Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 15 листопада 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 9 березня 2011 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на 1 рік.;

- за ч. 1 ст. 296 КК України - до покарання у виді 3 місяців арешту.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на 1 рік.

ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він 12 червня 2010 року приблизно о 2 годині ночі, перебуваючи у АДРЕСА_1 та будучи в стані алкогольного сп’яніння, грубо порушив громадський порядок, проявив явну неповагу до суспільства та особливу зухвалість, наніс ОСОБА_6 декілька ударів руками по голові, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження без розладу здоров’я, а також застосував до неповнолітнього ОСОБА_7 фізичне насильство, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження без розладу здоров’я і відкрито заволодів його мобільним телефоном марки "Самсунг-Е 250" та ланцюжком з хрестиком, чим завдав матеріальну шкоду на суму 650 грн.

У касаційній скарзі прокурор просив рішення судів скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказував на безпідставність застосування судом при призначенні покарання засудженому положень ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів при обставинах, викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку та досліджених судом, яким дана належна оцінка.

Дії засудженого за ч. 2 ст. 186 та ч. 1 ст. 296 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.

Посилання прокурора на м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання та необґрунтованість застосування щодо нього ст. 69 КК України є непереконливим.

При призначенні ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд урахував як тяжкість вчинених злочинів, так і дані про особу засудженого, який хоча і скоїв злочини у стані алкогольного сп’яніння, але щиро розкаявся у цьому, визнав вину, активно сприяв розкриттю злочинів, добровільно відшкодував завдану шкоду, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризувався позитивно за місцем свого проживання, а також його молодий вік.

З урахуванням наведених у вироку обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 186 КК України, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Апеляційним судом під час розгляду справи перевірялась відповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості злочину та його особі і суд прийшов до правильного висновку, що воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Підстав вважати його несправедливим внаслідок м’якості немає.

Враховуючи, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 9 березня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.