Угода
про виконання положень Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права від 10 грудня 1982 року, які стосуються збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними
Офіційний переклад
Держави-учасниці цієї Угоди,
посилаючись на відповідні положення Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права від 10 грудня 1982 року (995_057)
,
маючи твердий намір забезпечити довгострокове збереження та стале використання транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб,
сповнені рішучості удосконалювати співробітництво між державами з цією метою,
закликаючи до того, щоб держави прапора, держави порту та прибережні держави більш ефективно забезпечували виконання заходів щодо збереження та управління, прийнятих для таких запасів,
прагнучи вирішувати, зокрема, проблеми, зазначені в програмній галузі C глави 17 Порядку денного на XXI століття, прийнятого на Конференції Організації Об'єднаних Націй з питань навколишнього середовища та розвитку, а саме недоліки в управлінні рибальством у відкритому морі в багатьох регіонах та надмірну експлуатацію деяких ресурсів; відзначаючи наявність проблем нерегульованого рибальства, надлишкових капіталовкладень, надмірного розміру флоту, зміни прапора судна з метою уникнення контролю, недостатньої вибірковості знарядь лову, ненадійності баз даних та недостатнього співробітництва між державами,
зобов'язуючись дотримуватися відповідального рибальства,
усвідомлюючи необхідність уникати негативного впливу на морське середовище, зберігати біологічну різноманітність, підтримувати цілісність морських екосистем та максимально скорочувати ризик довгострокових або необоротних наслідків риболовних операцій,
визнаючи необхідність надавати конкретну допомогу, включаючи фінансову, наукову та технічну, для того, щоб держави, які розвиваються, мали змогу ефективно брати участь у збереженні транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб, управлінні ними та їх сталому використанні,
будучи переконаними в тому, що найбільш оптимальним шляхом досягнення зазначених цілей та сприяння підтримці міжнародного миру та безпеки була б угода про виконання відповідних положень Конвенції,
підтверджуючи, що питання, які не регулюються Конвенцією та цією Угодою, продовжують регламентуватись нормами та принципами загального міжнародного права,
погодились про таке:
Частина I
Загальні положення
Стаття 1
Використання термінів та сфера застосування
1. Для цілей цієї Угоди:
a) "Конвенція" означає Конвенцію Організації Об'єднаних Націй з морського права від 10 грудня 1982 року (995_057)
;
b) "заходи щодо збереження та управління" означає спрямовані на збереження одного або більше видів живих морських ресурсів та управління ними заходи, які приймаються або вживаються відповідно до норм міжнародного права, відображених у Конвенції (995_057)
та цій Угоді;
c) "риби" включає молюсків та ракоподібних, за винятком тих, які належать до "сидячих видів" відповідно до визначення у статті 77 Конвенції (995_057)
;
d) "домовленість" означає механізм співробітництва, який запроваджується згідно з Конвенцією (995_057)
та цією Угодою двома або більше державами з метою, зокрема, встановлення заходів щодо збереження та управління в субрегіоні або регіоні для одного або більше транскордонних рибних запасів або запасів далеко мігруючих риб.
2. a) "Держави-учасниці" означає держави, які дали згоду на обов'язковість для себе цієї Угоди та для яких Угода набула чинності;
b) ця Угода застосовується mutatis mutandis:
i) до будь-якого з перелічених у пункті 1 c, d та e статті 305 Конвенції (995_057)
суб'єктів права та
ii) за умови дотримання статті 47 до будь-якого суб'єкта права, згаданого як "міжнародна організація" у статті 1 Додатка IX Конвенції (995_057)
,
які стають учасниками цієї Угоди і такою мірою "держави-учасниці" означає цих суб'єктів права.
3. Ця Угода застосовується mutatis mutandis до інших суб'єктів права, які займаються рибним промислом і проводять вилов риби у відкритому морі.
Стаття 2
Мета
Мета цієї Угоди - забезпечити довгострокове збереження та стале використання транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб за допомогою ефективного виконання відповідних положень Конвенції (995_057)
.
Стаття 3
Застосування
1. Якщо не передбачено інше, ця Угода застосовується для збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними за межами районів під національною юрисдикцією, за тим винятком, що статті 6 та 7 застосовуються також для збереження таких запасів і управління ними у районах під національною юрисдикцією за умови дотримання різних правових режимів, які застосовуються відповідно до Конвенції (995_057)
у районах під національною юрисдикцією та у районах поза межами національної юрисдикції.
2. При здійсненні своїх суверенних прав з метою розвідування, експлуатації, збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними в районах під національною юрисдикцією прибережна держава застосовує mutatis mutandis загальні принципи, перелічені у статті 5.
3. Держави належним чином беруть до уваги наявні у держав, що розвиваються, відповідні можливості застосовувати статті 5, 6 та 7 у районах під національною юрисдикцією та їх потребу в допомозі, передбаченій цією Угодою. З цією метою Частина VII застосовується mutatis mutandis по відношенню до районів під національною юрисдикцією.
Стаття 4
Співвідношення між цією Угодою та Конвенцією
Ніщо у цій Угоді не завдає шкоди правам, юрисдикції та обов'язкам держав відповідно до Конвенції (995_057)
. Ця Угода тлумачиться та застосовується у контексті Конвенції та згідно з нею.
Частина II
Збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними
Стаття 5
Загальні принципи
Для збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними прибережні держави та держави, які ведуть рибний промисел у відкритому морі, в порядку реалізації свого обов'язку співробітничати згідно з Конвенцією (995_057)
:
a) вживають заходів щодо забезпечення довгострокової сталості транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і сприяння меті їх оптимального використання;
b) забезпечують, щоб такі заходи грунтувались на найбільш достовірних наявних наукових даних та були спрямовані на підтримку чи відновлення запасів на рівнях або до рівнів, за яких може бути забезпечений максимальний стабільний вилов, який визначається відповідними екологічними та економічними факторами, включаючи особливі потреби держав, що розвиваються, та з урахуванням методів ведення рибного промислу, взаємозалежності запасів, а також будь-яких загальнорекомендованих міжнародних мінімальних стандартів як субрегіональних і регіональних, так і всесвітніх;
c) застосовують обережний підхід згідно зі статтею 6;
d) оцінюють вплив рибальства, інших видів людської діяльності та екологічних факторів на запаси та види, які є об'єктом спеціалізованого промислу, а також на запаси та види, що належать до тієї ж екосистеми або асоційовані з запасами, які є об'єктом спеціалізованого промислу або залежать від них;
e) вживають, у разі необхідності, заходів щодо збереження та управління по відношенню до видів, які належать до тієї ж екосистеми або асоційовані з запасами, які є об'єктом спеціалізованого промислу або залежать від них, з метою підтримки або відновлення популяцій таких видів вище рівнів, на яких їхнє відтворення може наражатись на серйозну небезпеку;
f) максимально скорочують забруднення, відходи, викиди, попадання риби у загублені чи кинуті знаряддя лову, виловлювання видів, які не є об'єктом спеціалізованого промислу, як рибних, так і нерибних (далі - "види, які не є об'єктом спеціалізованого промислу"), - і вплив на асоційовані або залежні види, зокрема на види, що знаходяться під загрозою зникнення, за допомогою заходів, що включають, наскільки це практично можливо, розробку та застосування вибіркових, екологічно безпечних та економічних знарядь і методів вилову;
g) охороняють біологічну різноманітність морського середовища;
h) вживають заходів щодо попередження чи усунення надмірної експлуатації та надлишкового рибопромислового потенціалу та забезпечення того, щоб інтенсивність промислового зусилля не перевищувала рівнів, сумірних зі сталим використанням рибних ресурсів;
i) беруть до уваги інтереси рибалок, які займаються кустарним та натуральним промислом;
j) своєчасно збирають та взаємно обмінюються повними та точними даними щодо риболовної діяльності, зокрема щодо місцезнаходження судна, вилову видів, які є і не є об'єктом спеціалізованого промислу, і промислового зусилля, як це передбачено в Додатку I, а також інформацією, що одержується в межах національних і міжнародних дослідницьких програм;
k) заохочують та проводять наукові дослідження і розробляють відповідні технології, які допомагають зберігати рибальство та управляти ним; і
l) вживають заходів щодо збереження та управління і забезпечують їхнє виконання за допомогою ефективного моніторингу, контролю та спостереження.
Стаття 6
Застосування обережного підходу
1. Держави широко застосовують обережний підхід до збереження транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб, управління ними та їхнього використання з тим, щоб захищати морські живі ресурси та зберігати морське середовище.
2. Якщо інформація має невизначений, ненадійний або недостатній характер, то держави діють з більшою обережністю. Відсутність достатньої наукової інформації не використовується як підстава для того, щоб відкладати або не вживати заходів щодо збереження та управління.
3. При здійсненні обережного підходу держави:
a) удосконалюють процес прийняття рішень у галузі збереження рибних ресурсів і управління ними шляхом одержання найбільш достовірної наявної наукової інформації, взаємного обміну нею та впровадження удосконалених методів регулювання ризику та невизначеності;
b) застосовують керівні принципи, викладені у Додатку II, визначають на основі найбільш достовірної наявної наукової інформації опорні критерії щодо конкретних запасів та заходи, яких слід вживати у разі їх перевищення;
c) беруть до уваги, зокрема, фактори невизначеності щодо розміру та продуктивності запасу (запасів), опорні критерії, стан запасів з точки зору таких критеріїв, рівні та розподіл промислової смертності та вплив риболовної діяльності на види, які не є об'єктом спеціалізованого промислу, та асоційовані або залежні види, а також існуючі та прогнозовані океанічні, природні та соціально-економічні умови;
d) розробляють програми збору даних та проведення досліджень для оцінки впливу рибальства на види, що не є об'єктом спеціалізованого промислу, та асоційовані або залежні види та їхнє середовище, і приймають плани, необхідні для забезпечення збереження таких видів та охорони місць існування, які викликають особливе занепокоєння.
4. Держави вживають заходів для забезпечення того, щоб при наближенні до опорних критеріїв не виникало їхнє перевищення. При їхньому перевищенні держави негайно вживають заходів, передбачених пунктом 3b, з метою відновлення запасів.
