Львівський апеляційний адміністративний суд

в складі:

головуючого-судді Олендера І.Я.,

суддів Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2011 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправним, зобов'язання до вчинення дій, -

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо зарахування роботи за період з 11.07.1977 року по 30.04.1993 року в шкідливих і важких умовах за Списком № 2, та зобов'язати відповідача зазначені періоди роботи за Списком № 2 включити до пільгового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зазначивши що така відмова порушує вимоги вказаного Закону.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2011 року позов задоволено.

Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що позивачем, відповідно до ст.ст. 13, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», надані передбачені вказаними нормативно-правовими актами документи, якими підтверджується стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки між позивачем та відповідачем правовідносини щодо призначення пенсії не виникали, а належним відповідачем в справі мала бути Комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислуги років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд проведено в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Розглядаючи спір та приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції підставно і обґрунтовано виходив із вимог ст.ст. 13, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та на підставі досліджених доказів прийшов до вірного висновку про те, що позивач ОСОБА_1, має відповідний стаж роботи на посадах з шкідливими і важкими умовами праці, а тому має відповідний пільговий стаж для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

При цьому судом першої інстанції правильно враховано, що у відповідності до п.п. 1, 20 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 р. (637-93-п) та п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 р. (z1451-05) стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці підтверджується трудовою книжкою із оформленими належно записами, а у випадку відсутності в ній всіх відомостей - уточнюючою довідкою про характер роботи.

Підставою для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є насамперед наявність виробництва, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах в Списках та підтвердження шкідливих умов праці працівників наданою підприємством уточнюючою довідкою про характер роботи.

Згідно п. «б» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з яких не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Як зазначено вище, судом першої інстанції безспірно встановлено періоди роботи ОСОБА_1, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме з 15.07.1977 року по 30.04.1993 року муляром Тернопільського РБУ УВС Тернопільського облвиконкому, що зокрема, підтверджується записами у його трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того вказані періоди підтверджені і іншими матеріалами справи.

Так, зокрема в самому рішенні Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислуги років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, така встановила, що дійсно позивач працював муляром Тернопільського РБУ УВС Тернопільського облвиконкому з 15.07.1977 року по 30.04.1993 року, про що свідчать відомості про заробітну плату.

Факт роботи позивача муляром у спірний період роботи, було підтверджено також і показаннями свідків.

При цьому, було правильно враховано вимоги п. 18 «Порядку підтвердження трудового стажу ...» (затв. постановою КМУ №637 від 12.08.93р. (637-93-п) ) яким передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи та організації або відсутності архівних даних з інших причин, трудовий стаж (в тому числі спеціальний) установлюється на підставі показань двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Позивач працював у період дії постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1965 року № 1173, постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10 (va010400-91) .

Вказаними постановами робота, на якій працював позивач, віднесена до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, а тому весь період роботи позивача за цією роботою слід зарахувати до пільгового стажу.

Також судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 призначаються за результатами атестації робочих місць. Починаючи з 22 серпня 1992 року є обов'язковою атестація робочих місць.

Згідно п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) , атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відтак проведення атестації є обов'язком роботодавця і не проведення такої не може впливати в даному випадку на не зарахування пільгового стажу позивачу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відмовляючи позивачу у зарахуванні до пільгового стажу, що дає право на призначененя пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 15.07.1977 року по 30.04.1993 року муляром Тернопільського РБУ УВС Тернопільського облвиконкому, діяло не на підставах, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) і чинними законами України, тобто неправомірно, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Щодо покликання відповідача в апеляційній скарзі на те, що вимоги повинні були бути заявлені до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислуги років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та відповідачем мала б бути така комісія, то такі не слід брати до уваги, оскільки вказана Комісія створена та діє саме при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, така не є юридичною особою.

Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст. 2, 10, 11, 71, 72, 138, 143, 159, 161- 163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2011 року в справі № 2а-5639/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили.