Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Сахна Р.І., Широян Т.А.,

з участю прокурора Саленка І.В.

розглянула в судовому засіданні 2 серпня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурорів, які брали участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя від 23 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 лютого 2011 року.

Вироком Приморського районного суду м. Маріуполя від 23 листопада 2010 року засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 16.11.2006 року за ст.ст. 391, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 11 місяців, звільнений 16.10.2008 року за відбуттям покарання,

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком на 6 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 лютого 2011 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок районного суду без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, 21 липня 2009 року приблизно о 13.00 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, повторно, з метою викрадення чужого майна, біля кафе "Дельфін" у с. Пісчане Приморського району міста Маріуполя, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_2, а саме: мобільний телефон з картою пам’яті, сім-картою оператора мобільного зв’язку, грошима на рахунку і чохлом, чим заподіяв ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 1646 грн.

У касаційних скаргах прокурори, які брали участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій порушують питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційної інстанції у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості, та направлення справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовують тим, що судом призначене ОСОБА_1 покарання у виді арешту не в повній мірі відповідає особі засудженого та тяжкості злочину. Звертають увагу, на те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, даний злочин скоїв у стані алкогольного сп’яніння, намагаючись уникнути відповідальності перебував певний час у розшуку. Крім того, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 377, 378 КПК України, оскільки апеляційним судом належним чином не перевірені доводи прокурора, наведені в апеляції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню виходячи із наступного.

Ухвала апеляційного суду – це рішення вищестоящого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, постанови, що перевіряються в апеляційному порядку, яка повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.

Відповідно до ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено зміст вироку, суть апеляцій та докладні мотиви прийнятого рішення. У разі залишення апеляції без задоволення, в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через яких апеляцію визнано необґрунтованою.

Ці вимоги закону апеляційним судом не дотримано.

Як убачається з матеріалів справи, на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя від 23 листопада 2010 року подана апеляція прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в якій ставилось питання про скасування вироку суду першої інстанції та постановлення апеляційним судом нового вироку у зв’язку з невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.

Відхиляючи апеляційну скаргу прокурора, апеляційний суд не перевірив належним чином доводи апеляції, та в ухвалі не виклав належним чином підстав, через які його апеляцію визнано необґрунтованою, а обмежився лише формулюванням загального змісту щодо правильності рішення суду першої інстанції.

Крім того, при розгляді справи судом апеляційної інстанції належним чином не перевірено дотримання судом першої інстанції вимог ст. 351 КПК України щодо вручення засудженому копії апеляційної скарги, а матеріалах справи відсутні дані про направлення йому скарги в місця утримання під вартою.

Зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону при розгляді апеляції є істотними, оскільки вони перешкодили суду апеляційної інстанції постановити законне й обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, у ході якого необхідно ретельно перевірити всі доводи апеляції щодо невідповідності призначеного покарання засудженого внаслідок м’якості та дати на них обґрунтовані відповіді згідно з вимогами закону та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального законодавства.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги прокурорів, які брали участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.