Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Слинька С.С., Суржка А.В.

за участю прокурора Саленка І.В.

розглянула в судовому засіданні 6 жовтня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 лютого 2011 року.

Вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати займану посаду строком на 2 роки;

за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати займану посаду строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 365 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати займану посаду строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 лютого 2011 року вказаний вирок в частині засудження ОСОБА_1 та

ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 365 КК України скасовано, а справу в цій частині направлено на додаткове розслідування. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1, працюючи на посаді оперуповноваженого відділення карного розшуку Петропавлівського РВ УМВС України в Дніпропетровській області, будучи службовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинив злочин за наступних обставин.

16 квітня 2005 року до чергової частини Петропавлівського РВ надійшло повідомлення про крадіжку з магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3", розташованого по АДРЕСА_1, який згідно з договором оренди від 1 березня 2005 року орендує приватний підприємець ОСОБА_4

22 квітня 2005 року за вказаним фактом порушено кримінальну справу № 1201111 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Дослідчу перевірку, вказаних у повідомленні фактів проводив оперуповноважений ВКР Петропавлівського РВ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1, під час проведення якої у нього виник злочинний намір направлений на отримання хабара шляхом вимагання у ОСОБА_4 грошові кошти за те, що злочин розкрито і злочинців знайдено.

Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1, починаючи з

30 квітня 2005 року почав приходити у приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3" та наполегливо казати ОСОБА_4 про те, що за розкриття злочину та виявлення злочинців, які скоїли крадіжку у магазині вона повинна заплатити йому 500 гривень, на що остання відмовилась платити гроші.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір направлений на вимагання хабара, в перших числах травня 2005 року, точна дата слідством не встановлена, в денний час, діючи з корисливих намірів, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою отримання хабара від ОСОБА_4, ОСОБА_1 сказав їй, що якщо вона не передасть йому 500 гривень за те, що він розкрив крадіжку з її магазину, він умовить крадіїв, а якщо вони не погодяться, то своїх знайомих, щоб вони дали свідчення про торгівлю нею тютюновими виробами без акцизних марок, що тягне за собою великі штрафні санкції- понад 1700 гривень. Тобто ОСОБА_1 умисно створив такі умови, які переконали ОСОБА_4 у наявності реальної небезпеки її інтересам та змусили погодитись з вимогою ОСОБА_1, після чого

ОСОБА_4 сказала ОСОБА_1, що гроші вона зможе передати 4 травня 2005 року, на що останній повідомив, що 4 травня 2005 року прийде до неї в магазин за грошима.

4 травня 2005 року, приблизно о 17 годині, оперуповноважений ВКР Петропавлівського РВ УМВС України в Дніпропетровській області

ОСОБА_1, будучи службовою особою, діючи умисно з корисливих намірів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, прибув до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3", що знаходиться за адресою

АДРЕСА_1, де в приміщенні магазину отримав від ОСОБА_4 хабара у вигляді грошових коштів у сумі 500 гривень, за те, що він розкрив злочин про крадіжку її майна та не став здійснювати протизаконні дії, які спричинили б шкоду її законним інтересам.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень та закриття справи щодо нього. Обґрунтовуючи свої касаційні вимоги вказує на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінально-процесуального законодавства судами першої та апеляційної інстанції. Зокрема, він посилається на те, що ОСОБА_4 неодноразово змінювала свої показання, що свідчить про їх неправдивість, безпідставне його засудження за ч. 2 ст. 368 КК України. Також засуджений вказує, що відносно нього відбулася провокація хабара. Крім того, в ході досудового і судового слідства неодноразово порушувались строки ознайомлення з рядом процесуальних постанов слідчого та суду, не вирішувалось питання про відвід експерта який провів судово-хімічну експертизу та відбулася фальсифікація матеріалів справи. Також засуджений вказує на те, що судом першої інстанції порушувалась таємниця нарадчої кімнати, не завжди проводилась фіксація судового процесу технічними засобами, а судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. ст. 341, 362, 379 КПК України, а саме, в судовому засіданні не були викладені основні доводи його апеляції, при оголошенні ухвали йому не було роз’яснено його право на оскарження даної ухвали, в якій також не вказані строки і порядок її оскарження.

