5-2185км11 Про вимагання та одержання хабара, скоєне старшим інспектором з особливих доручень автотехнічної інспекції та реєстраційно-екзаменаційної роботи УМВСУ - 04.08.2011 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 4 серпня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 30 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 18 січня 2011 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 30 серпня 2010 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого

засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади рядового і начальницького складу в органах внутрішніх справ на строк три роки та на підставі ст. 54 КК України позбавлено спеціального звання "підполковник міліції".

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки.

На підставі ст. 76 КК України покладено обов’язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 18 січня 2011 року вказаний вирок залишено без змін.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, працюючи на посаді старшого інспектора з особливих доручень автотехнічної інспекції та реєстраційно-екзаменаційної роботи УМВСУ в Рівненській області, маючи спеціальне звання підполковник міліції, являючись службовою особою – представником влади, на початку січня 2009 року, отримав від начальника Острозького ВРЕР УДАІ МВСУ в Рівненській області ОСОБА_2 повідомлення про намір ОСОБА_3 зареєструвати придбаний ним автомобіль марки "Лексус ЛХ-470" 2005 року випуску і що даний автомобіль тимчасово зареєстрований у Прилуцькому ВРЕР УДАІ УМВСУ Чернігівської області.

Оскільки автомобіль був більше двох років на тимчасовому обліку та транзитних номерах, цей факт викликав сумнів у ОСОБА_1 і сказав ОСОБА_2, що особисто проведе контрольну перевірку документів, які є підставою для реєстрації автомобіля, що входило в функціональні обов’язки ОСОБА_1, для чого ОСОБА_2 доставив йому документи на автомобіль, а також викликав ОСОБА_3 Перевіривши документи, ОСОБА_1 встановив, що автомобіль не проходив реєстрації в МРЕВ ВДІ м. Прилуки, тобто свідоцтво про реєстрацію на автомобіль підроблене, про що повідомив ОСОБА_3 і за непоміщення автомобіля на штрафмайданчик та тимчасову реєстрацію та з подальшою реєстрацією його в Острозькому ВРЕР, ОСОБА_1 поставив вимогу останньому передати йому 6 000 доларів США, на що ОСОБА_3 погодився.

21 січня 2009 року ОСОБА_3 звернувся з заявою в правоохоронні органи про вимагання грошей ОСОБА_1

23 січня 2009 року близько 15 год. у дворі приміщення УДАІ УМВСУ в Рівненській області через ОСОБА_4, ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 хабар в розмірі 10 000 грн. за повернення документів та не оформлення автомобіля на штраф майданчик.

28 січня 2009 року близько 16 год. 20 хв. в підсобному приміщенні УДАІ УМВСУ в Рівненській області ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 хабар в розмірі 5000 доларів США, що становило 38 500 грн. Після чого ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 номерні знаки на вищезазначений автомобіль, а ОСОБА_1 дав вказівку начальнику Острозького ВРЕР ОСОБА_2 про тимчасову реєстрацію автомобіля, що і було виконано останнім. В подальшому автомобіль біло повернуто ОСОБА_3 на відповідальне зберігання, проте він продав його невстановленим слідством особам.

В касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону в частині перекваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 368 КК України, оскільки судом не враховано наявність кваліфікуючої ознаки – вимагання хабара, а також того, що свідок ОСОБА_3 був поставлений в такі умови, при яких змушений був передати хабар з метою запобігання настанню шкідливих наслідків; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості в зв’язку з застосуванням ст. 75 КК України, неврахування судом того, що засуджений двічі притягався до дисциплінарної відповідальності та посередньо характеризується за місцем роботи; просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

На касаційну скаргу засудженим подано заперечення, в якому він просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про часткове підтримання касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду, думку засудженого про залишення судових рішень без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками повторності і вимагання.

Як вбачається з вироку суду, причиною перекваліфікації дій засудженого з ч.2 на ч.1 ст. 368 КК України явилось визнання судом відсутності кваліфікуючих ознак злочину – повторності і вимагання хабара.

Висновок суду стосовно відсутності в діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки – повторності в касаційній скарзі не оскаржується.

Разом з тим, касатор не згоден з висновком суду стосовно того, що документи на автомобіль ОСОБА_3 були підроблені, автомобіль зареєстровано незаконно, у зв’язку з чим вимагання службовою особою, тобто ОСОБА_1, хабара за вчинення діяння по службі спрямовано на задоволення протизаконних інтересів хабародавця і тому не може розглядатися як вимагання хабара.

Як вбачається з матеріалів справи, аналогічні доводи були викладені тим же прокурором в апеляції з проханням їх перевірки, визнання їх необґрунтованими, виходячи з оцінки показань ОСОБА_3 і матеріалів справи, скасування вироку місцевого суду і постановлення апеляційною інстанцією свого вироку, з визнанням ОСОБА_1 винним за ч. 2 ст. 368 КК України і призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім інших обов’язкових даних, повинна бути зазначена суть апеляції, коротко викладенні пояснення осіб, які брали участь у засідання, та докладні мотиви прийнятого судом рішення. При цьому всі доводи, що містяться в апеляції, мають бути ретельно вивчені, проаналізовані й зіставлені з наявними у справі і додатково поданими матеріалами, з тим, щоб жоден довід не залишився без відповіді в ухвалі.

Такі вимоги апеляційною інстанцією виконанні не були.

Ухвалою апеляційного суду апеляцію прокурора залишено без задоволення. В порушення вимог ст. 377 КПК України апеляційним судом в ухвалі не наведено ніяких доводів стосовно висновку про законність та обґрунтованість місцевим судом підстав для визнання вимог ОСОБА_3 про повернення документів і прохання про реєстрацію автомобіля протизаконними.

Разом з тим визначення правової природи інтересів ОСОБА_3, які він ставив за мету задовольнити, в розрізі їх законності чи протиправності впливає на наявність такої кваліфікуючої ознаки, як вимагання хабара.

Суд апеляційної інстанції не зазначив докладні мотиви, через які залишив поза увагою вимогу апеляційної скарги в частині скасування вироку місцевого суду за м’якістю покарання і постановлення свого вироку.

Визнаючи призначене ОСОБА_1 покарання необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки обставинам справи, розміру хабаря.

За таких обставин колегія суддів вважає необхідним ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи, апеляційному суду необхідно ретельно перевірити доводи апеляції прокурора, дати на них вичерпну відповідь і прийняти законне і обґрунтоване рішення.

В разі встановлення судом тих же обставин скоєння злочину та даних про особу ОСОБА_1 міру покарання, призначену засудженому, слід визнати невідповідною вимогам ст. ст. 50, 65 КК України внаслідок м’якості.