Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2015 року у справі № 820/13176/14 за позовом ОСОБА_1 до Куп'янської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування вимоги, -

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу від 18.12.2013 р. № Ф - 7004-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 12164, 81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна вимоги прийнята з порушенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , зокрема, позивача не повідомлено про взяття на облік в УПФУ в Куп'янському районі, вимога не містить зазначення підстави її прийняття, а також сума вимоги є необґрунтованою.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 1995 р. є фізичною особою підприємцем, перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником єдиного податку та єдиного соціального внеску, що підтверджується свідоцтвами.

Станом на 18.12.2013 р. у позивача існувала непогашена заборгованість перед бюджетом по єдиному соціальному внеску у загальному розмірі 12 164, 81 грн. (по періодах за 2011 рік - 4 010,30 грн., за 2012 рік 4 572,42 грн., 1 квартал 2013 року - 1 194,03 грн., 2 квартал 2013 року - 1 194,03 грн., 3 квартал 2013 року - 1 194,03 грн.).

Куп'янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області 18.12.2013р. сформована вимога № Ф-7004-17, якою пред'явлено до сплати позивачу недоїмки з єдиного внеску у сумі 12 164, 81 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що за формою, змістом, підставами прийняття оскаржуване рішення відповідає повноваженням органів державної податкової служби України та способу їх реалізації, які визначені ст.ст. 54, 59 Податкового кодексу України. Крім того, не повідомлення УПФУ позивача про взяття його на облік, а також не вчинення УПФУ дій про стягненню недоїмки не свідчать про відсутність у позивача боргу та не позбавляють його обов'язку сплатити зазначений борг.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Частиною 1 ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у т.ч. ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, що беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п.8 ст. 9 згаданого Закону, платники єдиного внеску, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з п. 4.6 розділу ІУ "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.13 р. № 455 (z1622-13) , платники, зазначені у підп. 3 п. 2.1 розділу ІІ цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

За правилами, визначеними п. 6.2 Інструкції, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підп. 6 п. 4.3, абз. 2 п. 4.5 та підп. 2 п. 4.6 розділу ІУ Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом є недоїмкою.

Пункт 6.3 розділу ІУ Інструкції визначає, що органи доходів і зборів надсилають платникам податків вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях - розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті, якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій, у випадках, передбачених абз. 3 та/або 4 цього пункту, вимога надсилається платникам, зазначеним у підп. 1 та 2 п. 2.1 розділу ІІ цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Пунктом 6.4 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників.

Відповідно ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими і застрахованими особами. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Судами встановлено, що по обліковій картці ФОП ОСОБА_1 обліковується недоїмка у сумі 10 970, 78 грн. по єдиному внеску. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків, складеного між УПФУ у Куп'янському районі та ФОП ОСОБА_1 недоїмка по єдиному соціальному внеску складає 10 970, 78 грн.

Купянською ОДПІ в картці особового рахунку по єдиному соціальному внеску донараховано авансовий платіж по єдиному соціальному внеску за 3 квартал 2013 р. в загальному розмірі 1 194,03 грн.

Зокрема, оскаржуваною вимогою відповідача N Ф-7004-17 від 18.12.2013 позивача зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску в сумі 12164,81 грн.

Судами також встановлено, що доказів сплати позивачем єдиного соціального внеску за період з 01.10.2013 р. по 18.12.2013 р. не надано.

Таким чином, як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, загальна сума боргу позивача по єдиному соціальному внеску становить 12 164,81 грн., та саме не цю суму і сформована вимога від 18.12.2013 р.

Судами встановлено, що вимога про сплату боргу від 18.12.2013 р. дійсно не містить посилання на підстави її прийняття ( картки особового рахунку, акта перевірки, рішення). Проте зазначені обставини не є такими, що свідчать про недійсність вимоги.

Законодавством передбачено обов'язок самостійно сплачувати єдиний внесок в належних порядках, сумах, строках, і не встановлено обмежень з приводу стягнення недоїмки за період, що обліковується по позивачу (2011-2013 р.)

Як раніше встановлено, позивач має погашену недоїмку по єдиному внеску за період 2011-2013 років в сумі 12 164, 81 грн., що підтверджується карткою особового рахунку, а також актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та Купянською ДПІ.

Водночас судами встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України у Куп'янському районі Харківської області Куп'янській ОДПІ були передані функції з адміністрування єдиного внеску.

На момент винесення спірної вимоги саме ДПІ здійснює адміністрування єдиного внеску, і відсутні докази, що позивачем проведено погашення спірної недоїмки.

Колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій, що неповідомлення УПФУ його про взяття на облік, а також не вчинення УПФУ дій про стягнення недоїмки не свідчать про відсутність у позивача боргу та не позбавляють його обов'язку сплатити зазначений борг.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.