Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 22 вересня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 11 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 25 січня 2011 року щодо ОСОБА_5

Вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 11 листопада 2010 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

за ч. 2 ст. 367 КК України до позбавлення волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади на строк 1 (один) рік без штрафу.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбуття основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено відповідні обов’язки;

за ч. 2 ст. 366 КК України виправдано.

За вироком суду ОСОБА_5 засуджений за те, що, обіймаючи посаду начальника Управління житлового господарства, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування, неналежним чином виконуючи свої службові обов’язки через несумлінне ставлення до них, в жовтні 2007 року підписав та надав в господарський суд Херсонської області, розташований в м. Херсоні по вул. Горького, 18, офіційний документ – відгук від 12 жовтня 2007 року №01-05/632 на позовну заяву ПП "Жилтранс" до Управління житлового господарства виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, в якому визнав позовні вимоги та вказав, що управління житлового господарства передало в безоплатне користування ПП "Жилтранс" спірні нежитлові приміщення, в той час, як вищевказана нерухомість була передана з балансу ВАТ "Наш дім" на баланс КТ "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради. На підставі вказаного відгуку, який містив завідомо неправдиву інформацію, господарським судом Херсонської області 23 жовтня 2007 року, а також 3 липня 2008 року, в ході нового розгляду справи у зв’язку з відміною попереднього рішення Вищим господарським судом України, були прийняті рішення, якими за ПП "Жилтранс" визнано право власності на нежитлові приміщення. Зареєструвавши право власності на спірні приміщення в ХДБТІ, ПП "Жилтранс" продало вказані нежитлові приміщення ОСОБА_6 В результаті протиправних дій ОСОБА_5 територіальна громада м. Херсона в особі Херсонської міської ради, незаконно втратила комунальне майно на загальну суму 86256, 06 грн., внаслідок чого їй спричинено матеріальні збитки на вказану суму.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 25 січня 2011 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни, а апеляцію прокурора – без задоволення.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м’якості.

При цьому, вказує, що суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 334 КПК України, не мотивувавши причин відкинення доказів, зібраних органами досудового слідства, неправомірно перекваліфікував дії ОСОБА_5 з ч. 3 ст. 365 на ч. 2 ст. 367 КК України, а за ч. 2 ст. 366 КК України взагалі незаконно його виправдав. З таким рішенням суду прокуратура не погодилась та подала апеляцію, в якій просила вирок суду скасувати, навівши відповідні мотиви для цього. Однак, апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 377 КПК України, не навів підстави, через які апеляцію прокурора визнав необґрунтованою, та залишив вирок районного суду без зміни. Крім того, внаслідок неправильної кваліфікації покарання, призначене ОСОБА_5, не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та його особі.

У запереченнях на касаційну скаргу захисник в інтересах засудженого стверджує, що доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора не можна визнати переконливими та обґрунтованими. А тому судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу в повному обсязі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора підлягає частковому задоволенню зі скасуванням ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України ухвала апеляційного суду повинна містити, в тому числі, суть поданих апеляцій та докладні мотиви прийнятого рішення.

Як убачається з матеріалів справи, на вирок місцевого суду була подана апеляція державного обвинувача, в якій прокурор оскаржував прийняте рішення з підстав неправильного встановлення фактичних обставин справи та застосування кримінального закону, що потягло необґрунтовану перекваліфікацію дій засудженого, та незаконне виправдання його за ст. 366 ч.2 КК України, а тому й невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості і особі засудженого внаслідок м’якості. Висувалися вимоги прокурора про постановлення нового вироку з кваліфікацією дій ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України з призначенням покарання відповідно за ч. 3 ст. 365 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності строком на 3 роки, за ч. 2 ст. 366 КК України – до позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності строком на 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності строком на 3 роки. При цьому, апелянт наводив відповідні доводи в обґрунтування своїх вимог.

Між тим, апеляційний суд, в порушення вимог ст. 377 КПК України, не перевірив з достатньою повнотою всі доводи апелянта, про що свідчить відсутність в ухвалі переконливих мотивів для залишення без зміни прийнятого рішення суду першої інстанції, та поспішно прийшов до висновку про необґрунтованість доводів прокурора щодо незаконного виправдання засудженого за ч.2 ст. 366 КК України та перекваліфікації його дій з ч.3 ст. 365 КК України на ч.2 ст. 367 КК України.

Наведене порушення вимог кримінально – процесуального закону колегією суддів визнається істотним, оскільки перешкодило апеляційному суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване і справедливе судове рішення, у зв’язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч.1 ст. 398 КПК України з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Скасовуючи рішення апеляційного суду у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, колегія суддів позбавлена можливості дати оцінку доводам, які містяться в касаційних скаргах, оскільки, вони могли бути предметом касаційної перевірки в разі дотримання апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України.

При новому розгляді апеляційному суду належить ретельно перевірити всі доводи, які містяться в апеляції прокурора, при цьому, необхідно при попередньому розгляді визначитися з необхідністю проведення судового слідства та його обсягу з метою дослідження доказів для перевірки правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та кваліфікації дій ОСОБА_5, яка визиває сумнів у колегії суддів, а також прийняти законне та обґрунтоване рішення по справі, у тому числі по кваліфікації дій засудженого. Після чого вирішити питання про відповідність вимогам ст.ст. 50, 65 КК України призначеного ОСОБА_5 покарання.

Керуючись ст.ст. 394, 395, 396, 398 КПК України, колегія суддів, -

ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 25 січня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.