5. Коли стан запасів, які є об'єктом спеціалізованого промислу, або видів, які не є об'єктом такого промислу, або асоційованих чи залежних видів, викликає занепокоєння, держави ведуть посилений моніторинг таких запасів і видів, щоб проводити огляд їхнього стану і дієвості заходів щодо збереження та управління. Вони регулярно переглядають такі заходи у світлі нової інформації.
6. Для нових промислів або рибопромислового розвідування держави в можливо короткі терміни вживають обережних заходів щодо збереження та управління, включаючи, зокрема, обмеження щодо улову та промислового зусилля. Такі заходи залишаються чинними доти, доки не надійдуть достатні дані, що дозволяють оцінити вплив промислу на довгострокову сталість запасів, після чого вживаються заходи щодо збереження та управління на підставі цієї оцінки. Ці останні заходи у відповідних випадках дозволяють поступово розвивати промисел.
7. Якщо на стан транскордонних рибних запасів або запасів далеко мігруючих риб в значній мірі негативно впливає будь-яке природне явище, то держави вживають заходів щодо збереження та управління на надзвичайній основі з метою забезпечення того, щоб такий негативний вплив не посилювався риболовною діяльністю. Держави також вживають таких заходів на надзвичайній основі там, де промислова діяльність являє собою серйозну загрозу сталості таких запасів. Заходи, що вживаються на надзвичайній основі, є тимчасовими і грунтуються на наявних найбільш достовірних наукових даних.
Стаття 7
Порівнянність заходів щодо збереження та управління
1. Без шкоди для передбачених Конвенцією (995_057)
суверенних прав прибережних держав у питаннях розвідування, експлуатації, збереження живих морських ресурсів та управління ними в районах під національною юрисдикцією і для права всіх держав надавати своїм громадянам можливість займатися рибальством у відкритому морі згідно з Конвенцією:
a) щодо транскордонних рибних запасів відповідні прибережні держави та держави, громадяни яких ведуть промисел таких запасів у прилеглому районі відкритого моря, намагаються безпосередньо або через відповідні механізми співробітництва, передбачені Частиною III, узгоджувати заходи, необхідні для збереження цих запасів у прилеглому районі відкритого моря;
b) щодо запасів далеко мігруючих риб, відповідні прибережні держави та інші держави, громадяни яких ведуть у регіоні промисел таких запасів, співпрацюють або безпосередньо, або через відповідні механізми співробітництва, передбачені Частиною III, у справі забезпечення збереження та сприяння меті оптимального використання таких запасів на всій території регіону як у межах, так і за межами районів під національною юрисдикцією.
2. Заходи щодо збереження та управління, які вводяться для відкритого моря та вживаються у районах під національною юрисдикцією, є порівнянними, забезпечуючи збереження транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб та управління ними в цілому. Для цього прибережні держави та держави, які ведуть промисел у відкритому морі, зобов'язані співробітничати в справі розробки порівнянних заходів щодо таких запасів. При визначенні порівнянних заходів щодо збереження та управління держави:
a) беруть до уваги заходи щодо збереження та управління, які прийняті та вживаються відповідно до статті 61 Конвенції (995_057)
щодо тих же запасів прибережними державами у районах під національною юрисдикцією, та забезпечують, щоб заходи, які запроваджуються по відношенню до цих запасів для відкритого моря, не підривали ефективність таких заходів;
b) беруть до уваги узгоджені раніше заходи, які запроваджені та застосовуються для відкритого моря відповідно до Конвенції щодо цих же запасів відповідними прибережними державами та державами, які ведуть промисел у відкритому морі;
c) беруть до уваги узгоджені раніше заходи, які запроваджені та застосовуються відповідно до Конвенції (995_057)
щодо тих же запасів субрегіональною або регіональною рибогосподарською організацією або домовленістю;
d) беруть до уваги біологічну єдність та інші біологічні характеристики запасів і взаємозв'язок між розподілом запасів, рибними промислами та географічними особливостями відповідного регіону, включаючи наявність запасів та інтенсивність їхнього промислу в районах під національною юрисдикцією;
e) беруть до уваги залежність прибережних держав і, відповідно, держав, які ведуть промисел у відкритому морі, від запасів, про які йде мова, і
f) забезпечують, щоб такі заходи не призводили до негативного впливу на живі морські ресурси в цілому.
3. Реалізуючи свій обов'язок співпрацювати, держави докладають усіх зусиль для того, щоб узгодити порівнянні заходи щодо збереження та управління у розумний термін.
4. Якщо протягом розумного терміну не може бути досягнуто згоди, будь-яка із заінтересованих держав може вдатися до процедур врегулювання спорів, передбачених Частиною VIII.
5. До укладення угоди про порівнянні заходи щодо збереження та управління заінтересовані держави в дусі взаєморозуміння та співробітництва докладають усіх зусиль з тим, щоб досягти тимчасової домовленості практичного характеру. В тому разі, якщо вони не можуть узгодити таку домовленість, будь-яка із заінтересованих держав з метою приписання тимчасових заходів може передати цей спір на розгляд суду або трибуналу відповідно до процедур урегулювання спорів, передбачених Частиною VIII.
6. Тимчасові домовленості або заходи, що вживаються або приписуються на підставі пункту 5, враховують положення цієї Частини, належним чином беруть до уваги права та обов'язки усіх заінтересованих держав, не ставлять під загрозу та не ускладнюють досягнення остаточної згоди про порівнянні заходи щодо збереження та управління та не завдають шкоди остаточному результатові будь-якої процедури урегулювання спорів.
7. Діючи або безпосередньо, або через відповідні субрегіональні чи регіональні рибогосподарські організації або домовленості, або за допомогою інших відповідних засобів прибережні держави регулярно інформують держави, які ведуть промисел у відкритому морі в цьому субрегіоні або регіоні, про заходи, вжиті ними щодо транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб у районах під їхньою національною юрисдикцією.
8. Діючи або безпосередньо, або через відповідні субрегіональні чи регіональні рибогосподарські організації або домовленості, або за допомогою інших відповідних засобів, держави, які ведуть промисел у відкритому морі, регулярно інформують інші заінтересовані держави про заходи, вжиті ними з метою регулювання діяльності суден, що плавають під їхнім прапором і ведуть промисел таких запасів у відкритому морі.
Частина III
Механізми міжнародного співробітництва щодо транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб
Стаття 8
Співробітництво в інтересах збереження та управління
1. Прибережні держави та держави, які ведуть рибний промисел у відкритому морі, налагоджують відповідно до Конвенції (995_057)
співробітництво щодо транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб або безпосередньо, або через відповідні субрегіональні чи регіональні рибогосподарські організації або домовленості, беручи до уваги особливості субрегіону або регіону, з метою забезпечення ефективного збереження цих запасів і управління ними.
2. Держави сумлінно та без зволікання проводять консультації, особливо у випадках, коли є дані про те, що відповідні транскордонні рибні запаси та запаси далеко мігруючих риб можуть опинитись під загрозою надмірної експлуатації, або коли організується новий промисел цих запасів. Для цього на прохання будь-якої заінтересованої держави можуть бути розпочаті консультації, які мають на меті досягти відповідної домовленості щодо забезпечення збереження запасів і управління ними. До узгодження такої домовленості держави дотримуються положень цієї Угоди і діють сумлінно та з належним урахуванням прав, інтересів і обов'язків інших держав.
3. Там, де субрегіональна або регіональна рибогосподарська організація або домовленість компетентна запроваджувати заходи щодо збереження та управління щодо конкретних транскордонних рибних запасів або запасів далеко мігруючих риб, держави, які ведуть промисел запасів у відкритому морі, та відповідні прибережні держави виконують свій обов'язок співпрацювати шляхом вступу до такої організації або стаючи учасницями такої домовленості, або шляхом висловлення згоди на вжиття введених такою організацією або домовленістю заходів щодо збереження та управління. Держави, що проявляють реальний інтерес до відповідного промислу, можуть стати членами такої організації або учасницями таких домовленостей. Умови участі у такій організації або домовленості не виключають можливості приєднання таких держав до числа членів або учасниць; крім того, вони не вживаються у такий спосіб, який призводить до дискримінації по відношенню до будь-якої держави або групи держав, які виявляють реальний інтерес до відповідного промислу.
4. Тільки ті держави, які є членами такої організації чи учасницями такої домовленості або згодні на вжиття заходів щодо збереження та управління, які запроваджені такою організацією або домовленістю, мають доступ до промислових ресурсів, до яких застосовуються ці заходи щодо збереження та управління.
5. Там, де відсутня субрегіональна або регіональна рибогосподарська організація або домовленість, яка могла б запровадити заходи для збереження та управління щодо конкретного транскордонного рибного запасу або запасу далеко мігруючих риб, відповідні прибережні держави і держави, які ведуть промисел такого запасу у відкритому морі у цьому субрегіоні або регіоні, співпрацюють у справі заснування такої організації або укладення інших відповідних домовленостей з тим, щоб забезпечити збереження такого запасу та управління ним, та беруть участь у роботі цієї організації або домовленості.
6. Будь-яка держава, що має намір внести пропозицію щодо будь-яких дій міжурядової організації, яка компетентна займатися питаннями живих ресурсів, повинна в тих випадках, коли такі дії значно позначилися б на заходах щодо збереження та управління вже запроваджених компетентною субрегіональною або регіональною організацією або домовленістю, консультуватися через цю організацію або домовленість з її членами або учасниками. Такі консультації повинні, наскільки це можливо, проводитись до внесення пропозиції до міжурядової організації.
Стаття 9
Субрегіональні та регіональні рибогосподарські організації та домовленості
1. При заснуванні субрегіональних або регіональних рибогосподарських організацій або при укладенні субрегіональних чи регіональних рибогосподарських домовленостей для збереження транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб і управління ними держави, зокрема, узгоджують:
a) запаси, до яких вживають заходів щодо збереження та управління, з урахуванням біологічних характеристик відповідних запасів і характеру відповідного промислу;
b) галузь застосування з урахуванням пункту 1 статті 7 і характеристик субрегіону або регіону, включаючи соціально-економічні, географічні та природні фактори;
c) співвідношення між роботою нової організації або домовленості та роллю, цілями та діяльністю будь-яких відповідних рибогосподарських організацій або домовленостей; і
d) механізми, за допомогою яких організація або домовленість буде одержувати наукові рекомендації та проводити огляд стану запасів, включаючи в належних випадках створення науково-консультативного органу.
