Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Єлфімова О.В. та Сахна Р.І.,

за участю прокурора Саленко І.В.,

розглянула 27 вересня 2011 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за її касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанції.

В цій справі вироком Октябрьського районного суду м. Полтави від 26 травня 2010 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судиму, громадянку України,

- за ч. 1 ст. 115 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Із засудженої стягнуто 1 622 грн. судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2010 року зазначений вирок залишено без зміни.

Згідно вироку, ОСОБА_1, 1 січня 2010 року, приблизно о 4 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння в АДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних стосунків двічі, з метою вбивства, ударила його кухонним ножем - у груди зліва та у праву руку, якою він захищався, спричинивши колото-різані поранення грудної клітини та черевної порожнини від яких потерпілий помер.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1, посилаючись на недоведеність своєї вини у вчиненні вказаного злочину, неповноту і однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи просить судові рішення щодо неї скасувати, а справу закрити. Стверджує, що сам ОСОБА_2 завдав собі смертельні поранення, а вона визнавала вину у його вбивстві через погрози батька.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про необґрунтованість скарги засудженої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Досудове та судове слідство в даній справі проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а висновки судів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства відповідають фактичним обставинам справи.

Так, свідок ОСОБА_3 бачив, як ОСОБА_1 двічі ударила потерпілого ножем в грудну клітину зліва, а під час відтворення обстановки та обставин події він же показав, як завдавались ці удари (т. 1 а. с. 105-111).

Його пояснення узгоджуються з даними висновку судово-медичної експертизи щодо механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень і з показаннями самої ОСОБА_1 під час допиту в якості підозрюваної та відтворення обстановки й обставин події (т. 2 a. c. 100-104, 105-117).

Перший заступник начальника Октябрського РВ ПМУ ГУМВС України у Полтавській області Бейгула Ю.В. ствердив, що ОСОБА_1 добровільно, без будь-якого примусу зізналась у вбивстві, обставини якого докладно описала в явці з повинною.

Цими доказами спростовано твердження засудженої про самогубство потерпілого.

З урахуванням особливостей знаряддя злочину, кількості та спрямованості ножових ударів, локалізації та характеру заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про умисел засудженої на позбавлення життя потерпілого.

З висновків судово-імунологічної та судово-медичних експертиз вбачається, що на вилученому з місця злочину кухонному ножі виявлена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_2, а колото-різані рани та пошкодження на тілі останнього могли утворитись від дії клинка цього ножа (т. 1 а. с. 195-199, 203-204, 213-214).

Правильно визнавши ці докази достовірними, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_2 та правильно кваліфікував її дії за ч. 1 ст. 115 КК України.

ОСОБА_1 та її захисник зазначали у своїх апеляціях такі ж, як і в касаційній скарзі доводи, що були предметом перевірки, але не підтвердились, у зв’язку з чим апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні їх скарг та, у відповідності до вимог ст. 377 КПК України, навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення.

Відповідає загальним засадам, передбаченим ст. 65 КК України, призначене засудженій ОСОБА_1 покарання.

Порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити судам повно та всебічно розглянути справу і винести законні, обґрунтуванні та справедливі рішення, в даній справі не встановлено.

Зважаючи на зазначене, керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Октябрьського районного суду м. Полтави та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу останньої - без задоволення.