Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого-судді

Британчука В.В.,

суддів

Матієк Т.В., Марчук Н.О.,

з участю прокурора

Вергізової Л.А.,

розглянула в судовому засіданні 27 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Євпаторійського міського суду АР Крим від 15 жовтня 2010 року, постанову Євпаторійського міського суду АР Крим від 1 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 18 січня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Вироком Євпаторійського міського суду АР Крим від 15 жовтня 2010 року засуджено:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,

- за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в сумі 1700 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на неї обов’язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

- за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в сумі 1700 грн. з позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки;

- за ч. 1 ст. 364 КК України до 3 місяців арешту з позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ВАТ "Кредобанк" 60 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 18 січня 2011 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а зазначений вирок - без зміни.

Постановою Євпаторійського міського суду АР Крим від 1 листопада 2010 року ОСОБА_5 звільнено від призначеного покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року.

Як установив суд, ОСОБА_5, будучи директором ТОВ "Привоз на Південній" та директором ТОВ "Чорноморський райагроснаб", за попередньою змовою з начальником відділення № 23 в м. Євпаторії ВАТ "Кредобанк" ОСОБА_6, у період часу з 17 травня 2008 року по 3 жовтня 2008 року, зловживаючи своїм службовим становищем, від імені громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 склали та подали до банку підроблені документи для отримання кредитів. При цьому ОСОБА_5 від імені зазначених осіб склала підроблені довідки про доходи для отримання ними кредиту, а ОСОБА_6 у приміщенні філії вказаного банку за відсутності заявників заповнив документи на отримання кредитів від їх імені та, використовуючи свої службові повноваження, склав рекомендації відносно можливості кредитування позичальників.

Після цього ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_5, надавав підроблені документи у відділення банку, де кредитним комітетом була дана згода на надання кредитів на загальну суму 60 000 грн. для придбання меблів у ПП ОСОБА_11, а потім, коли грошові кошти за вказаними кредитними договорами були перераховані на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_11, звернувся до ОСОБА_12, яка мала довіреність на право розпорядження рахунком ПП, з проханням повернути йому вказану суму. Отримавши від ОСОБА_12 зазначену суму, ОСОБА_6 передав її ОСОБА_5, отримавши від останньої винагороду в розмірі по 100 грн. за кожний кредитний договір.

У результаті протиправних дій засуджених ВАТ "Кредобанк" було заподіяно матеріальні збитки на суму 60 000 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням судом першої інстанції кримінально-процесуального закону при винесенні постанови про застосування до ОСОБА_5 Закону України "Про амністію", а також при розгляді справи в суді першої інстанції, оскільки підстави для застосування вказаного закону були відомі суду ще під час розгляду справи по суті. Враховуючи зазначене, прокурор вважає, що місцевий суд повинен був своїм вироком звільнити ОСОБА_5 від покарання на підставі Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 (660-17) року. Крім того, прокурор вказує на м’якість призначеного ОСОБА_6 покарання та безпідставного застосування до нього положень ст. 75 КК України. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводів прокурора та не виправив помилки суду першої інстанції, сам допустив порушення вимог кримінально-процесуального закону, а тому, на думку прокурора, ухвала цього суду також підлягає скасуванню.

У доповненні до касаційної скарги прокурор також вказує на неправильне застосування кримінального закону внаслідок призначення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 366 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, яке, на думку прокурора, не застосовується при призначенні за цим законом основного покарання у виді штрафу.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу з доповненням, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні ними зазначених у вироку злочинів по суті не оспорюються у касаційній скарзі, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким судом дано належну оцінку. Кваліфікація дій засуджених відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених ОСОБА_6 злочинів та даним про його особу є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому ОСОБА_6 покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначених законів. Зокрема, судом враховано, що засуджений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину свою визнав повністю, розкаявся у скоєному, сприяв розкриттю злочину. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_6 має на утриманні двох неповнолітніх дітей (т. 3, а.с. 46-47), позитивно характеризується, що дало суду підстави вважати, що виправлення засудженого можливе без реального відбування ним основного покарання з встановленням іспитового строку.