2. Держави, які співробітничають у створенні субрегіональної або регіональної рибогосподарської організації або домовленості, інформують інші держави, які, як їм відомо, виявляють реальний інтерес до роботи пропонованої організації або домовленості, про таке співробітництво.
Стаття 10
Функції субрегіональних та регіональних рибогосподарських організацій і домовленостей
Виконуючи свій обов'язок співробітничати по лінії субрегіональних або регіональних рибогосподарських організацій або домовленостей, держави:
a) узгоджують та дотримуються заходів щодо збереження та управління з тим, щоб забезпечити довгострокову сталість транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб;
b) належним чином узгоджують права участі, як-то квоти допустимого улову або рівні промислового зусилля;
c) приймають та застосовують будь-які загальнорекомендовані міжнародні мінімальні стандарти відповідального ведення риболовної діяльності;
d) одержують та оцінюють наукові рекомендації, проводять огляд стану запасів та оцінюють вплив рибальства на види, які не є об'єктом спеціалізованого промислу, та асоційовані або залежні види;
e) узгоджують стандарти збору, повідомлення, перевірки даних щодо промислу запасів та обміну ними;
f) збирають та поширюють точні та повні статистичні дані, описані у Додатку I, забезпечуючи тим самим наявність найбільш достовірних наукових даних з дотриманням у відповідних випадках конфіденційності;
g) заохочують і проводять наукові оцінки запасів і відповідні дослідження та розповсюджують їхні результати;
h) створюють належні механізми співробітництва для ефективного моніторингу, контролю, нагляду та забезпечення виконання;
i) узгоджують способи, за допомогою яких враховуватимуться промислові інтереси нових членів організації або нових учасників домовленості;
j) узгоджують процедури прийняття рішень, які сприяють своєчасному та ефективному вжиттю заходів щодо збереження та управління;
k) сприяють мирному врегулюванню спорів відповідно до Частини VIII;
l) забезпечують всебічне співробітництво своїх відповідних національних установ та підприємств у виконанні рекомендацій і рішень організації або домовленості;
m) належним чином опубліковують інформацію про заходи щодо збереження та управління, що запроваджуються організацією або домовленістю.
Стаття 11
Нові члени або учасники
При визначенні характеру та обсягу прав участі для нових членів субрегіональної або регіональної рибогосподарської організації чи для нових учасників субрегіональної або регіональної рибогосподарської домовленості держави беруть до уваги, зокрема:
a) стан транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб і теперішню інтенсивність промислового зусилля на промислі;
b) відповідні інтереси, схеми ведення промислу та практику рибальства нових та вже існуючих членів або учасників;
c) відповідний внесок нових та вже існуючих членів або учасників у збереження запасів і управління ними, у збір та надання точних даних і у проведення наукових досліджень щодо запасів;
d) потреби прибережних рибальських общин, які головним чином залежать від промислу цих запасів;
e) потреби прибережних держав, чия економіка великою мірою залежить від експлуатації морських живих ресурсів; і
f) інтереси держав субрегіону або регіону, що розвиваються, у районах яких під національною юрисдикцією також зустрічаються ці запаси.
Стаття 12
Гласність у діяльності субрегіональних і регіональних рибогосподарських організацій або домовленостей
1. Держави забезпечують гласність в ході прийняття рішень та іншої діяльності субрегіональних та регіональних рибогосподарських організацій і домовленостей.
2. Представникам інших міжурядових організацій та представникам неурядових організацій, які займаються транскордонними рибними запасами та запасами далеко мігруючих риб, надається можливість брати участь у роботі засідань субрегіональних або регіональних рибогосподарських організацій і домовленостей спостерігачами або, залежно від обставин, в іншій якості згідно з процедурами відповідної організації або домовленості. Такі процедури не мають неадекватно обмежувального характеру в цьому відношенні. Такі міжурядові організації і неурядові організації одержують своєчасний доступ до документації та звітності таких організацій і домовленостей з дотриманням процедурних норм доступу до них.
Стаття 13
Зміцнення існуючих організацій і домовленостей
Держави співробітничають у справі зміцнення існуючих субрегіональних та регіональних рибогосподарських організацій і домовленостей для того, щоб підвищувати їхню ефективність щодо введення та здійснення заходів щодо збереження транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб та управління ними.
Стаття 14
Збір і надання інформації та співробітництво у галузі наукових досліджень
1. Держави забезпечують, щоб риболовні судна, що плавають під їхнім прапором, надавали таку інформацію, яка може виявитись необхідною для виконання їхніх зобов'язань за цією Угодою. Для цього відповідно до Додатка І держави:
a) збирають наукові, технічні та статистичні дані щодо промислу транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб та обмінюються цими даними;
b) забезпечують достатньо докладний збір даних для того, щоб сприяти ефективній оцінці запасів, і їх своєчасне надання для дотримання вимог субрегіональних або регіональних рибогосподарських організацій чи домовленостей; і
c) вживають відповідних заходів щодо перевірки точності таких даних.
2. Діючи або безпосередньо, або через субрегіональні чи регіональні рибогосподарські організації, або домовленості, держави співпрацюють у тому, щоб:
a) узгоджувати параметри даних і форму їх подання таким організаціям або домовленостям, враховуючи характер запасів та промислу цих запасів;
b) розробляти техніку аналізу і методики оцінки запасів та взаємно обмінюватися ними для вдосконалення заходів щодо збереження транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб і управління ними.
3. Діючи або безпосередньо, або через компетентні міжнародні організації, держави відповідно до Частини XIII Конвенції (995_057)
співпрацюють заради загального блага у справі зміцнення науково-дослідного потенціалу в галузі рибальства та заохочення наукових досліджень, які стосуються збереження транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб та управління ними. З цією метою держава або компетентна міжнародна організація, що веде такі дослідження за межами районів під національною юрисдикцією, активно сприяють публікації та поширенню серед будь-яких заінтересованих держав результатів таких досліджень, а також інформації про їхні цілі та методи і полегшують, наскільки це можливо, участь учених із цих держав у таких дослідженнях.
Стаття 15
Замкнуті та напівзамкнуті моря
При виконанні цієї Угоди у замкнутому або напівзамкнутому морі держави враховують природні особливості цього моря і діють також відповідно до Частини IX Конвенції (995_057)
та інших відповідних її положень.
Стаття 16
Райони відкритого моря, що повністю оточені районом під національною юрисдикцією однієї держави
1. Держави, які здійснюють промисел транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб у районі відкритого моря, що повністю оточений районом під національною юрисдикцією будь-якої однієї держави, і ця держава співпрацюють у питанні запровадження заходів щодо збереження цих запасів і управління ними у цьому районі відкритого моря. Враховуючи природні особливості цього району, держави приділяють особливу увагу запровадженню порівнянних заходів щодо збереження цих запасів і управління ними відповідно до статті 7. Заходи, запроваджені щодо відкритого моря, враховують права, обов'язки та інтереси прибережної держави за Конвенцією (995_057)
, грунтуються на найбільш достовірних наявних наукових даних, а також враховують будь-які заходи щодо збереження та управління, що прийняті та застосовуються прибережною державою в районі під її національною юрисдикцією щодо тих самих запасів відповідно до статті 61 Конвенції. Держави домовляються також щодо заходів моніторингу, контролю, нагляду за здійсненням і забезпеченням виконання заходів для збереження та управління щодо відкритого моря.
2. На виконання статті 8 держави діють сумлінно і докладають всіх зусиль для негайного досягнення домовленості про згадані у пункті 1 заходи для збереження та управління, які будуть вживатися під час ведення промислових операцій у цьому районі. Якщо протягом розумного періоду часу відповідні держави, які ведуть промисел, та прибережна держава не в змозі досягти домовленості щодо таких заходів, вони з урахуванням пункту 1 застосовують пункти 4, 5 та 6 статті 7, які стосуються тимчасових домовленостей або заходів. До набуття чинності такими тимчасовими домовленостями або заходами відповідні держави вживають заходів відносно суден, які плавають під їхнім прапором, з тим, щоб вони не вели промисел, який може завдати шкоди запасам, про які йде мова.
Частина IV
Сторони, які не є членами або учасницями
Стаття 17
Сторони, які не є членами організацій або учасницями домовленостей
1. Держава, яка не є членом субрегіональної або регіональної рибогосподарської організації або учасницею субрегіональної чи регіональної рибогосподарської домовленості та яка не дає яким-небудь іншим чином своєї згоди на вжиття заходів для збереження та управління, що запроваджені такою організацією або домовленістю, не звільняється від обов'язку співпрацювати відповідно до Конвенції (995_057)
і цієї Угоди у збереженні відповідних транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними.
2. Така держава не дозволяє суднам, які плавають під її прапором, проводити операції з промислу транскордонних рибних запасів або запасів далеко мігруючих риб, які підпадають під вжиття заходів щодо збереження та управління, які запроваджені такою організацією або домовленістю.
3. Держави, які є членами субрегіональної або регіональної рибогосподарської організації або учасницями субрегіональної або регіональної рибогосподарської домовленості, індивідуально або спільно пропонують зазначеним у пункті 3 статті 1 суб'єктам права, які займаються рибним промислом і мають у відповідному районі рибальські судна, повною мірою співпрацювати з такою організацією або домовленістю у здійсненні запроваджених нею заходів щодо збереження та управління, з тим щоб досягти якомога ширшого фактичного вжиття таких заходів до рибальської діяльності у відповідному районі. Пільги участі у рибному промислі, якими користуються такі суб'єкти права, що займаються рибним промислом, пропорційні їхній відданості дотриманню заходів для збереження та управління, які запроваджені щодо запасів.
4. Держави, які є членами такої організації або учасницями такої домовленості, обмінюються інформацією про діяльність риболовних суден, які плавають під прапорами держав, що не є ні членами організації, ні учасницями домовленості і ведуть операції з промислу відповідних запасів. Вони вживають, за цією Угодою та міжнародним правом, заходів щодо запобігання діяльності таких суден, яка підриває ефективність субрегіональних або регіональних заходів для збереження та управління.
