Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Кобилянського М.Г., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії, -

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати останнього провести перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 01 липня 2013 року визнано протиправними дії відповідача. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області (далі по тексту - Управління) провести перерахунок та виплату пенсії позивачу у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" з урахуванням ст.129 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" з 01.01.2013 року.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року постанову першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою відмовлено в задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5, який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер та з яким позивач з серпня 1991 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах, працював на посаді судді Овруцького районного суду Житомирської області. Під час спільного проживання у них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2

Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 26.05.2004 року перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Житомирській області 18.02.2013 року надано позивачу довідку № 386/13, відповідно до якої заробітна плата померлого на 1 січня 2013 року становить 14921,50 грн., з яких оклад - 11470,00 грн.

Позивач 19 березня 2013 року звернувся до Управління із заявою про перерахунок призначеної пенсії по втраті годувальника, у задоволенні якої відмовлено листом відповідача від 03.04.2013р. № 11183/02.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вказані дії відповідача є необґрунтованими та суперечать вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції та зазначив, що в даних спірних правовідносинах до позивача не можуть застосовуватися норми ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що визначають грошову винагороду судді, оскільки ОСОБА_8 призначена пенсія по втраті годувальника. Грошова винагорода передбачена Законом України "Про державну службу" (3723-12) і її розмір визначається від заробітку годувальника (суми заробітної плати) або з пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України № 1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону - довічно.

Згідно ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення" сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також сім'ї померлого пенсіонера пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника.

Пенсія в разі втрати годувальника, який помер внаслідок загального захворювання чи каліцтва, не пов'язаного з роботою, призначається, якщо годувальник на день смерті мав стаж, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності (стаття 25 Закону).

Статтею 44 наведеного Закону передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 30 процентів заробітку годувальника (стаття 64), але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.

Положеннями ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Виходячи з наведених законодавчих норм, пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті ( заробітну плату, чи пенсію).

Посилання суду першої інстанції на ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" як на підставу на проведення перерахунку пенсії позивачу, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не відповідають вказаній законодавчій нормі, оскільки ст.129 даного Закону визначає складові частини грошової винагороди працюючого судді. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Наведені законодавчі норми стосуються права призначення пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання саме судді.

Враховуючи усі обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в позові з огляду на те, що відповідач діяв в межах наданої компетенції, відповідно до вимог законодавства і не порушував права та законні інтереси позивача.

Доводи касаційної скарги зроблених судом апеляційної інстанції висновків не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскарженого судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.