Посилання прокурора на те, що з моменту вчинення злочинів по теперішній час ОСОБА_6 не вчинив жодних дій по відшкодуванню заподіяної злочинами шкоди, а тому відсутні підстави для застосування до нього положень ст. 75 КК України, є необґрунтованими, оскільки дана обставина не є безумовною перешкодою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Слід зазначити й про те, що цивільний позов ПАТ "Кредобанк" було пред’явлено тільки до ОСОБА_5

Доводи прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону внаслідок призначення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 366 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, не ґрунтуються на законі.

Санкцією ч. 1 ст. 366 КК України передбачено, що службове підроблення карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Аналіз санкції вказаного закону свідчить, що додаткове покарання у ній передбачено як безальтернативне і це покарання застосовується як до штрафу, так і до обмеження волі, бо будь-яких обмежень для застосування додаткового покарання у цьому законі, та в цілому в Кримінальному кодексі України (2341-14) , не передбачено.

Тому доводи касаційної скарги прокурора про незаконне призначення засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 додаткового покарання, як не передбаченого кримінальним законом, колегія суддів вважає таким, що суперечить санкції ч. 1 ст. 366 КК України.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим погодилася з висновками суду першої інстанції і залишила вирок щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без зміни, про що в ухвалі наведено мотиви прийнятого рішення.

Разом з тим, твердження прокурора про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону при застосуванні до ОСОБА_5 Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 року (660-17) є слушними.

Відповідно до п. 4 ст. 6 КПК України кримінальна справа не може бути порушена, а порушена справа підлягає закриттю внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 року звільняються від кримінальної відповідальності за вчинені злочини особи, які підпадають під дію статті 1 вказаного Закону і кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті судами або розглянуті, але вироки не набрали законної сили.

Як убачається з матеріалів справи, під час судового розгляду справи ОСОБА_5 заявила клопотання про застосування до неї Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 року (660-17) , оскільки у неї є неповнолітній син, щодо якого вона не позбавлена батьківських прав (т. 3 а.с. 52, оборот). Дане клопотання підтримав у судових дебатах і прокурор, який просив звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі п. "в" ст. 1 вказаного Закону.

Таким чином, у суду були всі передбачені законом підстави для застосування до засудженої амністії та звільнення її від кримінальної відповідальності. Всупереч наведеному, суд першої інстанції постановив щодо ОСОБА_5 вирок, яким засудив її до покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, і звільнив її на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк. Таким чином, суд неправильно застосував кримінальний закон, внаслідок чого вирок суду підлягає скасуванню.

Крім того, постановою Євпаторійського міського суду АР Крим від 1 листопада 2010 року, винесеною в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України, ОСОБА_5 було звільнено від призначеного вказаним вироком покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 року.

Однак, вказана постанова винесена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки в порядку ст. 409 КПК України вирішуються питання, пов’язані з виконанням вироку, який набрав законної сили.

Як убачається з матеріалів справи, вирок суду від 15 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_5 було оскаржено в апеляційному порядку і законної сили він набрав 18 січня 2011 року. Отже, місцевий суд не мав процесуальних підстав виносити постанову в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України. Водночас, зазначеною постановою суд звільнив засуджену не від кримінальної відповідальності, як цього вимагає стаття 6 Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 року, а лише від призначеного покарання. Тому постанова суду про звільнення ОСОБА_5 від призначеного покарання внаслідок застосування до неї амністії підлягає скасуванню.

На викладені вище порушення не звернув увагу суд апеляційної інстанції, а тому ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_5 також підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 400-1 КПК України касаційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову та закриває справу.

Оскільки судом першої інстанції допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, вирок та постанова цього суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, так само як і ухвала суду апеляційної інстанції, а кримінальна справа відповідно до вимог ст. 400-1 КПК України – закриттю.

На підставі п. "в" ст. 1, ст. 6 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року ОСОБА_5 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Євпаторійського міського суду АР Крим від 15 жовтня 2010 року, постанову Євпаторійського міського суду АР Крим від 1 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 18 січня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати. Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі п. "в" ст. 1, ст. 6 Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 року. Провадження у справі в цій частині закрити.

Ці ж судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.