Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 4 жовтня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 січня 2011 року.

Вказаною постановою

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

на підставі ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу щодо нього закрито на підставі ст. ст. 7-1, 11-1 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 січня 2011 року зазначена постанова місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишена без зміни.

Під час розгляду даної справи у касаційному порядку було встановлено, що до Фрунзенського районного суду м. Харкова справа надійшла 4 липня 2006 року та була передана судді Бойко Т.В. для розгляду. Попередній розгляд справи був проведений 4 серпня 2006 року, до розгляду в суді справу було призначено на 30 серпня 2006 року.

Так, з матеріалів справи убачається, що 14 травня 2007 року справу постановою судді було спрямовано до Харківського обласного наркологічного центру для проведення повторної судово-наркологічної експертизи. Однак, 24 лютого 2010 року справу було повернуто до суду без результатів проведення вказаної експертизи згідно рапорту кур’єра суду ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 233). Разом із тим, дані про те, що ОСОБА_6 викликався до експертної установи для проведення призначеної експертизи та за викликом експерта в експертну установу не з’являвся, чим умисно ухилявся від суду у матеріалах справи відсутні.

На заяви потерпілого ОСОБА_5 суд направив відповідь про те, що станом на 23 травня 2008 року проведення експертизи не завершено, матеріали справи до суду не повертались. Аналогічна відповідь на адресу потерпілого була надана і 10 липня 2009 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що судом з травня 2007 року по березень 2010 року було формально направлені два запити на адресу Харківського обласного наркологічного диспансеру з проханням повідомити на якій стадії знаходиться проведення призначеної повторної судово-наркологічної експертизи щодо ОСОБА_6 і ці запити були надіслані лише після звернення потерпілого до суду і не вимагалось від цієї установи пояснень тривалого невиконання постанови суду, що у підсумку призвело до тривалого розгляду справи.

Таким чином справа обсягом в один том та щодо однієї особи, яка не представляла складності, знаходилась у провадженні суду з липня 2006 року по серпень 2010 року, тобто більше чотирьох років, що не відповідає вимогам ст. 6 "Конвенції про захист прав людини та основних свобод", якою передбачено право людини на справедливий та публічний розгляд справи у розумні строки.

Зазначені факти свідчать про те, що місцевим судом при розгляді даної справи не дотримано вимог кримінально-процесуального закону щодо строків розгляду справи та допущено тяганину.

Указана тяганина призвела до закінчення строків давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, що потягло його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу щодо нього закрито на підставі ст. ст. 7-1, 11-1 КПК України.

Беручи до уваги те, що подібні факти є недопустимими, колегія суддів вважає за необхідне реагувати окремою ухвалою.

Керуючись ст. 400-2 КПК України, колегія суддів

про наведене довести до відома голови апеляційного суду Харківської області для відповідного реагування.

Про результати розгляду окремої ухвали повідомити Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у місячний термін.