Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Пойди М.Ф.,

суддів Квасневської Н.Д., Литвинова О.М.,

за участю прокурора Таргонія О.В.

розглянула в судовому засіданні 24 листопада 2011 року у м. Києві справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30 грудня 2010 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

- за ч. 3 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із трирічним іспитовим строком та покладено на нього обов?язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2011 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він на початку червня 2010 року на ставку біля смт. Володарське Донецької області незаконно придбав за 200 грн. у невстановленої особи речовину рослинного походження без мети збуту, яку перевіз у салоні власного автомобіля до лісосмуги, розташованої за 3 км від смт. Володарське, де зберігав для власного вживання.

7 липня 2010 року близько 14 год. 30 хв. забрав зазначену речовину та перевіз її власним автомобілем до м. Маріуполя, а приблизно о 15 год. 30 хв. був затриманий працівниками міліції на автозаправці "Лукойл", розташованій на Володарському шосе, 52 у м. Маріуполі і під час огляду автомобіля ОСОБА_1 на задньому пасажирському сидінні було вилучено сумку, в якій знаходилась речовина рослинного походження вагою 6200 г, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом – маковою соломою, що в перерахунку на суху речовину складає 5580 г, що є особливо великим розміром.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Вважає, що суд необгрунтовано звільнив його від відбування покарання з випробування. Зазначає, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 377 КПК України, оскільки, відмовляючи у задоволенні апеляції прокурора, не мотивував свого рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Не оспорюючи висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації дій засудженого, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, вказує на призначення йому судом несправедливо м?якого покарання у зв'язку з обранням його без ізоляції засудженого від суспільства. Як убачається з матеріалів кримінальної справи, прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, у своїй апеляції на вирок щодо ОСОБА_1 посилався на аналогічні доводи та просив постановити новий вирок.

Апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення без задоволення апеляції прокурора. На обґрунтування свого рішення послався на наявність обставин, які пом?якшують покарання ОСОБА_1, в той же час залишив поза увагою, що засуджений, перебуваючи у стані наркотичного сп?яніння, вчинив злочин, предметом якого є особливо небезпечний наркотичний засіб, в особливо великому розмірі.

Таким чином, на думку колегії суддів, призначення ОСОБА_1 покарання із звільненням від його відбування з випробуванням не сприятиме виправлення засудженого та не є достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів, а тому рішення апеляційного суду про залишення без зміни вироку щодо ОСОБА_1, є необґрунтованим.

На підставі наведеного, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд. Якщо під час нового розгляду підтвердиться об’єм обвинувачення, визнаного доведеним судом першої інстанції, то рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України слід вважати таким, що є явно несправедливим внаслідок м’якості.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.