Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 29 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 2 вересня 2011 року.

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 1 червня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_5 обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 грошові кошти в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди у сумі 1949 грн. 57 коп., 10000 грн. – моральної шкоди.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 в доход держави судові витрати у сумі 450 грн. 72 коп.

Питання про речові докази вирішено у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 2 вересня 2011 року, вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 1 червня 2011 року щодо ОСОБА_5 в частині призначеного покарання скасовано.

Апеляційним судом постановлено новий вирок, згідно з яким ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, 08.03.2010 року о 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в АДРЕСА_1, в м. Чернігові, під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_7, на ґрунті особистих неприязних відносин, ножем умисно наніс потерпілому один удар в область лівого стегна, один удар в область правого стегна та один удар в область живота, заподіявши ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Вказаними діями ОСОБА_5 завдав потерпілому ОСОБА_7 умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності вини засудженого, просить вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 2 вересня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, у зв’язку із неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Скаржник зазначає, що при призначенні покарання засудженому судом апеляційної інстанції не дотримано принципів законності, справедливості та обґрунтованості. Судом недостатньо враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, часткове визнання засудженим вини, а також те, що злочин вчинено в стані алкогольного сп’яніння. У зв’язку з цим, прокурор вважає, що застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання засудженому ОСОБА_5 за ч. 1 cт. 121 КК України (2341-14) , є необґрунтованим внаслідок м’якості.

Засуджений та його захисник в своїх касаційних скаргах просять вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_5 змінити, пом’якшити призначене покарання, застосувавши до нього ст. 75 КК України.

Скаржники вважають, що суд апеляційної інстанції не врахував причини вчинення злочину, бажання засудженого відшкодувати потерпілому матеріальну та моральну шкоду, те, що тяжких наслідків для потерпілого від злочину не настало, що за півтора роки перебування засудженого на волі він зарекомендував себе виключно з позитивної сторони.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи поданої ним касаційної скарги, просив її задовольнити та заперечив проти касаційних скарг засудженого та його захисника, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали доводи поданих ними касаційних скарг, просили їх задовольнити, при цьому надали додатково довідки і квитанції про відшкодування шкоди, та заперечили проти касаційної скарги прокурора, обговоривши доводи касаційних скарг і перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції визнав себе винним. Винність засудженого об’єктивно підтверджена показаннями потерпілого ОСОБА_7, свідченнями ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, даними, що містяться в протоколах огляду місця події від 09.03.2010 року, очної ставки, а також у висновку судово-медичної експертизи № 471 від 31.03.2010 року та іншими доказами по справі, яким суд дав належну оцінку.

Висновок суду першої інстанції щодо встановлених судом фактичних обставин справи та кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України є правильною та у касаційних скаргах не оскаржується.

Призначене судом апеляційної інстанції ОСОБА_5 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим ст. 65 КК України.

При призначенні покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, по справі встановлено дані та обставини, що характеризують особу засудженого, в тому числі пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину: щире каяття, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, незадовільний стан здоров’я засудженого. Тому посилання в касаційних скаргах засудженого ОСОБА_5 та його захисника, що судом апеляційної інстанції при призначенні покарання засудженому не враховано вказані вище обставини та призначено надто суворе покарання засудженому, не знайшло свого підтвердження та спростовується матеріалами справи.

Також, колегія суддів вважає, що підстав для застосування до ОСОБА_5 ст. 75 КК України, як ставиться питання в касаційних скаргах засудженого і його захисника, немає, оскільки ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України вчинив тяжкий злочин, злочин вчинено засудженим в стані алкогольного сп’яніння.

Крім того, безпідставним є посилання в касаційній скарзі прокурора на необґрунтоване застосування судом апеляційної інстанції до засудженого ст. 69 КК України внаслідок чого йому призначено надто м’яке покарання, оскільки у мотивувальній частині вироку суду апеляційної інстанції наведено мотиви прийняття такого рішення.

Колегія суддів, вважає призначене покарання необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_5, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.

Порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно, всебічно та об’єктивно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок по справі, не встановлено.

Таким чином, підстав для зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції, як того просять скаржники, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_5, його захисника та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 2 вересня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.