Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013

у справі № 2а-3692/12/2170

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (Високопільське відділення)

про визнання нечинним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.01.2013 позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано рішення від 08.08.2012 № 6 про застосування фінансових санкцій у сумі 6800,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.01.2013 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Фактичною підставою для застосування фінансових санкцій у сумі 6800,00 грн. згідно з рішенням від 08.08.2012 № 6, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки, викладені в акті перевірки, про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( Закон № 481/95-ВР (481/95-ВР) ) внаслідок реалізації алкогольного пива, ємкістю 0,5 л в кількості 1 пляшки, яка не досягла 18 років.

Відповідно до пункту 2 абзацу 1 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Відповідно до частини 4 цієї статті продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що цими нормами запроваджено заборону імперативного характеру на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років.

Враховуючи те, що частиною 4 статті 15-3 Закону № 481/95-ВР продавця наділено правом отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, документи, які підтверджують вік такого покупця, ця вимога має спонукати суб'єкта господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію.

Такий зміст правового регулювання відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 26.03.2013 у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про скасування рішення, яка у силу норм ст. 244-2 КАС України є обов`язковою для всіх судів України.

Вищенаведеним спростовуються доводи позивача, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування рішення суду апеляційної інстанції. Реалізація товару (пива), що належить позивачці, неповнолітньому здійснено ОСОБА_4, який був фактично допущений позивачем до виконання функцій реалізатора.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239 КАС України (2747-15) безпосередньо до Верховного Суду України.