Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.

суддів Лагнюка М.М., Кравченка С.І.

за участю прокурора Таргонія О.В.

розглянула в судовому засіданні 22 вересня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на постанову Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 березня 2011 року.

Постановою Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 березня 2010 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого,

звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а кримінальну справу по обвинуваченню його у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 191, ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358 КК України закрито у зв’язку із закінченням строків давності.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що влітку 1996 року, за попередньою змовою з іншими особами, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження, вклеїв свою фотографію в паспорт громадянина Республіки Литва, виданий на ім’я ОСОБА_2. В липні 1996 року використовуючи зазначений документ, за попередньою змовою з іншою особою, заповнили документи від імені ОСОБА_2, відобразивши його підпис, для отримання картки VB VISA клієнта банку "Вільняус банк". Після отримання зазначеної картки почали її використовувати та заподіяли Клайпедському філіалу АТ "Вільняус банк" матеріальну шкоду. Крім того в липні 1996 року, перебуваючи у м. Амстердамі держави Нідерланди та у м. Брюселі держави Бельгія, ОСОБА_1 представляючись чужим ім’ям, та використовуючи підроблений паспорт, взяв у відділеннях компанії "Херз" в оренду автомобілі, які в подальшому не повернув власнику, тим самим заподіяв матеріальну шкоду. 1 жовтня 1996 року правоохоронними органами Латвійської республіки щодо ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа, яка після проведення досудового слідства була направлена до суду. ОСОБА_1 ухилився від суду у зв’язку з чим 7 березня 2000 року він був оголошений в розшук. 23 липня 2008 року правоохоронними органами Латвійської республіки було встановлено, що ОСОБА_1 17 грудня 2003 року був засуджений Апеляційним судом Луганської області за ст.ст. 115 ч.2 п.6, 12, ст. 187 ч.4, 70 КК України на п’ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. 25 березня 2010 року справа була передана і прийнята до свого провадження в порядку перейняття кримінального переслідування СВ Кіровським РВ ММУ. За результатами розслідування справи дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 191, ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358 КК України і справа передана до суду. 10 березня 2011 року судом прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закриття провадження по справі у зв’язку з закінченням строків давності.

В апеляційному порядку постанова суду не переглядалась.

У касаційній скарзі заступник прокурора Донецької області, просить постанову суду щодо ОСОБА_1 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Стверджує, що суд в порушення вимог ст. 49 КК України безпідставно і необґрунтовано дійшов висновку про необхідність закриття справи у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки не взяв до уваги обставини по справі, які зупиняють та переривають перебіг строків давності, а саме те, що ОСОБА_1 ухилився від слідства та суду і до закінчення зазначених у частині першій та другій цієї статті строків вчинив нові злочини.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, суд звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням його у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 191, ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358 КК України, на підставі ст. 49 КК України, тобто у зв’язку із закінченням строків давності .

Судом встановлено, що ОСОБА_1, справа щодо якого первинно розглядалась Литовським судом, ухилився від суду і перебував у розшуку, під час якого в березні 2003 року вчинив нові злочини, передбачені ст.ст. 115 ч. ч.2 п.п.6,12; 187 ч.4 КК України (2341-14) .

Однак, зазначені підстави, які зупиняють та переривають перебіг строків давності не враховано судом при застосуванні вимог ст. 49 КК України з посиланням на те, що між Литовською республікою та Україною відсутні міжнародні угоди про процесуальне рішення даних правовідносин.

Такий висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки відповідно до положень договору між Україною і Литовською Республікою ратифікований Законом України № 452/95 –ВР від 22.11.1995 року (452/95-ВР) "Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах", Україна має кримінально - процесуальні правовідносини з Литовською Республікою, якими передбачено порушення та перейняття кримінального переслідування осіб, яке проводиться в рамках діючого національного законодавства.

Відповідно розгляд даної кримінальної справи на території України необхідно проводити з дотриманням норм встановлених кримінальним та кримінально-процесуальним законодавством України, в тому числі, передбачених ч. 2,3 ст. 49 КК України, якими регламентовано порядок зупинення та переривання строків давності.

Згідно із п.4 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня вступу вироку в законну силу закінчилися наступні терміни: десять років у разі вчинення тяжкого злочину. Строки давності зупиняються, якщо особа, що скоїла злочин, ухилялася від слідства і суду. У цих випадках строки давності поновлюються з дня явки особи з повинною або його затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення вказаних в частинах першої і другої даної статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення строків давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожен злочин.

Таким чином, приймаючи рішення про звільнення підсудного ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності суд застосував закон, який не підлягав застосуванню, а тому відповідно до ст. 371 КПК України касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,-

касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Постанову Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.