Частина V
Обов'язки держави прапора
Стаття 18
Обов'язки держави прапора
1. Держава, судна якої ведуть рибний промисел у відкритому морі, вживає необхідних заходів для забезпечення того, щоб судна, що плавають під її прапором, дотримувались субрегіональних і регіональних заходів для збереження та управління і щоб такі судна не займались будь-якою діяльністю, яка підриває ефективність таких заходів.
2. Держава дозволяє використання суден, що плавають під її прапором, для рибальства у відкритому морі тільки у тому випадку, якщо вона здатна ефективно нести свою відповідальність за такі судна відповідно до Конвенції (995_057)
і цієї Угоди.
3. Заходи, які мають вживатися державою по відношенню до суден, що плавають під її прапором, включають:
a) контроль за такими суднами у відкритому морі за допомогою риболовних ліцензій, дозволів або дозвільних свідоцтв відповідно до будь-яких застосовних процедур, узгоджених на субрегіональному, регіональному або світовому рівні;
b) встановлення правил з метою:
i) домовитися щодо термінів використання та умов ліцензій, повноважень або дозволів, які необхідні для виконання будь-яких субрегіональних, регіональних або всесвітніх зобов'язань держави прапора;
ii) заборонити рибний промисел у відкритому морі для суден, які не мають необхідних ліцензій або дозволів на вилов риби чи на рибний промисел для суден у відкритому морі, що не відповідає вимогам ліцензії, дозволу або дозвільного свідоцтва;
iii) приписувати суднам, які ведуть рибний промисел у відкритому морі, постійно мати на борту ліцензію, дозвіл або дозвільне свідоцтво і пред'являти їх належним чином для огляду на вимогу уповноваженій особі; і
iv) забезпечити, щоб судна під її прапором не займались недозволеним рибним промислом у районах під національною юрисдикцією інших держав;
c) заснування національного реєстру риболовних суден, яким дозволяється вести промисел у відкритому морі, і надання безпосередньо заінтересованим державам на їхнє прохання доступу до інформації, яка міститься в такому реєстрі, з урахуванням будь-яких національних законів держави прапора щодо розголошення такої інформації;
d) вимоги щодо маркірування рибальських суден і знарядь лову для розпізнавання відповідно до єдиних і міжнародно визнаних систем маркірування суден та знарядь лову, а саме Нормативів Продовольчої і сільськогосподарської організації Організації Об'єднаних Націй з маркірування та ідентифікації риболовних суден;
e) вимоги щодо реєстрації та своєчасного повідомлення про місцезнаходження судна, улов видів, які є або не є об'єктом спеціалізованого промислу, промислове зусилля та інших відповідних промислових даних згідно з субрегіональними, регіональними та світовими стандартами збору таких даних;
f) вимоги щодо перевірки улову видів, які є або не є об'єктом спеціалізованого промислу, за допомогою таких заходів, як програми використання спостерігачів, інспекційні схеми, звіти про вивантаження, нагляд за перевалкою і моніторинг вивантажуваних уловів, ринкова статистика;
g) моніторинг, контроль та нагляд за такими суднами, їхніми промисловими операціями і супутньою діяльністю за допомогою, зокрема:
i) здійснення національних інспекційних схем і субрегіональних та регіональних схем співробітництва у забезпеченні виконання статей 21 та 22, включаючи вимоги про те, щоб такі судна дозволяли доступ належним чином уповноваженим інспекторам з інших держав;
ii) здійснення національних програм використання спостерігачів і субрегіональних та регіональних програм використання спостерігачів, в яких бере участь держава прапора, включаючи вимоги про те, щоб такі судна дозволяли доступ спостерігачам з інших держав для виконання функцій, узгоджених за програмою; і
iii) розробки та впровадження систем моніторингу за суднами, включаючи в разі необхідності системи супутникових передавачів, згідно з тими або іншими національними програмами та програмами, узгодженими між заінтересованими державами на субрегіональній, регіональній та всесвітній основі;
h) регулювання перевалочних операцій у відкритому морі для забезпечення того, щоб не підривалась ефективність заходів для збереження та управління; і
i) регулювання риболовної діяльності з метою забезпечення виконання субрегіональних, регіональних або всесвітніх заходів, у тому числі спрямованих на максимальне скорочення вилову видів, що не є об'єктом спеціалізованого промислу.
4. За наявності діючої субрегіонально, регіональне або всесвітньо узгодженої системи моніторингу, контролю та нагляду держави забезпечують, щоб заходи, які ними запроваджуються щодо суден, що плавають під їхнім прапором, були сумісними з цією системою.
Частина VI
Дотримання та забезпечення виконання
Стаття 19
Дотримання та забезпечення виконання державою прапора
1. Держава забезпечує виконання суднами, які плавають під її прапором, субрегіональних та регіональних заходів щодо збереження транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб та управління ними. З цією метою ця держава:
a) забезпечує виконання таких заходів незалежно від того, де відбуваються порушення;
b) негайно і в повному обсязі розслідує будь-які передбачувані порушення субрегіональних або регіональних заходів щодо збереження та управління, що може включати огляд відповідних суден, і оперативно інформує державу, яка повідомила про порушення, і відповідну субрегіональну або регіональну організацію або домовленість про хід і результати розслідування;
c) вимагає від будь-якого судна, яке плаває під її прапором, надавати слідчому органу інформацію про місцезнаходження судна, улови, знаряддя лову, риболовні операції та пов'язану з цим діяльність у районі передбачуваного порушення;
d) пересвідчившись у наявності достатніх доказів щодо передбачуваного порушення передає справу своїм властям на предмет негайного порушення розгляду згідно зі своїми законами, а в належних випадках затримує відповідне судно; і
e) забезпечує, щоб у тих випадках, коли згідно з її законами було встановлено, що судно причетне до скоєння серйозного порушення таких заходів, це судно не вело риболовних операцій у відкритому морі доти, доки не будуть виконані всі санкції, які введені державою прапора за це порушення.
2. Будь-яке розслідування та судочинство проводиться оперативно. Санкції, які застосовуються в разі порушень, повинні бути достатньо суворими, щоб ефективно забезпечувати виконання заходів і бути фактором стримування порушень, де б вони не відбувалися, а також позбавляти порушників доходів від їхньої незаконної діяльності. Заходи, які вживаються щодо капітанів та інших осіб командного складу рибальських суден, включають положення, які можуть допускати, зокрема, ненадання, позбавлення або тимчасове вилучення дозволу на роботу в якості капітана або особи командного складу на таких суднах.
Стаття 20
Міжнародне співробітництво щодо забезпечення виконання
1. Діючи або безпосередньо, або через субрегіональні чи регіональні організації, або домовленості, держави співробітничають у забезпеченні дотримання та виконання субрегіональних і регіональних заходів щодо збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними.
2. Держава прапора, яка проводить розслідування передбачуваного порушення заходів щодо збереження транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб та управління ними, може звернутися по допомогу до будь-якої іншої держави, чиє співробітництво може бути корисним у проведенні цього розслідування. Усі держави прагнуть задовольняти розумні прохання держави прапора у зв'язку з такими розслідуваннями.
3. Держава прапора може проводити такі розслідування безпосередньо, у співробітництві з іншими заінтересованими державами або через відповідну субрегіональну чи регіональну рибогосподарську організацію або домовленість. Інформація про хід та результати розслідування надається усім заінтересованим державам та державам, яких зачіпає таке передбачуване порушення.
4. Держави сприяють одна одній у розпізнаванні суден, які можливо займались діяльністю, яка підриває ефективність субрегіональних, регіональних або всесвітніх заходів щодо збереження та управління.
5. В обсязі, дозволеному національними законами та правилами, держави досягають домовленості про надання правоохоронним органам інших держав доказів щодо передбачуваних порушень таких заходів.
6. Якщо є вагомі підстави вважати, що судно у відкритому морі займалось недозволеним промислом у районі під юрисдикцією прибережної держави, держава прапора цього судна на прохання відповідної прибережної держави проводить негайне і повне розслідування цього питання. Держава прапора співпрацює з прибережною державою щодо вжиття в таких випадках відповідних заходів для забезпечення виконання і може уповноважити відповідні власті прибережної держави провести висадку на судно та його огляд у відкритому морі. Цей пункт не завдає шкоди статті III Конвенції (995_057)
.
7. Держави-учасниці, які є членами субрегіональної або регіональної рибогосподарської організації, або учасницями субрегіональної чи регіональної рибогосподарської домовленості, можуть вживати заходів згідно з міжнародним правом, у тому числі через посередництво субрегіональних або регіональних процедур, які встановлені з цією метою, для того щоб не допускати судна, які займаються діяльністю, що підриває ефективність вжитих цією організацією або домовленістю заходів щодо збереження і управління, або іншим чином порушують ці заходи, вести промисел у відкритому морі у цьому субрегіоні або регіоні до тих пір, поки відповідні заходи не будуть вжиті державою прапора.
Стаття 21
Субрегіональне та регіональне співробітництво у забезпеченні виконання
1. У будь-якому районі відкритого моря, що охоплюється субрегіональною або регіональною рибогосподарською організацією чи домовленістю, держава-учасниця, що є членом такої організації або учасницею такої домовленості, може через своїх належним чином уповноважених інспекторів проводити згідно з пунктом 2 висадку на борт і огляд рибальських суден, які плавають під прапором іншої держави-учасниці цієї Угоди, незалежно від того, чи є така держава-учасниця членом такої організації або учасницею такої домовленості, з метою забезпечити дотримання заходів щодо збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними, які запроваджені цією організацією або домовленістю.
2. Діючи через субрегіональні або регіональні рибогосподарські організації або домовленості, держави встановлюють процедури висадки на борт і огляду на виконання пункту 1, а також процедури щодо здійснення інших положень цієї статті. Ці процедури узгоджуються з цією статтею і основоположними процедурами, викладеними у статті 22, і не ведуть до дискримінації сторін, що не є членами організації або учасницями домовленості. Висадка та огляд, а також будь-які подальші заходи щодо забезпечення виконання проводяться згідно з такими процедурами. Держави належним чином публікують інформацію про процедури, встановлені для виконання цього пункту.
3. Якщо протягом двох років з моменту прийняття цієї Угоди будь-яка організація або домовленість не затвердить такі процедури, то висадка та огляд на виконання пункту 1, а також будь-які подальші заходи щодо забезпечення виконання до моменту встановлення таких процедур проводяться згідно з цією статтею і основоположними процедурами, викладеними у статті 22.