Захисник ОСОБА_5 у своїй касаційній скарзі також просить судові рішення щодо її підзахисного ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. При цьому, вона посилається на те, що суд неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 була провокація хабара. Крім того, під час досудового та судового розгляду справи були допущені істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, які полягали у використанні неналежних доказів, порушені таємниці нарадчої кімнати, не надання оцінки всім доказам у справі у їх сукупності. Також захисник вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки суд не навів належних мотивів залишення її апеляції без задоволення.

Судові рішення щодо ОСОБА_3 у касаційному порядку не оскаржувались.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав, що касаційні скарги задоволенню не підлягають та просив залишити судові рішення по справі без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 368 КК України ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та детально наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв’язку.

Зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_4, з яких убачається, що після пограбування її крамниці, до неї приїхав ОСОБА_1 і сказав, що за те, що він швидко знайшов грабіжників вона повинна заплатити йому 500 гривень, а якщо вона не заплатить, то він зробить так, що нібито вона торгувала тютюновими виробами без ліцензії, за що її буде притягнуто до відповідальності. Оскільки вона спочатку на вимогу засудженого не погодилась, ОСОБА_1 неодноразово приходив і вимагав зазначену суму.

Вона намагалась додзвонитись у службу Довіри з метою повідомити про вказані дії з боку працівника міліції, але там ніхто не відповів. Через деякий час приїхали працівники ОБЕЗ, яким вона розповіла, що ОСОБА_1 вимагає у неї гроші. Вони запропонували дати йому мічені купюри. Після чого в її присутності помітили купюри, а вона зателефонувала ОСОБА_1, який повідомив, що приїде о 17.00 годині.

Коли ОСОБА_1 зайшов до її магазину, то в приміщенні знаходились ще дві жінки, яким він сказав вийти, після чого поклав свою папку на прилавок, розкрив її та показав пальцем куди покласти гроші, що вона й зробила.

Також висновок суду підтверджується послідовними показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про відомі їм обставини та спосіб вчинення злочину, які повністю узгоджуються з показаннями потерпілої.

Будь-які дані, які б спростовували показання потерпілої ОСОБА_4 та свідчили, що вона обмовляє засудженого, в матеріалах справи відсутні.

Проаналізувавши ці та інші докази в їх сукупності, суд обґрунтовано визнав показання потерпілої достовірними.

Доводи засудженого та його захисника про відсутність в його діях складу злочину є неспроможними. Ці доводи належно перевірялися судом і переконливо спростовані у вироку.

Приймаючи рішення суд правильно застосував кримінальний закон і вірно визнав ОСОБА_1 суб’єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК України, оскільки він в силу свого службового становища і виконуваних обов’язків міг вчинити дії, які б завдали шкоду інтересам потерпілої, у разі її відмови у дачі йому хабара.

Не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону й посилання суду на дані протоколу огляду грошових купюр від

4 травня 2005 року (Т.1 а.с. 22-23), незважаючи на те, що він був складений старшим оперуповноваженим управління внутрішньої безпеки УМВС України у Дніпропетровській області, оскільки це не суперечить чинному законодавству.

Крім того, у касаційній скарзі захисника порушується питання про перегляд судових рішень у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неповнотою судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Також не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи посилання захисника і засудженого на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції була порушена таємниця нарадчої кімнати.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну судових рішень по справі не встановлено.

Суди як першої, так і апеляційної інстанції ретельно перевіряли й інші доводи засудженого та його захисника, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах. Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів розцінює аргументованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не допустив порушень закону і правильно прийняв рішення про залишення вироку в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 368 КК України без зміни, навівши в ухвалі у відповідності до вимог ст. 377 КПК України ґрунтовні мотивування з приводу доводів, наведених прокурором.

Таким чином, підстав для скасування постановлених судових рішень щодо ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК, колегія суддів,

вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_5 – без задоволення.