Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 травня 2011 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року

та ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2011 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції в Кіровоградській області (далі - ГУЮ в Кіровоградській області), Головного управління Державного казначейства України в Кіровоградській області (далі - ГУ ДКУ в Кіровоградській області) про скасування постанови, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди,

У лютому 2005 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати протиправною і скасувати постанову виконуючого обов'язки заступника начальника Кіровоградського обласного управління юстиції - виконуючого обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби обласного управління юстиції від 23 липня 2004 року, прийняту за наслідками перевірки виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-586-03 та відшкодувати 51000,00 грн моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначала, що на виконанні відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м. Кіровограда (далі - ВДВС Кіровського РУЮ м. Кіровограда) перебував виконавчий лист № 2-586-03 про поновлення її на роботі у військовій частині А2201 на посаді в'язальниці схемних джгутів з 04 листопада 2002 року. Посилаючись на те, що через бездіяльність відповідача рішення суду фактично не виконане, просила суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2011 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, частину позовних вимог щодо скасування постанови від 23 липня 2004 року, винесеної ОСОБА_7, та відшкодування завданих збитків залишено без розгляду; відмовлено у прийнятті уточнень до позовної заяви щодо стягнення упущеної вигоди-заробітної плати та спростування відомостей, зазначених у постанові від 23 липня 2004 року; прийнято уточнені позовні вимоги про скасування постанови виконуючого обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби обласного управління юстиції від 23 липня 2004 року про наслідки перевірки виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-586-03 та відшкодування 44200,00 моральної шкоди

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 травня 2011 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, в позові відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) . Зазначає, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та наданим доказам. Вказує, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, безпідставно залишив частину позовних вимог без розгляду та відмовив у прийнятті частини уточнених позовних вимог та відшкодування моральної шкоди.

ГУЮ у Кіровоградській області та Кіровський відділ ДВС Кіровоградського МУЮ в запереченнях на скаргу просять залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказують, що оскаржувана позивачем постанова не вплинула на хід виконавчого провадження, прийнята у відповідності до вимог закону і не порушує прав позивача.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 червня 2003 року у справі № 2-586-03 ОСОБА_4 поновлено на роботі на посаді в'язальщиці схемних джгутів, шнурів і кабелів у військовій частині А2201 з 04 листопада 2002 року.

03 листопада 2003 року Кіровським місцевим судом м. Кіровограда видано виконавчий лист № 2-586-03.

Постановою державного виконавця ВДВС Кіровського РУЮ від 14 листопада 2003 року відкрито виконавче провадження по виконавчому листу № 2-586-03 та зобов'язано військову частину А2201 негайно виконати рішення суду в добровільному порядку.

20 листопада 2003 року на адресу командира військової частини А2201 направлено попередження про необхідність пред'явити копію наказу про поновлення ОСОБА_4 на роботі.

11 лютого 2004 року державний виконавець вийшов за адресою місцезнаходження боржника, за участю понятих, позивача та у присутності начальника ВВК, строєвого та юриста склав акт про те, що 11 лютого 2004 року боржником внесено запис до трудової книжки ОСОБА_4 про поновлення її на роботі, а державному виконавцю надано витяг з наказу від 26 червня 2003 року № 115, згідно з яким позивача поновлено з 04 листопада 2002 року. Водночас приступити до виконання трудових обов'язків ОСОБА_4 відмовилася.

Постановою від 26 лютого 2004 року закінчено виконавче провадження за виконавчим листом № 2-586-03, а лист направлено до Кіровського місцевого суду м. Кіровограда для приєднання до матеріалів справи.

Постановою виконуючого обов'язки заступника начальника Кіровоградського обласного управління юстиції - виконуючого обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби обласного управління юстиції від 23 липня 2004 року, прийнятою за наслідками перевірки виконавчого провадження, скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 26 лютого 2004 року, зобов'язано начальника ВДВС Кіровського РУЮ терміново звернутися до Кіровського місцевого суду м. Кіровограда з питання повернення виконавчого листа та зобов'язано державного виконавця при його надходженні винести постанову та направити виконавчий лист в порядку вимог статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

25 жовтня 2004 року Державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документу без виконання.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що справу слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Проте, з такими висновками погодитись неможливо.

Відповідно до частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

До юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа № 21-278а15).

За приписами статті 349 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції 1963 року), виконання рішень судів здійснювалось відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Частиною 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Враховуючи, що ОСОБА_4, як стягувачем, оскаржуються рішення і дії ГУЮ в Кіровоградській області, які прийняті при виконані ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 червня 2003 року у цивільній справі і виконавчий документ виданий загальним (цивільним) судом, справа не підлягає розгляду адміністративним судом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, прийняті у цій справі ухвала Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2011 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року також підлягають скасуванню.

Згідно із частиною 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, рішення судів підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційні скарги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 травня 2011 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року скасувати.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції в Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України в Кіровоградській області про скасування постанови, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди.

ухвала оскарженню не підлягає.