4. До вжиття заходів згідно з цією статтею держави, що проводять огляд, діючи або безпосередньо, або через відповідну субрегіональну або регіональну рибогосподарську організацію або домовленість, інформують усі держави, судна яких ведуть промисел у відкритому морі в субрегіоні або регіоні, щодо форми посвідчень, що видаються їхнім належним чином уповноваженим інспекторам. Судна, які використовуються для висадки і огляду, повинні мати чіткі розпізнавальні знаки, які вказують на те, що вони несуть державну службу. Стаючи учасницею цієї Угоди, держава призначає відповідний орган для одержання сповіщень на виконання цієї статті та належним чином оприлюднює інформацію про таке призначення через відповідну субрегіональну або регіональну рибогосподарську організацію чи домовленість.
5. Коли після висадки та огляду є розумні підстави припускати, що судно займалось будь-якою діяльністю, яка суперечить згаданим у пункті 1 заходам щодо збереження та управління, держава, що проводить огляд, у відповідних випадках забезпечує схоронність доказів та оперативно повідомляє державу прапора про передбачуване порушення.
6. Держава прапора відповідає на повідомлення, отримане згідно з пунктом 5, протягом трьох робочих днів з дати його одержання або такого іншого періоду, який може бути передбачений у процедурах, що встановлюються згідно з пунктом 2, і або:
a) безвідкладно виконує свої зобов'язання згідно зі статтею 19 та проводить розслідування і за наявності відповідних доказів вживає щодо судна заходів для забезпечення виконання, в разі чого вона оперативно інформує державу, яка провела огляд, про результати розслідування і будь-які вжиті заходи щодо забезпечення виконання; або
b) уповноважує державу, яка провела огляд, провести розслідування.
7. Якщо держава прапора уповноважує державу, яка провела огляд, провести розслідування передбачуваного порушення, то держава, яка провела огляд, негайно повідомляє державу прапора про результати такого розслідування. Держава прапора за наявності відповідних доказів виконує свої обов'язки та вживає щодо судна заходів для забезпечення виконання. Замість цього держава прапора може уповноважити державу, яка провела огляд, вжити щодо судна таких заходів для забезпечення виконання, які можуть бути зазначені державою прапора, згідно з правами та зобов'язаннями держави прапора за цією Угодою.
8. Якщо після висадки та огляду є чіткі підстави вважати, що судно зробило серйозне порушення, а держава прапора або не надала відповіді, або не вжила заходів, передбачених пунктом 6 або 7, то інспектори можуть залишатися на борту і забезпечувати схоронність доказів та можуть вимагати від капітана сприяння їм у подальшому розслідуванні, включаючи, де це доречно, шляхом негайного переходу судна до найближчого відповідного порту або до іншого такого порту, який може бути зазначений у процедурах, встановлених згідно з пунктом 2. Держава, що провела огляд, негайно інформує державу прапора про назву порту, в який повинно прямувати судно. Держава, яка провела огляд, і держава прапора та у відповідних випадках держава порту вживають всіх необхідних заходів для того, щоб забезпечити благополуччя членів екіпажу судна незалежно від їхнього громадянства.
9. Держава, яка провела огляд, інформує державу прапора та відповідну організацію або учасників відповідної домовленості про результати будь-якого подальшого розслідування.
10. Держава, яка проводить огляд, приписує своїм інспекторам дотримуватись загальноприйнятих міжнародних правил, процедур і практики стосовно безпеки судна та екіпажу, зводить до мінімуму втручання у риболовні операції та, наскільки це практично можливо, уникає вжиття заходів, які б негативно впливали на якість улову, що знаходиться на борту. Держава, яка проводить огляд, забезпечує, щоб висадка та огляд не завдавали клопоту будь-якому риболовному судну.
11. Для цілей цієї статті серйозне порушення означає:
a) ведення промислу без чинної ліцензії, дозволу або дозвільного свідоцтва, виданого державою прапора згідно з пунктом 3a статті 18;
b) відсутність точної звітності про улови або пов'язаних з уловами даних, як приписано відповідною субрегіональною або регіональною рибогосподарською організацією чи домовленістю, або надання серйозно перекручених даних про улов з порушенням вимог такої організації або домовленості щодо надання даних про улови;
c) ведення промислу в закритому районі, ведення промислу під час закритого сезону або ведення промислу без квоти, що встановлюється відповідною субрегіональною або регіональною рибогосподарською організацією чи домовленістю, або після перевищення такої квоти;
d) цілеспрямований промисел запасу, що підпадає під дію мораторію або заборонений для промислу;
e) використання забороненого знаряддя лову;
f) фальсифікація або приховування розпізнавальних знаків, позначення або реєстрації риболовного судна;
g) приховування, зміна або знищення доказів, що мають відношення до розслідування;
h) багаторазові порушення, які вкупі являють собою серйозне зневажання заходів щодо збереження та управління; або
i) такі інші порушення, які можуть бути зазначені в процедурах, встановлених відповідною субрегіональною або регіональною рибогосподарською організацією чи домовленістю.
12. Незважаючи на інші положення цієї статті, згідно зі статтею 19 держава прапора може в будь-який час вжити заходів для виконання своїх обов'язків щодо передбачуваного порушення. Якщо судно знаходиться під контролем держави, яка провела огляд, то на прохання держави прапора держава, яка провела огляд, передає судно державі прапора разом з усією інформацією про хід та результати свого розслідування.
13. Ця стаття не завдає шкоди праву держави прапора вживати будь-яких заходів, включаючи порушення розгляду щодо стягнення згідно зі своїми законами.
14. Ця стаття застосовується mutatis mutandis до висадки та огляду державою-учасницею, яка є членом субрегіональної або регіональної рибогосподарської організації або учасницею субрегіональної або регіональної рибогосподарської домовленості та має підстави вважати, що рибальське судно, яке плаває під прапором іншої держави-учасниці, займалось будь-якою діяльністю, що суперечить відповідним заходам щодо збереження та управління, які згадуються в пункті 1, у районі відкритого моря, який охоплюється сферою компетенції такої організації або домовленості, і таке судно згодом в ході того ж промислового рейсу зайшло в район під національною юрисдикцією держави, що проводить огляд.
15. Якщо субрегіональна або регіональна рибогосподарська організація чи домовленість встановлює альтернативний механізм, який забезпечує ефективне виконання зобов'язань її членів або учасників, які випливають з цієї Угоди, щодо забезпечення додержання заходів щодо збереження та управління, запроваджених організацією чи домовленістю, члени такої організації або учасники такої домовленості можуть погодитись обмежити застосування пункту 1 у відносинах між собою стосовно заходів щодо збереження та управління, які запроваджені у відповідному районі відкритого моря.
16. Заходи, що вживаються державами, окрім держав прапора, до суден, які займались діяльністю, що суперечить субрегіональним або регіональним заходам щодо збереження та управління, пропорційні серйозності порушення.
17. Коли є вагомі підстави підозрювати, що рибальське судно у відкритому морі не має національної належності, держава може провести висадку на борт і огляд судна. За наявності відповідних доказів держава може вдатися до таких дій, які можуть бути визнані належними згідно з міжнародним правом.
18. Держави несуть відповідальність за завдану з їх вини шкоду або збиток внаслідок дій, вжитих на виконання цієї статті, коли такі дії є незаконними або виходять за межі розумно необхідних у світлі наявної інформації для виконання положень цієї статті.
Стаття 22
Основоположні процедури з питань висадки та огляду для виконання статті 21
1. Держава, яка проводить огляд, забезпечує, щоб належним чином уповноважені нею інспектори:
a) пред'являли капітанові судна повноваження та подавали копію тексту відповідних заходів щодо збереження та управління або правил та положень, чинних у відповідному районі відкритого моря для виконання цих заходів;
b) розпочинали відправлення повідомлення державі прапора під час висадки та огляду;
c) не перешкоджали можливості капітана підтримувати зв'язок з властями держави прапора в ході висадки та огляду;
d) подавали копію доповіді про висадку та огляд капітанові та органам влади держави прапора, відзначаючи в ній будь-яке заперечення або заяву, яке капітан бажає включити у доповідь;
e) оперативно залишали судно після завершення огляду, якщо вони не знаходять будь-яких доказів серйозного порушення; і
f) уникали застосування сили, за винятком тих випадків і лише тією мірою, коли і якою це необхідно для забезпечення безпеки інспекторів та коли інспектори стикаються з перешкодами під час виконання своїх обов'язків. Ступінь застосування сили не повинен перевищувати розумно необхідний за цих обставин.
2. Належним чином уповноважені інспектори держави, яка проводить огляд, мають повноваження проводити огляд судна, його ліцензії, знарядь лову, оснащення, реєстраційних записів, приміщень, риби і рибних продуктів та будь-яких відповідних документів, необхідних для перевірки дотримання відповідних заходів щодо збереження та управління.
3. Держава прапора забезпечує, щоб капітани суден:
a) допускали та полегшували швидку та безпечну висадку інспекторів;
b) сприяли огляду судна, який проводиться на виконання цих процедур;
c) не чинили перешкод, не допускали погроз та не заважали інспекторам у виконанні ними своїх обов'язків;
d) надавали можливість інспекторам підтримувати зв'язок із властями держави прапора та держави, яка проводить огляд, під час висадки та огляду;
e) забезпечували інспекторам належні умови, включаючи, коли це необхідно, продукти харчування та житлові приміщення; і
f) сприяли безпечному відбуттю інспекторів.
4. У разі, якщо капітан судна відмовляється допустити висадку та огляд відповідно до цієї статті та статті 21, держава прапора, за винятком обставин, коли згідно із загальноприйнятими міжнародними правилами, процедурами і практикою, що стосуються безпеки на морі, необхідно відкласти висадку та огляд, дає капітану судна вказівку негайно забезпечити висадку та огляд і, якщо капітан не виконує таку вказівку, зупиняє дію виданого судну дозволу на промисел та наказує судну негайно повернутися до порту. Держава прапора повідомляє державу, яка проводить огляд, про вжиті нею дії, якщо виникають обставини, згадані в цьому пункті.
