Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 29 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурорів, які брали участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2011 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2010 року за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу в сумі 850 гривень,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Відповідно до ст. 72 КК України визначено призначене за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2010 року покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 9 листопада 2010 року близько 12-ї години, біля будівлі наркодиспансеру по вул. Пєшковського, 52 Орджонікідзевського району м. Маріуполя, у невстановленої слідством особи незаконно придбав та перевіз до місця свого проживання у квартиру АДРЕСА_1 Орджонікідзевського району м. Маріуполя наркотичний засіб, де розфасував його по пакункам і продовжив незаконно зберігати з метою збуту.

10 листопада 2010 року ОСОБА_5, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, близько 13-ї години 30 хвилин незаконно передав – збув у місця позбавлення волі в кімнату прийому передач Маріупольського слідчого ізолятора слідчо-заарештованому ОСОБА_6 наркотичний засіб, який був захований у продукти харчування.

При перевірці передачі, у продуктах харчування співробітниками слідчого ізолятора м. Маріуполя було виявлено: 4 поліетиленові згортки, у яких згідно з висновками судово-хімічної експертизи знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс масою у перерахунку на суху речовину 10,7 г, та 40 таблеток, які містили 0,400 г наркотичної речовини, обіг якої обмежений – кодеїну.

У касаційних скаргах, які є аналогічними за змістом, прокурори порушили питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Вказували на те, що суд неправильно застосував кримінальний закон, зокрема, не застосував закон, який підлягав застосуванню та безпідставно не послався у резолютивній частині вироку на ст. 71 КК України, просили справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково на таких підставах.

Як видно з матеріалів кримінальної справи, даний злочин ОСОБА_5 вчинив після постановлення вироку від 11 жовтня 2010 року Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області, яким його засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу в сумі 850 грн. Суд визначив, що дане покарання підлягає самостійному виконанню, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 72, ст. 71 КК України.

Однак, фактично призначивши остаточне покарання за сукупністю вироків, суд помилково не послався на ст. 71 КК України, з огляду на що резолютивна частина вироку у цій частині підлягає уточненню.

Також перевіряючи справу в повному обсязі в порядку ст. 395 КПК України колегія суддів дійшла такого висновку.

Суд правильно призначив ОСОБА_5 основне покарання за ч. 2 ст. 307 КК України, яке є необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Проте, призначаючи ОСОБА_5 додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд не врахував вимоги ч. 2 ст. 59 КК України, згідно з якою покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини й може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Користю (корисливими спонуканнями, корисливим мотивом) у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.

З пред’явленого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України обвинувачення, яке визнано судом доведеним, видно, що цей злочин вчинено не з корисливих, а з інших мотивів, оскільки він безкоштовно передав наркотичні засоби в місця позбавлення волі в кімнату прийому передач для арештованого ОСОБА_6

З огляду на це, на підставі ч. 2 ст. 59 КК України йому не могло бути призначено за ч. 2 ст. 307 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна навіть у випадку, коли воно передбачено санкцією статті як обов’язкове.

Таким чином, з вироку суду на підставі ч. 2 ст. 59 КК України підлягає виключенню призначення за ч. 2 ст. 307 КК України засудженому ОСОБА_5 додаткового покарання у виді конфіскації майна.

У цій частині постановлені щодо ОСОБА_5 судові рішення підлягають зміні в порядку ст. 395 КПК України, оскільки у касаційній скарзі прокурора питання про це не ставилось.

Керуючись статтями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційні скарги прокурорів задовольнити частково.

Вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2011 року щодо ОСОБА_5 змінити:

виключити на підставі ч. 2 ст. 59 КК України призначення йому за ч. 2 ст. 307 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Вважати ОСОБА_5 остаточно засудженим на підставі ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України за даним вироком та вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2010 року до покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років та штрафу в розмірі 850 грн.