Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судових засідань Дяківнич Г.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 23.11.2009 року у справі за позовом фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання нечинним розпорядження,-

Фізичні особи-підприємці ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися в суд з адміністративним позовом до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання нечинним розпорядження Сихівської районної адміністрації № 19 від 22.01.2008 року "Про демонтаж малих архітектурних форм по АДРЕСА_1".

Позовні вимоги вмотивовані тим, що розпорядженням Сихівської районної адміністрації № 19 від 22.01.2008 року "Про демонтаж малих архітектурних форм по АДРЕСА_1" вирішено демонтувати малі архітектурні форми серед яких знаходяться і приміщення, що належать позивачам. При винесенні зазначеного рішення Голова Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради керувався рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.09.2007 року № 741 "Про схвалення місць та схеми розміщення пересувних малих архітектурних форм (яток щоденного демонтажу) на території м.Львова", згідно якого схвалено місця розташування та схеми розміщення малих архітектурних форм. Зазначене рішення прийнято на виконання ухвали Львівської міської ради № 955 від 05.07.2007 року "Про погодження Правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові і порядку надання дозволів на розміщення об"єктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у малих архітектурних формах". Ухвалою Львівської міської ради № 1470 від 27.12.2007 року затверджено "Правила розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у мЛьвові і порядку надання дозволів на розміщення об"єктів торгівлі...". 28.02.2008 року ухвалою Львівської міської ради № 1611 внесено зміни до ухвали № 1470 від 27.12.2007 року, відповідно до якої ухвалу № 1470 викладено у новій редакції, згідно якої міська рада затвердила правила, схему та перелік розміщення малих архітектурних форм на території м.Львова, схему та перелік розміщення пересувних малих архітектурних форм (яток щоденного демонтажу) для вуличної торгівлі на території мЛьвова. П.8 зазначеної ухвали встановлено, що Правила набирають чинності після затвердження міською радою переспективної схеми розміщення малих архітектурних форм, як частини Програми комплексного благоустрою території міста. На момент подання позову така перспективна схема не затверджена, а тому "Правила розміщення малих архітектурних форм..." не набули чинності.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 23.11.2009 року в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що оскаржувана постанова прийнята в межах повноважень органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу за якою просять скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

При цьому, апелянти обґрунтовують та мотивують свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимоги, зокрема, зазначають, що на момент прийняття спірного розпорядження позивачам не було відмовлено у видачі дозволів на встановлення малих архітектурних форм по АДРЕСА_1. Також на той час з приводу невидачі вказаних дозволів тривали судові спори з участю позивачів, не було затверджено Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста, тобто, на 22.01.2008 року не було обмежень щодо встановлення малих архітектурних форм по АДРЕСА_1.

Окрім цього, суд в обґрунтування правильності прийнятого розпорядження покликається на документи, які на час винесення спірного розпорядження не існували, а саме розпорядження № 19 від 22.01.2008 року приймалося на виконання рішення виконавчого комітету № 741 від 14.09.2007 року, яке в свою чергу прийнято на виконання п.3.1 Правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові і порядку надання дозволів на розміщення обєктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у малих архітектурних формах, які станом на 22.01.2008 року не набули чинності, тобто, оскаржуване розпорядження прийнято на виконання недійсного правочину.

Також апелянти вказують, що при розгляді судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, які вплинули на всебічність та об»активність прийнятого рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з таких мотивів. Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території України. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суд першої інстанції встановив, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 741 від 14.09.2007 року схвалені місця та схему розміщення пересувних малих архітектурних форм (яток щоденного демонтажу) для здійснення вуличної торгівлі на території м.Львова та зобовязано Департамент містобудування і Департамент економічної політики подати на затвердження міській раді місця та схему розміщення пересувних малих архітектурних форм (яток щоденного демонтажу) для здійснення вуличної торгівлі на території м.Львова.

Ухвалою Львівської міської ради № 1470 від 27.12.2007 року затверджені Схема та перелік розміщення пересувних малих архітектурних форм (яток щоденного демонтажу) для здійснення вуличної торгівлі на території м.Львова.

До затвердженої Схеми та переліку розміщення пересувних малих архітектурних форм (яток щоденного демонтажу) для здійснення вуличної торгівлі на території м.Львова територія АДРЕСА_1 не увійшла.

