Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону, Державного казначейства України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2011 року,

У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в подальшому уточненим, про: визнання неправомірною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо не визначення органу страховика, який би здійснював виплату страхових сум за обов'язковим державним страхуванням суддів; стягнення з Державної судової адміністрації України страхової виплати в сумі 180308 грн 40 коп. з урахуванням будь-якого податку, який може підлягати сплаті із зазначеної суми; зобов'язання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України у сумі 180308 грн 40 коп., а також будь-якого податку, який може підлягати сплаті із зазначеної суми.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з Державної судової адміністрації України 169693 грн 56 коп. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн 40 коп. В задоволенні позову в інший частині відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2011 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2010 року, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач втратив працездатність у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків і відповідно до висновку МСЕК йому встановлено 40% втрати професійної працездатності з врахуванням 15% втрати працездатності у 2003 році за іншим захворюванням, тому відбулося встановлення настання страхового випадку та відповідні зобов'язання за відшкодуванням.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що захворювання, отримане позивачем під час виконання військової служби, не може бути визначене страховим випадком під час здійснення своїх службових обов'язків як судді, основною функцією якого є здійснення правосуддя.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 є суддею військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону.

Згідно з довідкою № 971 від 10 жовтня 2006 року, виданої військової частиною А4614, полковник юстиції ОСОБА_2 пройшов медичний огляд у військово-лікарській комісії в/ч А 4614 10 жовтня 2006 року. Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання: стан після перенесеного загострення вертеброгенної цервікоторакалагії, люмбаішвіалгії на фоні розповсюдженого остеохондрозу хребта. Захворювання пов'язані з проходженням військової служби. Потребує звільнення від виконання службових обов'язків на 10 діб.

Листом № 2211 від 7 листопада 2006 року, за підписом заступника голови військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону, позивач був направлений в республіканську МСЕК для встановлення факту заподіяння судді у зв'язку з виконанням службових обов'язків пошкодження здоров'ю, що не призвело до стійкої втрати працездатності.

Актом № 100 огляду МСЕК від 8 листопада 2006 року встановлена ступінь втрати професійної працездатності 40% (з врахуванням раніше визначених 15% в 2003 році по іншому захворюванню).

Згідно з листом голови РМСЕК № 1 № 09/1-6 від 23 лютого 2010 року направленого на адресу Окружного адміністративного суду АР Крим, позивач 8 листопада 2006 року був досліджений з метою визначення степеня втрати працездатності, у звязку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.

Листом голови РМСЕК № 1, направленого на адресу Окружного адміністративного суду АР Крим (вхідний № 20857/4 від 12.07.2010 р.) визначено, що в функції МСЕК не входить встановлення акту заподіяння пошкодження здоров'я, оскільки МСЕК встановлює лише степінь втрати працездатності. Формулювання щодо заподіяння шкоди судді вказана у направленні заступника військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону.

Таким чином, з наданих позивачем документів про настання страхового випадку вбачається, що він втратив працездатність у зв'язку з проходженням військової служби.

Стаття 63 Закону України "Про судоустрій України" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначає особливості статусу військових суддів, зокрема те, що судді військових судівперебувають на військовій службі і входять до штатної чисельності Збройних Сил України. Військовий суддя, крім здійснення правосуддя, неможе залучатися до виконання обов'язків військової служби.

Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що захворювання, отримані позивачем під час виконання військової служби, неможуть бути визначені страховим випадком під час здійснення своїх службових обов'язків як судді, основною функцією якого є здійснення правосуддя.

Судді військових суддів у своїй діяльності при виконанні ними виконавчих службових обов'язків керуються Законом України "Про статус суддів" (2862-12) (чинного на час виникнення спірних правовідносин), Законом України "Про судоустрій України" (3018-14) та іншими нормативно-правовими актами, а військову службу проходять відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов'язок та військову службу" (2232-12) , якими передбачаються ряд соціальних та правових гарантій, зокрема обов'язкове державне особисте страхування.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці, якими є,серед інших, судді військових судів, підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню на випадок втрати ними працездатності при проходженні військової служби в порядку та на умовах, визначених Умовами державного обов'язкового особистого страхування військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 19 серпня 1992 року № 488 (488-92-п) .

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2011 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.