Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Крижановського В.Я., Слинька С.С.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

захисника ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 24 листопада 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_2 – ОСОБА_1 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 21 липня 2011 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина Сполучених Штатів Америки, судимого — засудженого вироком Святошинського районного суду м. Києва від 1 липня 2010 року за ст. 185 ч. 3, ст. 69 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці, засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 9 січня 2011 року близько 11-ї год. за місцем свого проживання у квартирі його бабусі ОСОБА_4 у АДРЕСА_1 у м. Києві, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно таємно викрав чуже майно, а саме гроші в розмірі 1000 грн, з якими залишив місце вчинення злочину, завдавши таким чином матеріальної шкоди ОСОБА_4 на зазначену суму. Викраденим ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд.

У касаційній скарзі захисник просив скасувати вирок місцевого суду і направити справу на нове розслідування, при цьому послався на те, що винність засудженого не доведено, а суд, розглядаючи справу в порядку ст. 299 КПК України, порушив вимоги вказаної статті.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти касаційної скарги, пояснення захисника ОСОБА_1, котрий підтримав подану скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 послався на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, тоді як ці обставини не є предметом дослідження й перевірки касаційним судом. Тому зазначені доводи захисника не можуть бути підставою для скасування постановленого щодо засудженого судового рішення.

Відповідно до ст. 67 КПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів справи встановив, що суд першої інстанції повністю дотримався вимог цього закону.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснює, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2 як під час досудового слідства, так і під час судового слідства (одразу після оголошення обвинувального висновку щодо нього) повністю визнав вину у скоєному злочині, щиро розкаявся, не заперечував часу, місця вчинення злочину та розміру викраденого. У зв’язку з цим суд вірно прийняв рішення про проведення судового слідства в порядку ст. 299 КПК України.

Крім того, засуджений відповідно до протоколу судового засідання після роз’яснення йому судом положень ст. 299 КПК України наголосив на тому, що суть обставин розуміє, його позиція є добровільною та істинною.

Тому доводи касаційної скарги захисника щодо порушення судом вимог ст. 299 КПК України, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Згідно з матеріалами справи, попередні прізвище, ім’я та по батькові засудженого — ОСОБА_5, народився в м. Києві, навчався перші три класи в середній загальноосвітній школі м. Києва, наступні вісім класів — в інтернаті для дітей-сиріт у Київській області. Відповідно до його власноручних записів українську та російську мову розуміє, показання щодо себе давав українською, послуг перекладача не потребував. Отримав статус громадянина Сполучених Штатів Америки у 2005 році у зв’язку з його усиновленням, але постійно проживає на території України з 2008 року.

Таким чином, доводи захисника про те, що матеріалами справи не підтверджено знання засудженим державної мови, у зв’язку з чим були порушені його права і він не розумів, чи правильно встановлені всі обставини справи, є безпідставними.

Покарання, обране судом ОСОБА_2, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставою для скасування або зміни судового рішення у справі, не встановлено.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 394—396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 21 липня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 — без задоволення.