Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2011 року щодо нього.

Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2010 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого

засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 та ОСОБА_7, щодо яких в касаційному порядку судові рішення не оскаржені.

Постановлено стягнути з засуджених на користь потерпілого ОСОБА_8 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 1350 грн. – матеріальної, всього 11 350 грн. солідарно.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2011 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно вироку суду, у січні 2009 року ОСОБА_6, будучи ініціатором вчинення розбійного нападу, запропонував своєму сину- ОСОБА_5 здійснити напад на приватного підприємця ОСОБА_8 та заволодіти його майном, на що останній погодився.

Реалізуючи заздалегідь спланований злочинний умисел, вони 10 січня 2009 року близько 5 години на власному автомобілі "ВАЗ 2105" № НОМЕР_1 прибули на дорогу між селами Тальки та Барвинівка Новоград-Волинського району, по якій мав проїжджати ОСОБА_8

Дочекавшись коли автомобіль ОСОБА_8 –став наближатися, ОСОБА_5, діючи умисно, розбив каменем лобове скло автомобіля, відкрив дверцята зі сторони водія та став наносити потерпілому численні удари по тулубу заздалегідь заготовленою дерев'яною палицею, намагаючись витягнути ОСОБА_8 з салону автомобіля. Але після того, як дружина потерпілого стала голосно кричати, ОСОБА_5, припинив розбійний напад і повернувся до свого автомобіля, де його чекав батько і вони разом зникли з місця скоєння злочину.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 знаючи, що 23 січня 2009 року ОСОБА_10 буде їхати в м. Київ для придбання автомобіля, маючи при собі готівкові кошти в сумі 35 тисяч гривень, спланували вчинити на нього розбійний напад. З цією метою вони підготували маскувальні шапки з отворами для очей та металеві труби для заподіяння тілесних ушкоджень, а також шляхом обману запропонували своєму знайомому ОСОБА_11 прийняти участь у скоєнні злочину. З цією метою близько 6 год. 40 хв. 23 січня 2009 року вони приїхали на вулицю АДРЕСА_1.

ОСОБА_6, керуючи діями своїх співучасників, спрямував останніх до місця проживання ОСОБА_10 на АДРЕСА_2. Але до початку розбійного нападу, ОСОБА_11 добровільно відмовився від його вчинення та залишив місце події. Дочекавшись, коли ОСОБА_10 вийшов зі свого будинку на подвір'я, ОСОБА_5, застосовуючи фізичне насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, вдарив його металевою трубою по голові, заподіявши легкі тілесні ушкодження. Однак, потерпілий вчинив фізичний опір, внаслідок чого ОСОБА_5 був змушений відмовитись від задуманого.

Крім того, ОСОБА_6 за попередньою змовою зі своїм сином ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вирішили повторно вчинити розбійний напад на ОСОБА_8 з метою заволодіння його майном. З цією метою на протязі лютого 2009 року ОСОБА_5 у телефонних розмовах повідомив ОСОБА_8, що хоче продати йому значну кількість великої рогатої худоби та домовився про місце зустрічі з ним на 4 березня 2009 року. В цей день засуджені, знаючи, що ОСОБА_8 близько 6 години прибуде на обумовлене місце із грошима в сумі приблизно 20 тисяч гривень, застосовуючи той же автомобіль та маскувальні шапки із прорізами для очей, а також, виготовлені із зварених між собою шматків металевих труб "їжаки", які призначалися для зупинки автомобіля ОСОБА_8, в зазначений час прибули на дорогу між селами Барвинівка – ОСОБА_12 району та зупинилися на узбіччі дороги неподалік с. Барвинівка.

Діючи спільно, за заздалегідь обумовленим між собою планом, ОСОБА_6, керуючи діями своїх співучасників, висадив з автомобіля ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а сам від'їхав у заздалегідь обумовлене безлюдне місце, де став чекати на них. З метою розбійного нападу ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 поклали на дорогу металеві "їжаки", наділи на голови шапки з отворами для очей та, тримаючи в руках металеві труби, стали чекати на ОСОБА_8, а коли його автомобіль наблизився до лісосмуги, де вони переховувалися, нападники кинули металеву трубу, влучивши у дверцята автомобіля, і після його зупинки стали вимагати гроші від потерпілого, погрожуючи при цьому застосуванням насильства, небезпечного для його життя та здоров'я, однак були затримані на місці події працівниками міліції.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального кодексу, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі, просить змінити судові рішення. Свої доводи обґрунтовує тим, що, на його думку, кваліфікація його дій по епізоду від 04.03.2009 року є помилковою, та вважає, що його вину по епізодам від 10.01.2009 року та 23.01.2009 року не доведено, у зв’язку з чим просить пом’якшити призначене йому покарання.

Також засуджений не погоджується з тим, як суд розглянув цивільний позов ОСОБА_8, оскільки вважає, що завдана потерпілому шкода не підтверджена доказами по справі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка в цілому не підтримала касаційну скаргу, але вважала що суд невірно вирішив питання, щодо цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .

Доводи касаційної скарги засудженого щодо недоведеності його вини за епізодами від 10.01.2009 року та 23.01.2009 року у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України є аналогічними тим, які наведені у його апеляційній скарзі і ретельно перевірялися судом апеляційної інстанції.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені сукупністю перевірених у судовому засіданні доказів, зокрема зізнавальними показами засудженого ОСОБА_5, поясненнями потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_10, свідків-очевидців ОСОБА_11, ОСОБА_9 та ОСОБА_13, а також іншими матеріалами справи, достовірність яких не викликала сумніву, як при апеляційному розгляді справи, так і при її перегляді судом касаційної інстанції. Колегія суддів не знаходить підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_6, як про це йдеться у його касаційній скарзі.

За змістом ст. 67 КПК України оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції дотримався вимог цієї норми закону, а апеляційний суд належним чином перевірив всі докази по справі та доводи апеляцій.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, всі дані про його особу, в тому числі і наявність неповнолітньої дитини, а також відсутність пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, що відповідає вимогам ст. 65 КК України. Отже, колегія суддів не вбачає підстав для пом’якшення покарання засудженому.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено, отже підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не знаходить.

Між тим, колегія суддів, погоджується з доводами засудженого про те, що цивільний позов потерпілого в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1350 грн. розв’язаний у справі з порушенням процесуальних норм, і рішення судів не містять в собі посилання на докази, якими підтверджується цей розмір, а тому вони в цій частині підлягають скасуванню, а справа - поверненню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2011 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову – скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.