розташування тілесних ушкоджень.

Постановою заступника прокурора Зміївського району Харківської області від 14 липня 2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо головного лікаря Комсомольської міської лікарні Зміївського району Харківської області за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 364, 366 КК України, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 21 вересня 2010 року скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову районного суду - без зміни.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просять судові рішення скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Своє прохання обґрунтовують тим, що суд прийшов до необґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування постанови прокурора, оскільки наявні достатні підстави для порушення кримінальної справи. Вважають, що суд допустив неповноту судового слідства, по справі не було допитано свідків, покази яких мали суттєве значення і могли вплинути на розгляд скарги в суді.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про безпідставність касаційних вимог, перевіривши матеріали справи та матеріали на підставі яких прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 236-2 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя повинен перевірити, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги ст. 99 КПК України, і, в залежності від установленого, приймає рішення про скасування такої постанови органу досудового слідства та повернення матеріалів для проведення додаткової перевірки або рішення про залишення скарги без задоволення.

Із матеріалів справи вбачається, що при розгляді скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд дотримався зазначених вимог закону, належним чином перевірив законність винесеної прокурором постанови і дійшов обґрунтованого висновку про те, що скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, належним чином умотивувавши своє рішення.

Такі ж, як і в касаційній скарзі, твердження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 висловлювали у своїй апеляційній скарзі. Апеляційний суд у відповідності з вимогами кримінально-процесуального законодавства розглянув справу та обгрунтовано, належним чином мотивувавши свої висновки, відмовив в її задоволенні.

Посилання скаржників на неповноту судового слідства є безпідставним, оскільки, при розгляді скарги на постанову про відмову в порушені кримінальної справи, суд перевіряє лише наявність законних підстав для винесення зазначеної постанови.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність та обґрунтованість судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Зміївського районного суду Харківської області від 21 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2010 року – без зміни.