Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубаря В.В.,

суддів Широян Т.А., Романець Л.А.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 29 листопада 2011 року кримінальну справу за скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 2 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 травня 2011 року відносно ОСОБА_1

Вироком Калінінського районного суду м. Горловки Донецької області від 2 лютого 2011 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого

за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він, будучи прийнятим 8 січня 2009 року на посаду лікаря-терапевта Калинінської виправної колонії № 27 та попереджений про недопустимість принесення на територію колонії алкогольних напоїв та речовин, виготовлених на спиртовій основі, наркотичних та лікарських засобів у пігулках рідинних формах, 22 грудня 2009 року близько 22-00 біля кафе "Плакуча іва", розташованому в м. Горлівка Донецької області по вул. Леніна, з метою незаконного збуту наркотичного засобу засудженому, який відбуває покарання у зазначеній виправній установі, у невстановленої досудовим слідством особи придбав особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, вага якого у перерахунку на сухий залишок становить 59,88 гр., який був розфасований по 3 –х пакунках, та пляшку із рідиною об’ємом 11,755 гр., яка є особливо небезпечним психотропним засобом, виготовленим на основі ефедрину, псевдоефедрину та препаратів, які їх містять. Зазначені наркотичні та психотропні засоби ОСОБА_1 з метою подальшого їх збуту перевіз до місця свого проживання – квартиру АДРЕСА_1 та зберігав до 23 грудня 2009 року.

23 грудня 2009 року ОСОБА_1 прибув до виправної колонії № 27 та після перетинання контрольно-пропускного пункту зазначеної установи був затриманий співробітниками оперативного відділу і в нього, під час особистого обшуку, були виявлені та вилучені три пакунки з речовиною рослинного походження вагою відповідно 16,41 гр., 11,72 гр. та 31,75 гр., яка є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом, а також пляшка із рідиною об’ємом 11,755 гр., яка є особливо небезпечним кустарно виробленим психотропним препаратом з ефедрину, псевдоефедрину та препаратів, які їх утворюють, залишок якого у перерахунку на суху речовину становить 1,122 гр.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 травня 2011 року вирок суду відносно ОСОБА_1 змінено, із застосуванням ст. 69 КК України йому пом’якшено покарання до 1 року 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна.

В касаційних скаргах прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, та прокурор, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_1 та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 309 КК України, звертають увагу на те, що суд першої інстанції, за наявності встановлених даних про відсутність в діях ОСОБА_1 корисливого мотиву, безпідставно призначив йому додаткове покарання у виді конфіскації майна. Апеляційним судом ця помилка виправлена не була.

Крім того, зазначають, що апеляційним судом безпідставно пом’якшено ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, за відсутності таких підстав. А тому прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати обидва судові рішення щодо ОСОБА_1 і справу направити на новий судовий розгляд, а прокурор, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав обидві касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, пов’язаному із незаконним обігом наркотичних засобів, при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 КК України відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними доказами, які були оцінені за наслідками повного, всебічного й об’єктивного розгляду обставин справи.

Ці обставини та кримінально-правова оцінка в касаційній скарзі не оскаржується, з цього приводу не надійшло касаційних скарг і від інших учасників судового процесу.

Що ж стосується пом’якшення апеляційним судом призначеного судом першої інстанції ОСОБА_1 покарання, то колегія суддів вважає, що вирішення цього питання судом апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Зокрема, апеляційним судом було враховано не тільки тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, але й обставини, які пом’якшують його покарання за відсутності обставин, які обтяжують покарання. При цьому колегія суддів погоджується з мотивами, наведеними апеляційним судом, якими він обґрунтував можливість призначення ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі.

В той же час, призначаючи ОСОБА_1 додаткове покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді конфіскації майна, суд не врахував вимоги ч. 2 ст. 59 КК України, згідно з якою конфіскація майна встановлюється лише за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

З пред'явленого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України обвинувачення, яке визнано судом доведеним, видно, що цей злочин вчинено не з корисливих мотивів.

З огляду на це, на підставі ч. 2 ст. 59 КК України йому не могло бути призначено за ч. 2 ст. 307 ч.2 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна навіть у випадку, коли воно передбачено санкцією статті як обов'язкове.

Таким чином, з вироку суду на підставі ч. 2 ст. 59 КК України підлягає виключенню призначення за ч. 2 ст. 307 КК України засудженому ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Керуючись статями 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, задовольнити.

Вирок Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 2 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з них рішення про призначення йому додаткового покарання у виді конфіскації всього належного йому майна.

У іншій частині зазначені судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.