Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Калашнікової О.В., Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова до приватного акціонерного товариства "Видавництво "Вільна Україна" корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія" про стягнення заборгованості по невідшкодованих витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

15 серпня 2013 року Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова (далі - УПФУ у Франківському районі м. Львова) пред'явило позов до приватного акціонерного товариства "Видавництво "Вільна Україна" корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія" (далі - ПАТ "Видавництво "Вільна Україна") про стягнення з нього 5639 грн. 28 коп. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Видавництво "Вільна Україна" на користь пенсійного органу заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а" та "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у розмірі 5639 грн. 28 коп..

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року апеляційну скаргу ПАТ "Видавництво "Вільна Україна" задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції скаржник оскаржив його.

У касаційній скарзі УПФУ у Франківському районі м. Львова, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ПАТ "Видавництво "Вільна Україна" зареєстроване в УПФУ у Франківському районі м. Львова та відповідно до вимог статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є платником страхових внесків.

Впродовж червня 2013 року пенсійним органом було нараховано та виплачено вказаним у розрахунках особам (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) пільгові пенсії на загальну суму 5639 грн. 28 коп., що підтверджується копіями скерованих відповідачу Розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", даними картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списками №№ 1 і 2.

Із платіжного доручення № 448 від 18 червня 2013 року вбачається, що відповідачем сплачено пенсійному органу грошові кошти в розмірі 5639 грн. 28 коп. з призначенням платежу "відшкодування виплачених пільгових пенсій згідно повідомлення № 216 від 03 червня 2013 року".

Грошові кошти в розмірі 5639 грн. 28 коп. перераховані відповідачем позивачу із призначенням платежу "відшкодування виплачених пільгових пенсій згідно повідомлення № 216 від 03 червня 2013 року" були зараховані відповідачем в якості сплати несплачених суми недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги послався на пункт 10.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (z0064-04) , яким передбачено, що у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

Оскільки грошові кошти в розмірі 5639 грн. 28 коп. перераховані відповідачем позивачу із призначенням платежу "відшкодування виплачених пільгових пенсій згідно повідомлення № 216 від 03 червня 2013 року" були зараховані в якості сплати несплачених суми недоїмки, пені та фінансових санкцій, враховуючи, що з відповідачем було узгоджено розрахунки відшкодування виплачених пільгових пенсій згідно повідомлення № 216 від 03 червня 2013 року, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ "Видавництво "Вільна Україна" на користь пенсійного органу заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в червні 2013 року, у розмірі 5639 грн. 28 коп..

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції не погодився та зазначив, що у позивача були відсутні повноваження щодо зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником у платіжному дорученні про сплату коштів на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Оскільки відповідачем були надані достовірні докази погашення заборгованості товариства перед пенсійним органом за червень 2013 року на суму 5639 грн. 28 коп., апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією суду апеляційної інстанції не погоджується із огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) передбачено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Із системного аналізу наведених вказаних норм колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списками №№ 1 і 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Згідно пункту 10.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (z0064-04) (далі - Інструкція № 21-1), у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

При цьому протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного місяця орган Пенсійного фонду складає повідомлення, у якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 22 цієї Інструкції, яке надсилається (вручається) такому платнику. При цьому корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду.

Повідомлення вважається надісланим (врученим) платнику, якщо його передано посадовій особі юридичної особи або фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, адвокату, приватному нотаріусу, під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Дата відправлення проставляється на корінці повідомлення.

Матеріалами справи підтверджено, що 18 червня 2013 року відповідачем було сплачено пенсійному органу грошові кошти в розмірі 5639 грн. 28 коп. з призначенням платежу "відшкодування виплачених пільгових пенсій згідно повідомлення № 216 від 03 червня 2013 року".

Відповідачем на підставі Інструкція № 21-1 (z0064-04) грошові кошти в розмірі 5639 грн. 28 коп., що були перераховані ПАТ "Видавництво "Вільна Україна" були зараховані відповідачем в якості сплати несплачених суми недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що посилання суду апеляційної інстанції на Закон України "Про Національний банк України" (679-14) та Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року (z0377-04) є безпідставним, оскільки дані нормативно-правові акти не регулюють правовідносини, що склались у даній справі.

Враховуючи зазначене колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов до правильного висновку про стягнення з ПАТ "Видавництво "Вільна Україна" на користь пенсійного органу заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а" та "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у розмірі 5639 грн. 28 коп., проте судом апеляційної інстанції помилково було скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Фактичні обставини справи судами першої та другої інстанції встановлено повно і правильно, а тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає необхідним постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статтями ст. ст. 220, 221, 226, 230, 232 КАС України, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.