Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Матієк Т.В. та Сахна Р.І.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

розглянула 4 жовтня 2011 року в м. Києві касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на судові рішення ухвалені в справі за скаргою адвоката ОСОБА_1 на постанову слідчого про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2

В цій справі постановою Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2010 року скасовано постанову слідчого від 1 вересня 2010 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 264 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2010 року це рішення суду першої інстанції залишено без зміни.

У скарзі прокурора порушується питання про скасування зазначених судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки на момент порушення кримінальної справи були достатні дані, які вказували на наявність ознак злочину в діях ОСОБА_2

Окрім того, прокурор стверджує, що місцевий суд, всупереч вимогам ч. 15 ст. 236-8 КПК України, розглянув і заздалегідь вирішив ті питання, які вирішуються при розгляді справи по суті, а суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ці порушення закону.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи постанову слідчого місцевий суд не взяв до уваги, що передбаченим ст. 94 КПК України приводом до порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення органом досудового слідства ознак злочину, а підставою - достатні дані матеріалів дослідчої перевірки, які вказують на наявність ознак злочинів.

Зокрема, такі дані встановлені при проведенні досудового слідства у кримінальній справі № 120-0453, порушеній за фактом умисного вбивства ОСОБА_3 з гладкоствольної вогнепальної зброї і містяться у:

- протоколі огляду місця події від 01.11.2008 року;

- протоколі огляду трупа від 03.11.2008 року;

- висновку судово-медичної експертизи № 1198/2008 від 16.01.2009 року;

- протоколі виїмки картечі від 03.11.2008 року;

- протоколі виїмки мисливської рушниці у ОСОБА_2 від 04.11.2008року;

- висновку судової балістичної експертизи № 1004 від 08.11.2008 року;

- висновку судової експертизи вибухових речовин та продуктів пострілу № 3/1565 від 12.11.2008 року;

- висновку судової балістичної експертизи № 999 від 10.11.2008 року;

- висновку судової балістичної експертизи № 6509 від 30.07.2010 року.

Усупереч вимогам ст. 236-8 КПК України місцевий суд не дав оцінку цим даним, але визнав, що кримінальна справа стосовно ОСОБА_2 не може бути порушена зважаючи на вимоги п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України та п. "г" с. 1, ст. 6 Закону України від 12.12.2008 року "Про амністію", оскільки на день набрання чинності цим Законом (660-17) особа, щодо якої порушено справу, досягла 60-річного віку.

При цьому не враховано, що акт амністії застосовується виключно судом за згодою відповідної особи і тільки в разі доведеності її вини у вчиненні злочину, що неможливо встановити без порушення кримінальної справи та проведення дізнання чи досудового слідства.

Окрім того, усупереч вимогам ст. 44 КПК України, в судовій справі відсутні дані про ствердження повноважень захисника та про допуск адвоката ОСОБА_1 до участі в справі в такій якості на стадії досудового слідства, тоді як, у відповідності до вимог ст. 236-7 КПК України, оскаржити постанову про порушення кримінальної справи має право тільки особа, щодо якої порушено кримінальну справу, захисник чи законний представник. До жодної з цих осіб адвокат ОСОБА_1 не належить.

За таких обставин, колегія суддів визнає оскаржене рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим і таким, що не відповідає вимогам ст. 236-8 КПК України.

Апеляційний суд не звернув увагу на ці помилки та не усунув порушення, допущені судом першої інстанції.

Отже, відповідно до положень ч. 1 ст. 398 КПК України, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, який слід провести у повній відповідності до вимог ст. 236-8 КПК України та інших норм цього Кодексу, ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2010 року в справі за скаргою адвоката ОСОБА_1 на постанову слідчого про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.