Стаття 23
Заходи, що вживаються державами порту
1. Держава порту має право і зобов'язана згідно з нормами міжнародного права вживати заходів для того, щоб сприяти ефективності субрегіональних, регіональних та всесвітніх заходів щодо збереження та управління. При вжитті таких заходів держава порту не піддає судна будь-якої держави формальній або фактичній дискримінації.
2. Держава порту може, зокрема, оглядати документацію, знаряддя лову та улов на борту рибальських суден, коли такі судна добровільно знаходяться в її портах або на її рейдових причалах.
3. Держави можуть ухвалювати правила, які уповноважують відповідні національні власті забороняти вивантажування і перевалку, якщо було встановлено, що улов одержано у такий спосіб, який підриває ефективність субрегіональних, регіональних або світових заходів щодо збереження та управління у відкритому морі.
4. Ніщо у цій статті не зачіпає здійснення державами свого суверенітету над портами, що знаходяться на їхній території, згідно з міжнародним правом.
Частина VII
Потреби держав, що розвиваються
Стаття 24
Визнання особливих потреб держав, що розвиваються
1. Держави повністю визнають особливі потреби держав, що розвиваються, в сфері збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними та розвитку промислу цих запасів. Для цього держави, діючи або безпосередньо, або через Програму розвитку Організації Об'єднаних Націй, Продовольчу і сільськогосподарську організацію Організації Об'єднаних Націй та інші спеціалізовані установи, Глобальний екологічний фонд, Комісію з питань сталого розвитку та інші відповідні міжнародні та регіональні організації та органи, надають допомогу державам, що розвиваються.
2. Реалізуючи обов'язок співпрацювати у введенні заходів щодо збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними, держави беруть до уваги особливі потреби держав, що розвиваються, зокрема:
a) уразливість держав, що розвиваються, які залежать від експлуатації живих морських ресурсів, у тому числі для задоволення потреб свого населення або окремих його груп у харчуванні;
b) необхідність уникати негативного впливу на рибалок, які займаються натуральним, дрібним та кустарним промислом, та рибалок-жінок, а також на корінне населення у державах, що розвиваються, особливо малих острівних державах, що розвиваються, та забезпечувати їм доступ до рибного промислу; і
c) необхідність забезпечувати, щоб такі заходи не призводили прямо або посередньо до перенесення непропорційно важкого тягаря, пов'язаного з діяльністю щодо збереження, на держави, що розвиваються.
Стаття 25
Форми співробітництва з державами, що розвиваються
1. Діючи безпосередньо або через субрегіональні, регіональні чи всесвітні організації, держави співпрацюють з метою:
a) зміцнення здатності держав, що розвиваються, особливо найменш розвинутих із них та малих острівних держав, що розвиваються, зберігати транскордонні рибні запаси та запаси далеко мігруючих риб, управляти ними та розвивати свої національні промисли таких запасів;
b) надання державам, що розвиваються, особливо найменш розвинутим з них та малим острівним державам, що розвиваються, допомоги, яка має дати їм змогу брати участь у промислі таких запасів у відкритому морі, в тому числі полегшити їм доступ до таких промислів за умови дотримання статей 5 та 11; і
c) полегшення участі держав, що розвиваються, в субрегіональних та регіональних рибогосподарських організаціях і домовленостях.
2. Співробітництво з державами, що розвиваються, для цілей, викладених у цій статті, включає надання фінансової допомоги, допомоги у розвитку людських ресурсів, технічної допомоги, передачу технології, у тому числі через організацію спільних підприємств, та дорадчо-консультативні послуги.
3. Така допомога надається, зокрема, за такими конкретними напрямками:
a) удосконалювання збереження транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб та управління ними шляхом збору, повідомлення, перевірки промислових даних і суміжної інформації, обміну ними та їх аналізу;
b) оцінка запасів та наукові дослідження; і
c) моніторинг, контроль, спостереження, дотримання та забезпечення виконання, включаючи підготовку кадрів та нарощування самостійних можливостей на місцевому рівні, розробку та фінансування національних та регіональних програм використання спостерігачів, а також надання доступу до технології та устаткування.
Стаття 26
Особлива допомога у виконанні цієї Угоди
1. Держави співпрацюють у заснуванні спеціальних фондів, покликаних надавати державам, що розвиваються, допомогу у виконанні цієї Угоди, в тому числі сприяти державам, що розвиваються, у покритті витрат, пов'язаних з тими чи іншими процедурами врегулювання спорів, у яких вони можуть виступати стороною.
2. Держави та міжнародні організації повинні допомагати державам, що розвиваються, у заснуванні нових субрегіональних або регіональних рибогосподарських організацій чи домовленостей або у зміцненні існуючих організацій чи домовленостей щодо збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними.
Частина VIII
Мирне врегулювання спорів
Стаття 27
Обов'язок врегульовувати спори мирними засобами
Держави повинні врегульовувати свої спори шляхом переговорів, обстеження, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або угод чи іншими мирними засобами за своїм вибором.
Стаття 28
Запобігання спорам
Держави співпрацюють з метою запобігання спорам. Для цього вони узгоджують дійові та оперативні процедури прийняття рішень в рамках субрегіональних та регіональних рибогосподарських організацій і домовленостей та зміцнюють у разі необхідності існуючі процедури прийняття рішень.
Стаття 29
Спори технічного характеру
Якщо спір стосується питання технічного характеру, відповідні держави можуть передати спір спеціальній колегії експертів, яка ними засновується. Колегія співпрацює з відповідними державами та намагається оперативно розв'язати спір без звернення до обов'язкових процедур врегулювання спорів.
Стаття 30
Процедури врегулювання спорів
1. До будь-якого спору між державами-учасницями цієї Угоди, що стосується тлумачення або застосування цієї Угоди, незалежно від того, чи є вони також і учасницями Конвенції, застосовуються mutatis mutandis положення про врегулювання спорів, викладені у Частині XV Конвенції (995_057)
.
2. Положення про врегулювання спорів, викладені в Частині XV Конвенції (995_057)
, застосовуються також mutatis mutandis до будь-якого спору між державами-учасницями цієї Угоди, що стосується тлумачення або застосування субрегіональної, регіональної або всесвітньої угоди про промисел транскордонних рибних запасів або запасів далеко мігруючих риб, учасницями яких вони є, включаючи будь-який спір, що стосується збереження цих запасів і управління ними, незалежно від того, чи є вони також і учасницями Конвенції.
3. Для врегулювання спорів згідно з цією Частиною застосовується будь-яка процедура, прийнята державою-учасницею цієї Угоди і Конвенції (995_057)
на виконання статті 287 Конвенції, якщо тільки ця держава-учасниця при підписанні, ратифікації цієї Угоди або приєднанні до неї або в будь-який час після цього не прийняла іншу процедуру на виконання статті 287 для врегулювання спорів згідно з цією Частиною.
4. Держава-учасниця цієї Угоди, що не є учасницею Конвенції (995_057)
, при підписанні, ратифікації цієї Угоди або приєднанні до неї чи в будь-який час після цього може вибрати шляхом письмової заяви один або більше із засобів, викладених у пункті 1 статті 287 Конвенції, для врегулювання спорів згідно з цією Частиною. Стаття 287 застосовується до такої заяви, так само як і до будь-якого спору, в якому ця держава є стороною, і який не охоплюється чинною заявою. Для цілей узгоджувальної процедури й арбітражу згідно з додатками V, VII та VIII Конвенції така держава має право висувати кандидатури посередників, арбітрів та експертів для включення у списки, згадані у статті 2 Додатка V, статті 2 Додатка VII та статті 2 Додатка VIII, для врегулювання спорів згідно із цією Частиною.
5. Будь-який суд або арбітраж, на розгляд якого поданий спір згідно з цією Частиною, застосовує відповідні положення Конвенції (995_057)
, цієї Угоди та будь-якої відповідної субрегіональної, регіональної або всесвітньої угоди про риболовство, а також загальноприйняті стандарти збереження живих морських ресурсів та управління ними та інші норми міжнародного права, що не є несумісними з Конвенцією, для забезпечення збереження відповідних транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб.
Стаття 31
Тимчасові заходи
1. До врегулювання спору згідно з цією Частиною сторони у спорі докладають усіх зусиль для того, щоб досягти тимчасової домовленості практичного характеру.
2. Без шкоди для статті 290 Конвенції (995_057)
суд або арбітраж, на розгляд якого поданий спір згідно з цією Частиною, може приписати будь-які тимчасові заходи, які він вважає доцільними за цих обставин для забезпечення відповідних прав сторін у спорі або для запобігання шкоді запасів, про які йдеться, а також за обставин, згаданих у пункті 5 статті 7 та пункті 2 статті 16.
3. Держава-учасниця цієї Угоди, що не є учасницею Конвенції (995_057)
, може заявити, що, незважаючи на пункт 5 статті 290 Конвенції, Міжнародний трибунал з морського права не має права приписувати, змінювати або відміняти тимчасові заходи без згоди такої держави.
Стаття 32
Обмеження щодо застосування процедур з врегулювання спорів
Пункт 3 статті 297 Конвенції (995_057)
застосовується і до цієї Угоди.
Частина IX
Сторони, які не є учасницями цієї Угоди
Стаття 33
Сторони, які не є учасницями цієї Угоди
1. Держави-учасниці спонукають сторони, які не є учасницями цієї Угоди, стати її учасницями та прийняти закони і правила, що відповідають її положенням.
2. Держави-учасниці вживають згідно з цією Угодою і міжнародним правом заходів щодо попередження діяльності суден, які плавають під прапорами сторін, що не є учасницями, яка заважає ефективному виконанню цієї Угоди.
Частина X
Добросовісність та зловживання правами
Стаття 34
Добросовісність та зловживання правами
Держави-учасниці добросовісно виконують взяті на себе згідно з цією Угодою зобов'язання та здійснюють права, визнані цією Угодою, таким чином, щоб не допускати зловживання правами.
Частина XI
Відповідальність та матеріальна відповідальність
Стаття 35
Відповідальність та матеріальна відповідальність
Держави-учасниці несуть відповідальність згідно з міжнародним правом за завдану з їхньої вини шкоду у зв'язку з цією Угодою.
