Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів: Крещенка А.М., Єлфімова О.В.,

з участю прокурора Казнадзея В.В.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 27 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2011 року щодо ОСОБА_1

Вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 листопада 2010 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, неодноразово судиму, останній раз 08.10.2008 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, звільнену 08.10.2009 року за відбуттям строку покарання, засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов’язки, передбачені п. 2 - 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2011 року вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 31.07.2010 року, приблизно о 03 год. 30 хв., знаходячись у кв. НОМЕР_1,

розташованого на АДРЕСА_1, таємно викрала належне ОСОБА_4 майно вартістю 500 грн.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Зазначає, що суд прийняв неправильне рішення про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а апеляційний суд, в порушення вимог ст. 377 КПК України, не навів в ухвалі підстав, через які доводи апеляції прокурора про м’якість призначеного покарання засудженій визнанні необґрунтованими

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки та звільняючи її від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд, як убачається з вироку, урахував як ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, так і обставини, які пом’якшують покарання, а саме: повне визнання вини у скоєному злочині, щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому.

Наведені вище обставини та відсутність матеріальних претензій зі сторони потерпілого дали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженої без відбування реального покарання, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою.

Під час перегляду справи апеляційний суд перевірив доводи апеляції прокурора, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, й з наведенням ґрунтовних мотивів визнав їх безпідставними. Ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Доводи прокурора, про те, що суд не зазначив у вироку усі непогашені судимості, а вказав лише останні і апеляційний суд не дав цьому недоліку належної оцінки не можуть бути визнані у відповідності до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни судових рішень.

У зв’язку із цим доводи прокурора про призначення засудженій м’якого покарання та про постановлення апеляційним судом ухвали з порушенням процесуального закону є необґрунтованими.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2011 року щодо ОСОБА_1, залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.