Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Крижановського В.Я., Слинька С.С.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні 24 листопада 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 серпня 2011 року,

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2010 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 1 ст. 187 КК України — до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 1 ст. 153 КК України — до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно призначено покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 6 років. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2007 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців. Вироком також вирішено питання щодо судових витрат і долі речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2010 року вирок районного суду залишено без зміни.

На вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду засуджений ОСОБА_1 21 січня 2011 року з пропуском строків на оскарження подав касаційну скаргу, яку суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі — ВССУ) постановою від 7 лютого 2011 року визнав такою, що не підлягає розгляду.

ОСОБА_1 звернувся із клопотанням про поновлення йому строку на касаційне оскарження до Апеляційного суду Дніпропетровської області, який ухвалою від 5 серпня 2011 року відмовив у відновленні строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до ВССУ з касаційною скаргою, в якій порушив питання про скасування цієї ухвали апеляційного суду від 5 серпня 2011 року як незаконної та про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2010 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 послався на те, що початок строку на касаційне оскарження вироку районного суду та ухвали апеляційного суду слід рахувати з дня отримання ним цих судових рішень, а не з дати їх проголошення. Вказав також на те, що із клопотаннями про отримання копії ухвали апеляційного суду від 31 серпня 2010 року звернувся 19 жовтня 2010 року, після чого 10 січня 2011 року звернувся з касаційною скаргою до ВССУ, а потім через визнання його касаційної скарги такою, що не підлягає розгляду, 4 травня 2011 року звернувся з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження до апеляційного суду, який безпідставно, на його думку, ухвалою від 5 серпня 2011 року відмовив у поновленні строку на касаційне оскарження.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу засудженого ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи і доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 386 КПК України касаційну скаргу на вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду може бути подано протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська набрав законної сили в день постановлення ухвали апеляційного суду — тобто 31 серпня 2010 року.

Строк касаційного оскарження цих судових рішень закінчився 30 листопада 2010 року, у зв’язку з чим касаційна скарга засудженого від 21 січня 2011 року постановою судді ВССУ була визнана такою, що не підлягає розгляду.

У клопотанні, з яким ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду для поновлення строку, він зазначив, що пропустив строк через зміни, внесені до ч. 2 ст. 386 КПК України, оскільки скоротилися строки касаційного оскарження з 6 місяців до 3 місяців.

Як убачається з матеріалів справи, копію вироку районного суду від 28 травня 2010 року засуджений отримав лише 17 червня 2010 року.

В матеріалах справи також міститься клопотання засудженого про надіслання копії ухвали апеляційного суду від 19 жовтня 2010 року, відправленої йому судом лише 18 листопада 2010 року. До того ж у матеріалах справи відсутня розписка з датою про отримання засудженим копії цієї ухвали.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив засудженому ОСОБА_1 у відновленні строку на касаційне оскарження.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду в цій справі підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого суду необхідно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого.

Враховуючи викладене та керуючись статями 394—396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 серпня 2011 року, якою засудженому ОСОБА_1 відмовлено у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2010 року, скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.