Частина XII
Конференція з огляду
Стаття 36
Конференція з огляду
1. Через чотири роки після дати набрання чинності цією Угодою Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй скликає конференцію з метою оцінки ефективності цієї Угоди з точки зору забезпечення збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними. Генеральний секретар запрошує на цю конференцію всі держави-учасниці та ті держави і ті суб'єкти права, які правомочні стати учасниками цієї Угоди, а також ті міжурядові організації і неурядові організації, які правомочні брати участь як спостерігачі.
2. Конференція займається оглядом та оцінкою адекватності положень цієї Угоди, а в разі необхідності пропонує шляхи зміцнення суті та методів здійснення цих положень, щоб краще вирішувати будь-які проблеми, які залишаються у сфері збереження транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб та управління ними.
Частина XIII
Заключні положення
Стаття 37
Підписання
Ця Угода відкривається для підписання усіма державами та іншими суб'єктами права, згаданими у пункті 2b статті 1, та залишається відкритою для підписання у Центральних установах Організації Об'єднаних Націй протягом 12 місяців з 4 грудня 1995 року.
Стаття 38
Ратифікація
Ця Угода підлягає ратифікації державами та іншими суб'єктами права, згаданими у пункті 2b статті 1. Документи про ратифікацію здаються на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.
Стаття 39
Приєднання
Ця Угода залишається відкритою для приєднання до неї держав та інших суб'єктів права, згаданих у пункті 2b статті 1. Документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.
Стаття 40
Набрання чинності
1. Ця Угода набирає чинності через 30 днів після дати здачі на зберігання 30-го документа про ратифікацію або приєднання.
2. Для кожної держави або суб'єкта права, що ратифікує цю Угоду або приєднується до неї після здачі на зберігання 30-го документа про ратифікацію або приєднання, ця Угода набирає чинності на 30-й день після здачі на зберігання її документа про ратифікацію чи приєднання.
Стаття 41
Тимчасове застосування
1. Ця Угода застосовується тимчасово державою, яка погодилась на її тимчасове застосування, повідомивши про це депозитарія письмово. Таке тимчасове застосування чинне з дати одержання повідомлення.
2. Тимчасове застосування будь-якою державою або суб'єктом права припиняється з дати набрання чинності цією Угодою для цієї держави або суб'єкта права, або з моменту письмового повідомлення депозитарію такою державою чи суб'єктом права про її намір припинити тимчасове застосування.
Стаття 42
Застереження та винятки
Жодні застереження до цієї Угоди чи винятки з неї не допускаються.
Стаття 43
Декларації та заяви
Стаття 42 не перешкоджає державі або суб'єкту права при підписанні, ратифікації цієї Угоди або приєднанні до неї виступати з деклараціями або заявами у будь-якому формулюванні та під будь-якою назвою з метою, серед іншого, привести свої закони та правила у відповідність до положень цієї Угоди за умови, що ці декларації або заяви не передбачають вилучення або зміну юридичної дії положень цієї Угоди у їх застосуванні до цієї держави або суб'єкта.
Стаття 44
Відношення до інших угод
1. Ця Угода не змінює права та обов'язки держав-учасниць, які випливають з інших угод, сумісних з цією Угодою, які не перешкоджають здійсненню іншими державами-учасницями своїх прав або виконанню ними своїх зобов'язань згідно з цією Угодою.
2. Дві або більше держави-учасниці можуть укладати угоди, які змінюють або зупиняють дію положень цієї Угоди і поширюються тільки на відносини між ними, за умови, що такі угоди не стосуються тих положень, відступ від яких несумісний із ефективним здійсненням об'єкта і мети цієї Угоди, та за умови, що ці угоди не зачіпають застосування основних принципів, затверджених нею, і що положення цих угод не перешкоджають здійсненню іншими державами-учасницями своїх прав або виконанню ними своїх зобов'язань згідно з цією Угодою.
3. Держави-учасниці, які мають намір укласти угоду, зазначену в пункті 2, повідомляють інші держави-учасниці через депозитарія цієї Угоди про свій намір укласти таку угоду і про ту зміну або припинення дії її положень, яка передбачається цією Угодою.
Стаття 45
Зміни та доповнення
1. Будь-яка держава-учасниця може письмовим повідомленням на ім'я Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй запропонувати зміни та доповнення до цієї Угоди та звернутися з проханням скликати конференцію для розгляду таких запропонованих змін та доповнень. Генеральний секретар розсилає це повідомлення усім державам-учасницям. Якщо протягом шести місяців з дати розсипки повідомлення не менше половини держав-учасниць дадуть позитивну відповідь на це прохання, то Генеральний секретар скликає конференцію.
2. Процедура прийняття рішень, яка застосовується на конференції, що скликається на підставі пункту 1, для розгляду зміни та/або доповнення, є такою ж, як і процедура, яка застосовується на Конференції Організації Об'єднаних Націй з питань транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб, якщо конференція не прийме іншого рішення. Ця конференція повинна докласти всіх зусиль для досягнення згоди щодо будь-яких змін та доповнень консенсусом, і голосування щодо них не повинно проводитись доти, доки не вичерпані всі зусилля для досягнення консенсусу.
3. Зміни та доповнення до цієї Угоди після їх прийняття відкриті для підписання державами-учасницями у Центральних установах Організації Об'єднаних Націй протягом дванадцяти місяців з дати прийняття, якщо самою зміною та/або доповненням не передбачено інше.
4. Статті 38, 39, 47 і 50 поширюються на всі зміни та доповнення до цієї Угоди.
5. Зміни та доповнення до цієї Угоди набирають чинності для держав-учасниць, які ратифікували їх або приєднались до них, на тридцятий день після здачі на зберігання документів про ратифікацію або приєднання двома третинами держав-учасниць. Після цього для кожної держави-учасниці, яка ратифікувала зміну та/або доповнення або приєдналась до неї після здачі на зберігання необхідної кількості таких документів, зміна або доповнення набирає чинності на тридцятий день після здачі на зберігання її документа про ратифікацію або приєднання.
6. У зміні та/або доповненні може бути передбачено, що для набрання нею/ним чинності потрібна менша або більша кількість документів про ратифікацію або приєднання у порівнянні з кількістю, що вимагається у цій статті.
7. Держава, яка стала учасницею цієї Угоди після набрання чинності змінами та доповненнями згідно з пунктом 5 за відсутності прояву іншого наміру цією державою:
a) вважається учасницею цієї Угоди зі змінами та доповненнями; і
b) вважається учасницею Угоди без змін та доповнень щодо будь-якої держави-учасниці, не зв'язаної змінами та доповненнями.
Стаття 46
Денонсація
1. Будь-яка держава-учасниця може шляхом письмового повідомлення на ім'я Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй денонсувати цю Угоду і може викласти причини. Неподання причин не зачіпає юридичної сили денонсації. Денонсація набирає чинності через один рік після дати одержання повідомлення, якщо у повідомленні не вказано пізніший термін.
2. Денонсація жодною мірою не зачіпає обов'язки будь-якої держави-учасниці виконувати будь-яке записане у цій Угоді зобов'язання, яке чинне для неї згідно з міжнародним правом незалежно від цієї Угоди.
Стаття 47
Участь міжнародних організацій
1. У тих випадках, коли міжнародна організація, що згадується у статті 1 Додатка IX Конвенції (995_057)
, не компетентна в усіх питаннях, що регулюються цією Угодою, Додаток IX Конвенції застосовується mutatis mutandis до участі цієї міжнародної організації у цій Угоді, за винятком того, що наведені нижче положення цього Додатка не застосовуються:
a) перше речення статті 2 і
b) пункт 1 статті 3.
2. У тих випадках, коли міжнародна організація, що згадується у статті 1 Додатка IX Конвенції (995_057)
, компетентна в усіх питаннях, що регулюються цією Угодою, до участі такої міжнародної організації у цій Угоді застосовуються нижченаведені положення:
a) в момент підписання або приєднання ця міжнародна організація робить заяву, зазначаючи:
i) що вона має компетенцію в усіх питаннях, що регулюються цією Угодою;
ii) що з цієї причини її держави-члени не стають державами-учасницями, за винятком їхніх територій, на які не поширюється сфера відповідальності цієї міжнародної організації; і
iii) що вона приймає права та обов'язки держав за цією Угодою;
b) участь цієї міжнародної організації жодним чином не наділяє держав-членів цієї міжнародної організації якими б то не було правами за цією Угодою;
c) у разі конфлікту між зобов'язаннями міжнародної організації за цією Угодою та її зобов'язаннями за Угодою про заснування цієї міжнародної організації або за будь-якими пов'язаними з цим актами зобов'язання за цією Угодою мають переважну силу.
Стаття 48
Статус додатків
1. Додатки становлять невід'ємну частину цієї Угоди, і якщо прямо не передбачено інше, посилання на цю Угоду або на одну з її частин є посиланням і на додатки, що до неї відносяться.
2. Додатки можуть періодично переглядатися державами-учасницями. Такий перегляд грунтується на науково-технічних міркуваннях. Незважаючи на положення статті 45, у тому випадку, якщо на нараді держав-учасниць шляхом консенсусу приймається зміна до одного з додатків, ця зміна включається до цієї Угоди і набирає чинності з дати її прийняття або з іншої дати, яка може бути вказана у зміні. Якщо на такій нараді зміна до додатка консенсусом не приймається, застосовуються процедури щодо змін та доповнень, викладені у статті 45.
Стаття 49
Депозитарій
Депозитарієм цієї Угоди та будь-яких змін та доповнень до неї є Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй.
Стаття 50
Автентичні тексти
Тексти цієї Угоди англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою мовами є рівно автентичними.
НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані, належним чином на це уповноважені представники, підписали цю Угоду.
ВІДКРИТО ДЛЯ ПІДПИСАННЯ у Нью-Йорку четвертого грудня тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ятого року у єдиному примірнику англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою мовами.
