Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Єлфімова О.В. та Сахна Р.І.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

розглянула 27 вересня 2011 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у її розгляді судом першої інстанції, на рішення судів першої та апеляційної інстанції.

В цій справі вироком Обухівського районного суду Київської області від 15 вересня 2010 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 23.12.1992 року за ст. 17 і ст. 94, ч. 3 ст. 117, ч. 3 ст. 222 КК України 1960 року на 13 років позбавлення волі та звільненого 13.07.2004 року умовно-достроково, громадянина України,

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

Із засудженого стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_2 3 029 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 1 грудня 2010 року зазначений вирок залишено без зміни.

Згідно вироку, ОСОБА_1, у середині травня та 5 червня 2010 року двічі викрадав з підсобного приміщення на подвір’ї будинку АДРЕСА_1 майно потерпілого ОСОБА_2 загальною вартістю, відповідно 2 108 грн. 73 коп. та 1 006 грн.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, істотні порушення кримінально-процесуального закону, невмотивованість, усупереч вимогам ст. 377 КПК України, ухвали апеляційного суду просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу частково і просив скасувати ухвалу апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції і перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, не підлягають.

Доводи прокурора про те, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним, що характеризують його особу є необґрунтованими, оскільки покарання призначено у відповідності до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, з урахуванням щирого каяття засудженого та сприяння в розкритті злочинів.

Врахував суд і обтяжуючі обставини, відповідно до яких й призначив реальне позбавлення волі, до того ж - в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України.

В апеляції прокурора порушувалось питання на призначення покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки. Апеляційний суд правильно визнав, що позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці, за таких обставин, не можна вважати явно несправедливим, обґрунтовано відмовив в задоволенні скарги прокурора та, у відповідності до вимог ст. 377 КПК України, зазначив в своїй ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення.

Зважаючи на зазначене, керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Обухівського районного суду Київської області від 15 вересня 2010 року та ухвалу Київської області від 1 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, – без задоволення.