Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Сахна Р.І. та Єлфімова О.В.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянула 20 вересня 2011 року в м. Києві кримінальну справу щодо засудженого ОСОБА_1 за касаційними скаргами останнього та потерпілого ОСОБА_2 на рішення судів першої та апеляційної інстанції.

В цій справі вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2010 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, громадянина України,

- за ч. 1 ст. 296 КК України на 2 місяці арешту;

- за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

- на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу, відповідно, 111 000 та 2 500 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 28 січня 2011 року цей вирок залишено без зміни.

Згідно вироку, ОСОБА_1 24 липня 2010 року, о 2 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння на танцювальному майданчику нічного клубу "Жара" на пр. Грушевського, 15 у м. Кам'янець-Подільський, на ґрунті неприязних стосунків, що виникли раптово, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, зневажливо поставився до громадського порядку, проігнорував норми моралі та, діючи з особливою зухвалістю, ударив ОСОБА_2 кулаком в обличчя від чого останній впав на бетонну підлогу і вдарився головою. Цими діями потерпілому були умисно заподіяні тяжкі тілесні ушкодження внаслідок яких він став інвалідом третьої групи.

У касаційних скаргах потерпілий ОСОБА_2 та засуджений ОСОБА_1 стверджують, що призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі останнього, внаслідок чого порушують питання про звільнення від його відбування з випробуванням, відповідно до вимог ст. 75 КК України, а ОСОБА_1 - ще й про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди та перекваліфікацію його дій, зважаючи на відсутність умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який просив перекваліфікувати дії засудженого з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України та призначити за цим кримінальним законом покарання у виді обмеження волі строком на два роки і таке ж остаточне покарання за сукупністю злочинів, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Досудове та судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а висновки суду про вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, з показань потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що у нічному клубі під час танцю до нього підійшов ОСОБА_1 та ударив кулаком в обличчя, від чого він втратив свідомість, а до тями прийшов вже у нейрохірургічному відділенні лікарні, де його прооперували. Внаслідок цих дій засудженого він став інвалідом третьої групи довічно.

Окрім того, винуватість ОСОБА_1 стверджується такими ж показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, даними висновку судово-медичної експертизи, протоколів відтворення обстановки та обставин події, огляду місця події (а. с. 7, 57, 87-88, 19-20).

Визнавши ці докази достовірними, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні хуліганства та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 296 КК України.

В той же час, твердження засудженого про відсутність у нього умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень не спростовано.

Окрім того, судом не враховані дані висновку судово-медичної експертизи (а. с. 19-20) про те, що тяжкі тілесні ушкодження могли виникнути як від удару кулаком так і від падіння на бетонну підлогу, та пояснення в судовому засіданні експерта, з яких вбачається, що виникнення таких ушкоджень тільки від удару кулаком виключається (а. с. 186 оберт).

За таких обставин дії ОСОБА_1 слід було кваліфікувати за ст. 128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження.

Отже, оскаржені судові рішення в цій частині підлягають відповідній зміні.

Факт вчинення злочинів у стані алкогольного сп’яніння стверджується, окрім іншого, ще й показаннями самого засудженого про вживання ним алкогольних напоїв (т. 1 а. с. 27, 34, 54).

Передбачені ст. 75 КК України підстави для звільнення від відбування призначеного ОСОБА_1 покарання в даній справі відсутні.

Цивільний позов розв’язано з дотриманням норм кримінально-процесуального та цивільного законодавства із врахуванням матеріального становища засудженого. Отже, підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди колегія суддів не вбачає.

Зважаючи на зазначене, керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційні скарги ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 28 січня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувавши дії останнього з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України з призначенням йому за цим кримінальним законом покарання у виді обмеження волі строком на два роки та, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого більш суворим - у виді обмеження волі строком на два роки.