Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Пойди М.Ф.,

суддів Квасневської Н.Д., Орлової С.О.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні 24 листопада 2011 року у м. Києві справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 січня 2011 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

- за ч. 1 ст. 307 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, остаточно ОСОБА_1 визначено 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із трирічним іспитовим строком та покладено обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 25 березня 2011 року вирок залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 12 серпня 2010 року, знаходячись в м. Луцьку, з метою подальшого збуту, незаконно придбав у особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, психотропну речовину, обіг якої обмежений - амфетамін, вагою 0,0110 гр, яку, зберігаючи при собі, переніс до дитячо-юнацької спортивної школи по вул. Б.Хмельницького в м. Луцьку, де збув її ОСОБА_3 за 120 грн.

11 вересня 2010 року ОСОБА_1, знаходячись в с. Підгайці Луцького району повторно, для власного вживання в особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою 6, 55 грн. в перерахунку на суху речовину, який поклав в праві передні пасажирські двері автомобіля ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1, належного гр. ОСОБА_4, та перевозив по м. Луцьку та Луцькому району, і де дана наркотична речовина 12 вересня 2010 року, приблизно в 2 годині, на автодорозі Луцьк-Дубно в с.Підгайці була виявлена та вилучена працівниками міліції під час огляду вищевказаного автомобіля.

Крім того, 12 вересня 2010 року, знаходячись в м.Луцьку, засуджений повторно, з метою подальшого збуту, незаконно придбав у особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, психотропну речовину, обіг якої

обмежений - амфетамін, вагою 0,0034 гр, яку, зберігаючи при собі, перевіз в

автомобілі ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 в с. Підгайці Луцького району, де

приблизно о 2 годині збув ОСОБА_3 за 160 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м’якості. Зокрема, вважає необґрунтованим рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Також, вважає, що рішення апеляційного суду про необхідність залишення апеляції прокурора є необґрунтованим, а ухвала не мотивована належним чином.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, думку засудженого та захисника, які просили залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації дій засудженого не оспорюються в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги про безпідставність рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, що на думку прокурора, потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, є необґрунтованими.

Зі змісту вироку убачається, що суд, обираючи ОСОБА_1 покарання, в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, конкретні обставини справи, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується, має поганий стан здоров?я, проживає разом з батьками, які є інвалідами, взяв до уваги невелику кількість психотропної речовини, що була предметом злочину, молодий вік засудженого, тривале перебування у слідчому ізоляторі та обрав покарання у межах санкцій закону. Звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд, відповідно до вимог ст. 75 КК України, врахував тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, на підставі яких дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, належно мотивувавши своє рішення у вироку.

Зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції видно, що суд навів мотиви на спростування доводів апеляції прокурора, в якій йшлося про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, зазначив підстави її відхилення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів законність судових рішень у даній справі, не виявлено.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 25 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.