Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський ковальський завод" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2015 року у справі № 825/1214/15-а за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Чернігові до товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський ковальський завод" про стягнення заборгованості, -

У квітні 2015 року управління Пенсійного фонду України в м.Чернігові звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський ковальський завод", в якому просило стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій в розмірі 125435,81 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення вимог законодавства у відповідача виникла заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій з 01.12.2014 по 25.03.2015 в розмірі 125435,81 грн., яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2015 року, позов задоволений.

Стягнуто на рахунок управління (пр. Перемоги, 139, м. Чернігів, 14013, код 37972192) з товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський ковальський завод" (пр. Миру 312, корп. 10 м. Чернігів, 14007, 2600600016544 ВАТ Держ.ЕКСПОРТНО-Імпортний банк України м. Чернігів, МФО 353649, код 33586107) суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених за пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 124842,34 грн.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ТОВ "Чернігівський ковальський завод" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.06.2005 року ТОВ "Чернігівський ковальський завод" зареєстроване в якості юридичної особи та перебуває на обліку в УПФУ у м. Чернігові в якості платника страхових внесків.

У відповідача працювали громадяни, яким призначена пенсія на пільгових умовах, у зв’язку з чим у відповідача виникла сума заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в розмірі 124842,34 грн.

Оскільки вказані кошти відповідачем у добровільному порядку не сплачені, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що саме на відповідача покладається обов’язок відшкодування управлінню Пенсійного фонду фактичних витрат по виплаті і доставці пільгових пенсій підприємства до набуття права на пенсію за віком відповідно Закону, призначених на підставі пунктів "а", "б" – "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески, згідно зі статтею першою вказаного Закону – це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком № 1 і за списком № 2, визначено, зокрема підпунктами "а" і "б" – "з" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

У свою чергу, статті 27, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентують розмір та порядок визначення пенсії за віком, а також мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (z0064-04) .

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З огляду на викладене, суди вірно зазначили, що витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави прийти до висновку, що саме на відповідача покладається обов’язок відшкодування управлінню Пенсійного фонду фактичних витрат по виплаті і доставці пільгових пенсій підприємства до набуття права на пенсію за віком відповідно Закону, призначених на підставі пунктів "а", "б" – "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Крім того, як вірно зазначено судами, ст. 14, 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Виходячи з приписів частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", частини 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно п. 6.1 р. 6 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (z0064-04) , що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (z0064-04) , відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції, серед яких - підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку); також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

При цьому, стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

У разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Відповідно до п. 6.4 р. 6 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Колегією суддів встановлено, що з даного приводу позивачем, у відповідності до р. 6 Інструкції, були неодноразово надіслані розрахунки сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій до відповідача.

Згідно п. 6.8 р. 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

В даному випадку, в порушення наведених норм законодавства, відповідачем не було внесено до Пенсійного фонду зазначених у повідомленнях місячних сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у зв'язку з чим виникла спірна заборгованість по відшкодуванню виплати та доставки пільгових пенсій.

Вищевказане свідчить про порушення відповідачем вимог розділу 6 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" (z0064-04) та ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Згідно з п. 4 "Положення про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011 (384/2011) , Пенсійний фонд стягує у передбаченому законом порядку своєчасно не нараховані та/або не сплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, докази часткової або повної сплати заявленої до стягнення заборгованості відповідачем не надані.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський ковальський завод" відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.