22.01.2008 року головою Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради винесено розпорядження № 19 «Про демонтаж малих архітектурних форм по АДРЕСА_1», згідно якого зобовязано власників звільнити від матеріальних цінностей та здійснити демонтаж належних їм малих архітектурних форм в АДРЕСА_1, а також вказаним розпорядженням передбачено здійснення примусового демонтажу у випадку добровільного невиконання вимог цього акту.

Також підставами для винесення спірного розпорядження вказано врахування відповідачем рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 741 від 14.09.2007 року «Про схвалення місця та схеми розміщення пересувних малих архітектурних форм (яток щоденного демонтажу) на території м.Львова» та закінчення терміну дії дозволів на розміщення малих архітектурних форм і відкриття обєктів торгівлі.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження Сихівської районної адміністрації № 19 від 22.01.2008 року «Про демонтаж малих архітектурних форм по АДРЕСА_1» прийнято на виконання рішень виконавчого комітету та ухвали Львівської міської ради, у межах делегованих повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки такі ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Матеріалами справи стверджується і не заперечується сторонами, що на АДРЕСА_1 в м.Львові розташовані малі архітектурні форми, які належать позивачам, при цьому терміни дії дозволів на розміщення вказаних малих архітектурних форм закінчилися і у встановленому порядку не продовжувалися.

Відповідно до п.2.5 Правил благоустрою та утримання території м.Львова, затв. ухвалою Львівської міської ради № 816 від 26.10.2000 року, порушенням правил благоустрою є самовільне встановлення малих архітектурних форм без дозволу або їх несвоєчасна перереєстрація.

Згідно з пп.3.8.8, 3.8.9 вказаних Правил самовільно встановлені споруди побутово-торгівельного призначення і спеціальні конструкції зовнішньої реклами, в тому числі і обєкти, дозволи на встановлення яких скасовані, після застосування до їх власників штрафних санкцій підлягають примусовому демонтажу.

Примусовий демонтаж самовільно встановлених побутово-торгівельних споруд і споруд, дозволи на встановлення яких скасовані, здійснюють житлово-комунальні органи районних адміністрацій за розпорядженням голів районних адміністрацій.

Пунктом 2.1 Положення про Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради визначено, що одним із основних завдань районної адміністрації є виконання ухвал міської ради та рішень виконавчого комітету.

Зважаючи на наведене, необхідно зазначити, що згідно рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 741 від 14.09.2007 року «Про схвалення місця та схеми розміщення пересувних малих архітектурних форм (яток щоденного демонтажу) на території м.Львова» та ухвали Львівської міської ради № 1470 від 27.12.2007 року АДРЕСА_1 не входить до схеми розміщення пересувних малих архітектурних форм (яток щоденного демонтажу) для здійснення підприємницької діяльності на території м.Львова.

Тому у межах делегованих повноважень відповідачем прийнято спірне розпорядження № 19 від 22.01.2008р., яким зобовязано позивачів звільнити від матеріальних цінностей та здійснити демонтаж належних їм малих архітектурних форм на АДРЕСА_1.

Також колегія суддів вважає, що судом при винесенні рішення по справі вірно враховано те, що у подальшому ухвалою Львівської міської ради № 1611 від 28.02.2008 року внесені зміни до ухвали № 1470 від 27.12.2007 року, згідно яких вул.Сихівська м. Львова включена до переліку вулиць, де діють обмеження щодо розміщення малих архітектурних форм; ухвалою Львівської міської ради № 2311 від 18.12.2008 року затверджено Перспективну схему розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста, згідно якої передбачені обмеження щодо встановлення малих архітектурних форм по АДРЕСА_1 в м. Львові.

Не можна погодитись з доводами апелянтів, що спірне розпорядження прийнято на виконання Правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові і порядку надання дозволів на розміщення обєктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у малих архітектурних формах, які станом на 22.01.2008 року не набули чинності, поскільки вказані Правила не покладалися відповідачем в основу прийнятого розпорядження, а тому час набуття останніми чинності не впливає на правомірність прийнятого відповідачем розпорядження про демонтаж малих архітектурних форм по АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Наведені апелянтами порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Також необхідно звернути увагу на вимоги ч.2 ст. 200 КАС України, якою визначено, що не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Сихівський районний суд м. Львова правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

Апеляційну скаргу фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 23.11.2009 року у справі №2а-1069/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст виготовлено 12.10.2012р.