Додаток I
Стандартні вимоги до збору даних та взаємного обміну ними
Стаття 1
Загальні принципи
1. Своєчасний збір, упорядкування та аналіз даних мають основоположне значення для ефективного збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними. Тут потрібні дані щодо промислу цих запасів у відкритому морі та в районах, що знаходяться під національною юрисдикцією, причому збирати та упорядковувати їх слід таким чином, щоб це дозволяло проводити статистично значущий аналіз для цілей збереження рибних ресурсів і управління ними. Ці дані містять статистику улову і промислового зусилля та іншу пов'язану з рибним промислом інформацію, наприклад, дані відносно суден та інші дані для стандартизації промислового зусилля. Дані, що збираються, повинні також включати інформацію про види, що не є об'єктом спеціалізованого промислу, та про асоційовані і залежні види. Усі дані слід перевіряти для забезпечення точності. Додержується конфіденційність неузагальнених даних. Розповсюдження цих даних проводиться з дотриманням умов, на яких вони представляються.
2. Державам, які розвиваються, надається допомога, у тому числі допомога у підготовці кадрів, а також фінансова і технічна допомога з метою нарощування їхніх можливостей у галузі збереження живих морських ресурсів і управління ними. Допомогу слід зосереджувати на вдосконаленні можливостей щодо здійснення збору і перевірки даних, програм використання спостерігачів, аналізу даних і дослідницьких проектів, що допомагає в оцінці запасів. Слід заохочувати якомога повніше залучення вчених і господарників із держав, що розвиваються, до збереження транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб і управління ними.
Стаття 2
Принципи збору, упорядкування даних і обміну ними
Під час визначення параметрів для збору, упорядкування даних про операції щодо промислу транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб та обміну цими даними слід враховувати такі загальні принципи:
a) держави повинні забезпечувати, щоб дані про риболовну діяльність збирались на суднах, що плавають під їхнім прапором згідно з робочими характеристиками кожного промислового методу (наприклад, кожне індивідуальне тралення, кожне встановлення ярусу, кожний обловлюваний косяк при удобному лові та кожний день при траловому лові) та були достатньо докладними, щоб забезпечувати ефективну оцінку запасів;
b) держави повинні забезпечувати, щоб промислові дані проходили перевірку через відповідну систему;
c) держави повинні упорядковувати дані, що стосуються рибного промислу, та інші допоміжні наукові дані та надавати їх в узгодженій формі та своєчасно відповідній субрегіональній або регіональній рибогосподарській організації або домовленості, де така є. У противному разі держави співпрацюють у справі обміну даних або безпосередньо, або через такі інші механізми співробітництва, які можуть бути погоджені між ними;
d) у рамках субрегіональних або регіональних рибогосподарських організацій, або домовленостей, або іншими засобами держави повинні узгоджувати параметри даних та форму, в якій належить їх надавати, згідно з цим Додатком та з урахуванням характеру запасів і промислу цих запасів у регіоні. Такі організації або домовленості повинні вимагати від сторін, що не є їхніми членами або учасницями, надання даних про відповідну промислову діяльність суден, що плавають під їхнім прапором;
e) ці організації чи домовленості упорядковують та надають дані своєчасно та в узгодженій формі у розпорядження усіх заінтересованих держав на умовах, встановлених організацією або домовленістю;
f) учені держави прапора і відповідної субрегіональної чи регіональної рибогосподарської організації або домовленості повинні аналізувати ці дані окремо або разом залежно від обставин.
Стаття 3
Основні промислові дані
1. Для сприяння ефективній оцінці запасів держави згідно з узгодженими процедурами виконують достатньо докладний збір та надання відповідній субрегіональній або регіональній рибогосподарській організації або домовленості таких даних:
a) часові ряди статистичних даних про улов та промислове зусилля з розподілом по промислах і флотах;
b) загальний улов, виражений у кількості, номінальній вазі або і в тому, і в іншому, з розподілом по видах (які є або не є об'єктом спеціалізованого промислу), залежно від особливостей кожного промислу. [Номінальна вага визначається Продовольчою та сільськогосподарською організацією Організації Об'єднаних Націй як еквівалент вивантаження у живій вазі];
c) статистичні дані щодо викидів, включаючи в разі необхідності оціночні дані, виражені у вигляді кількості або номінальної ваги з розподілом по видах, залежно від особливостей кожного промислу;
d) статистичні дані про промислове зусилля для кожного промислового методу; і
e) місце, дата та час лову, а в разі необхідності й інші статистичні дані про промислові операції.
2. Держави збирають також у слушних випадках та надають відповідній субрегіональній чи регіональній рибогосподарській організації або домовленості інформацію, яка допомагає в оцінці запасів, включаючи такі дані:
a) склад улову з розподілом за розмірами, вагою та статтю;
b) іншу біологічну інформацію, яка допомагає в оцінці запасів, наприклад, інформацію про вік, зростання, поповнення, розподіл та належність запасів; і
c) результати інших відповідних досліджень, включаючи зйомки чисельності, зйомки біомаси, гідроакустичні зйомки, вивчення природних факторів, що впливають на чисельність запасу, а також океанографічні та екологічні дослідження.
Стаття 4
Дані та інформація про судна
1. Для стандартизації складу флотів та промислової потужності суден, а також для перерахування різних одиниць виміру промислового зусилля під час аналізу даних про улов і зусилля держави повинні збирати такі дані про судна:
a) належність судна, його прапор та порт приписки;
b) тип судна;
c) технічні характеристики судна (наприклад, конструкційні матеріали, дата побудови, регістрова довжина, валовий регістровий тоннаж, потужність головних двигунів, місткість трюму та методи зберігання улову); і
d) опис знарядь лову (наприклад, типи, технічні характеристики та кількість).
2. Держава прапора збиратиме таку інформацію:
a) навігаційне устаткування та засоби визначення місцезнаходження;
b) апаратура зв'язку та міжнародні радіопозивні; і
c) чисельність екіпажу.
Стаття 5
Звітність
Держава забезпечує, щоб судна, які плавають під її прапором, з досить високою періодичністю направляли її національному рибогосподарському відомству і, коли це узгоджено, відповідній субрегіональній або регіональній організації чи домовленості, дані суднових журналів про улов і промислове зусилля, включаючи дані про риболовні операції у відкритому морі, для дотримання національних вимог та регіональних і міжнародних зобов'язань. Ці дані передаються в разі необхідності радіо-, телексним, факсимільним або супутниковим зв'язком або іншими засобами.
Стаття 6
Перевірка даних
Держави або, залежно від обставин, субрегіональні чи регіональні рибогосподарські організації або домовленості повинні створювати механізми перевірки промислових даних, а саме:
a) перевірку місцезнаходження через систему спостерігання за суднами;
b) програми використання наукових спостерігачів з метою спостерігання за уловом, промисловим зусиллям, складом улову (видів, які є або не є об'єктом спеціалізованого промислу) та іншими деталями риболовних операцій;
c) повідомлення про маршрут судна, вивантаження та перевалку; і
d) узяття проб у порту.
Стаття 7
Обмін даними
1. Держави прапора повинні обмінюватися зібраними даними на взаємній основі з іншими державами прапора та відповідними прибережними державами через відповідні субрегіональні або регіональні рибогосподарські організації чи домовленості. Ці організації або домовленості упорядковують і надають дані своєчасно і в узгодженій формі у розпорядження усіх заінтересованих держав на умовах, установлених організацією або домовленістю, з дотриманням конфіденційності неузагальнених даних і повинні, наскільки це можливо, розробляти системи баз даних, що забезпечують ефективний доступ до даних.
2. На загальносвітовому рівні збір та розповсюдження даних повинні здійснюватися через Продовольчу та сільськогосподарську організацію Організації Об'єднаних Націй. Там, де субрегіональних або регіональних рибогосподарських організацій або домовленостей не існує, ця Організація за згодою із заінтересованими державами може займатися цим і на субрегіональному чи регіональному рівні.
Додаток II
Керівні принципи, що регулюють застосування опорних застережних критеріїв у збереженні транскордонних рибних запасів і запасів далеко мігруючих риб та управління ними
1. Опорний застережний критерій - це виведена узгодженим науковим методом розрахункова величина, яка відповідає певному станові ресурсу і промислу та яка може використовуватись як орієнтир для управління риболовством.
2. Слід користуватися двома типами опорних застережних критеріїв: рибоохоронні або граничні критерії і рибогосподарські або цільові критерії. Граничні опорні критерії встановлюють межі, покликані утримувати промисел у безпечних біологічних межах, в яких запаси здатні забезпечити максимальний сталий вилов. Цільові опорні критерії призначені для вирішення господарських завдань.
3. Опорні застережні критерії мають орієнтуватися на конкретні запаси, враховуючи, зокрема, репродуктивну здатність, відновлюваність кожного запасу та характеристики промислів, на яких запас експлуатується, а також інші джерела смертності та основні джерела невизначеності.
4. Господарські стратегії мають бути спрямовані на підтримку або на відновлення популяцій обловлюваних запасів, а в разі необхідності також асоційованих та залежних видів на рівнях, що відповідають заздалегідь узгодженим опорним застережним критеріям. Такі критерії використовуються для вжиття заздалегідь узгоджених заходів для збереження та управління. Господарські стратегії включають заходи, які можуть здійснюватись при наближенні до опорних застережних критеріїв.
5. Рибогосподарські стратегії повинні забезпечувати, щоб ризик перевищення граничних опорних критеріїв був дуже низьким. Якщо розміри запасу падають нижче граничного опорного критерію або якщо йому загрожує ризик впасти нижче такого критерію, повинні вживатися заходи щодо збереження та управління для сприяння відновленню запасу. Рибогосподарські стратегії повинні забезпечувати, щоб цільові опорні критерії в середньому не перевищувались.
6. Коли інформація, яка дозволяє виводити опорні критерії для того чи іншого промислу, недостатня або відсутня, встановлюються попередні опорні критерії. Попередні критерії можуть установлюватися за аналогією з подібними та більш відомими запасами. У таких ситуаціях промисел підлягає посиленому моніторингу з тим, щоб при одержанні більш точної інформації попередні опорні критерії можна було переглянути.
7. Як мінімальний стандарт для граничних опорних критеріїв слід розглядати коефіцієнт промислової смертності, який дає значення максимального сталого вилову. Щодо запасів, які не зазнають перевилову, рибогосподарські стратегії повинні забезпечувати, щоб промислова смертність не перевищувала ту, яка відповідає максимально сталому вилову, а біомаса не падала нижче заздалегідь визначеного граничного показника. Як цільовий показник відновлення перевиловлених запасів може служити значення біомаси, яка дала б максимально сталий вилов.