Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 22 листопада 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Іванківського районного суду Київської області від 17 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2011 року щодо засудженої ОСОБА_5.

Вироком Іванківського районного суду Київської області від 17 березня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, в силу ст. 89 КК України вважається такою, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 в доход Національно-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області судові витрати в сумі 515 грн. 52 коп..

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із ст. 81 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2011 року, вирок Іванківського районного суду Київської області від 17 березня 2011 року щодо ОСОБА_5, залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_5 на початку серпня 2010 року, точний час слідством не встановлено, за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1, Київської області незаконно зберігала з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований.

Також, 11.08.2010 року об 11 годині, ОСОБА_5 перебуваючи на порозі квартири АДРЕСА_1 в с.м.т. Іванків, Київської області, незаконно збула свідку ОСОБА_6 особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований, що в перерахунку на суху речовину становить 0,016 грамів, який знаходився у медичному шприці одноразового використання ємкістю 5 мл.

Тобто, ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразилися в зберіганні з метою збуту та у збуті особливо небезпечного наркотичного засобу вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанцій, не оскаржуючи доведеності вини засудженої ОСОБА_5, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду, у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винної, внаслідок м’якості, у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а також у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

В обґрунтування своїх вимог прокурор звертає увагу, що в мотивувальній частині вироку не зазначені кваліфікуючі ознаки придбання, перевезення, зберігання наркотичного засобу з метою збуту, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Крім того, судом першої інстанції при винесенні вироку не враховані вимоги ст. 65 КК України, оскільки ОСОБА_5 раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення злочину у сфері обігу наркотичних засобів і через невеликий проміжок часу після відбуття іспитового строку вчинила новий злочин даного виду, що свідчить про неефективність застосування до неї положень ст.ст. 75, 76 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги в частині скасування судових рішень внаслідок м’якості призначеної засудженій міри покарання та неправильного застосуванням кримінального закону, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Винність засудженої ОСОБА_5 в зберіганні з метою збуту та у збуті особливо небезпечного наркотичного засобу об’єктивно підтверджена свідченнями ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, даними, що містяться в протоколі огляду місця події, у висновку судово-хімічної експертизи та іншими доказами по справі, яким суд дав належну оцінку.

Засуджена ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю себе винною визнала повністю, у вчиненому розкаялася.

Висновок суду першої інстанції щодо встановлених судом фактичних обставин справи та кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України є правильною.

Доводи прокурора на наявність в судових рішеннях істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, що полягає у відсутності в мотивувальній частині вироку кваліфікуючих ознак придбання, перевезення, зберігання наркотичного засобу з метою збуту являються безпідставними.

Так, з матеріалів справи вбачається, що органами досудового слідства ОСОБА_5 пред’явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному зберіганні з метою збуту та у збуті особливо небезпечного наркотичного засобу. За такою же кваліфікацією дій ОСОБА_5 справа була направлена з обвинувальним висновком до суду для розгляду по суті. Під час розгляду справи судом першої інстанції прокурор обвинувачення не змінював. При таких обставинах суд першої інстанції розглянув справу в межах пред’явленого обвинувачення.

Призначене судом першої інстанції ОСОБА_5 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим ст. 65 КК України. Також, судова колегія вважає, що суд правильно застосував до засудженої вимоги ст. 75, 76 КК України, оскільки при призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, по справі встановлені дані та обставини, що характеризують особу засудженої ОСОБА_5 та пом’якшують її покарання. Суд, призначаючи покарання, врахував те, що ОСОБА_5 являється потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС, має на утримуванні малолітню дитину, у вчиненому щиро розкаялася. Обставин, які б обтяжували покарання засудженої судом не встановлено.

Таким чином, викладений у мотивувальній частині вироку суду першої інстанції висновок про необхідність призначення засудженій покарання і подальшого звільнення від його відбування з випробуванням та покладенням визначених чинним кримінальним законодавством обов’язків є обґрунтованим, при цьому судом наведено мотиви такого рішення.

Колегія суддів, вважає призначене покарання необхідним та достатнім для виправлення засудженої ОСОБА_5, попередження вчинення нею нових злочинів та є домірним скоєному.

Порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно, всебічно та об’єктивно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок по справі, не встановлено.

Таким чином, підстав для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення.

Вирок Іванківського районного суду Київської області від 17 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін.