2а-4441/11/1070 Про стягнення неприйнятих витрат на виплату пенсій, щомісячної адресної допомоги, допомоги на поховання, суми витрат з виплати і доставки пенсій - 09.10.2012 Прийняття

розглянувши в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Києво-Святошинському районі Київської області, Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Києво-Святошинському районі Київської області про стягнення заборгованості, -

У жовтні 2011 року Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області (далі -Позивач, УПФ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Києво-Святошинському районі Київської області (далі -Відповідач, ФСС) про стягнення неприйнятих витрат за період з 01 січня 2011 року по 01 липня 2011 року у загальній сумі 290 736,13 грн. -у тому числі: основний розмір пенсії в сумі 722,57 грн., щомісячна адресна допомога в сумі 288 501,78 грн., допомога на поховання 1 500,00 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій 11,78 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року позов задоволено частково - стягнуто з ФСС на користь Позивача неприйняті витрати УПФ з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 01 січня 2011 року по 01 липня 2011 року у загальній сумі 722,57 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи повністю підтверджено факт отримання ОСОБА_2 інвалідності у зв'язку із втратою працездатності на виробництві внаслідок нещасного випадку, а тому вимоги Позивача у вказаній частині є повністю обґрунтованими. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що приписами чинного законодавства не передбачено відшкодування адресної допомоги. Крім того, суд звертав увагу на те, що Позивачем не підтверджено належним чином факту смерті ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Вважаючи постанову суду першої інстанції необґрунтованою, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду в частині задоволення позовних вимог. При цьому наголошує на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що питання про відшкодування витрат мають вирішуватися виключно на централізованому рівні.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким зобов'язати Відповідача включати виплачені суми пенсій по інвалідності та допомоги на поховання, виплачені Позивачем потерпілим до щомісячного акту звірення. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає у своїй скарзі про неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи та перевірку їх доказами. Вказує на помилковість висновків суду при наданні правової оцінки дій Відповідача.

У судовому засіданні повноважний представник Відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити. При цьому наполягав на безпідставності доводів апеляційної скарги Позивача.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явився, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, з січня 2011 року по липень 2011 року Позивач здійснював виплату пенсій особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та особам, які втратили годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, зокрема, ОСОБА_3, яка отримала травму внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також ОСОБА_2, який отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Судом також було встановлено, що у випадках, коли розмір пенсії не досягав прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, Позивач здійснював виплату пенсій разом із щомісячною державною адресною допомогою до пенсії у сумі, що не досягали встановлено прожиткового мінімуму у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 (265-2008-п) .

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, оскільки, на думку Позивача, зазначені виплати мають здійснюватися за рахунок Відповідача, останні щомісячно проводили звірку витрат по особових справах потерпілих, результати якої оформлювалися двосторонніми актами.

Київським окружним адміністративним судом за результатами дослідження наявних у матеріалах справи копій актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.01.2011 року по 31.06.2011 року встановлено, що у ході зазначених звірок Позивачем та Відповідачем були виявлені розбіжності на загальну суму 290 736,13 грн. При цьому, як вірно зауважив суд, останні виникли в результаті незгоди ФСС включити до акту звірки для подальшого відшкодування витрати на виплату і доставку пенсії, з яких основний розмір пенсії в сумі 722,57 грн. по ОСОБА_2, щомісячна адресна допомога в сумі 288 501,78 грн., допомога на поховання 1 500,00 грн. по ОСОБА_3, сума витрат з виплати і доставки пенсій 11,78 грн.

Вважаючи, що Відповідач протиправно не погоджується відшкодувати здійснені УПФ витрати, останній звернувся до суду з вимогою про стягнення коштів.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі -Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст. 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі ст. 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі -Закон) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі -Фонд) зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений ст. 21 Закону. Відповідно до положень цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Кабінет Міністрів України постановою від 26 березня 2008 року № 265 (265-2008-п) «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»(далі -постанова №265) визначив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох 120 відсотків, на трьох і більше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Аналогічна позиція висловлена у ряді рішень Верховного Суду України (постанови від 6 червня 2011 року (справа № 21-57а11), від 20 червня 2011 року (справи № 21-59а11 та № 21-118а11), від 30 січня 2012 року (справи № 21-451а11 та № 21-394а11)), які в силу приписів ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Колегією суддів також враховується, що п. 4 постанови №265 (265-2008-п) передбачено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Вирішуючи питання про те, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, суд першої інстанції вірно зауважив, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до ст. 46 Закону кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

А тому колегія суддів повністю погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача грошових витрат Позивача на виплату державної адресної допомоги та висновку про те, що ФСС правомірно відмовив у прийнятті до загального заліку для відшкодування зазначених витрат.

Обґрунтованим також є твердження суду першої інстанції на безпідставність вимог Позивача про відшкодування виплаченої управлінням пенсійного фонду суми витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 34 Закону визначено, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Порядок розгляду питань про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом визначено в Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.11.2005 року № 606 (z1455-05) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.12.2005 року за № 1455/11735 (z1455-05) .

Згідно п. 2.10 Інструкції (z1455-05) висновок про наявність або відсутність причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом оформляється довідкою у трьох примірниках, що використовується МСЕК за формою, що затверджується МОЗ України та видається: перший - установі, що надавала направлення до МСЕК, другий - відповідному відділенню виконавчої дирекції Фонду, третій - заявнику. Підставою є акт визначення причинного зв'язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом (форма акта затверджується МОЗ України).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відсутність визначеної Інструкцією (z1455-05) довідки або інших доказів про наявність причинного зв'язку смерті потерпілого ОСОБА_3 з нещасним випадком на виробництві, а тому повністю погоджується з позицією суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних в частині відшкодування допомоги на поховання в розмірі 1 500,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача фактичних витрат, що підлягають відшкодуванню у зв'язку з виплатою пенсії громадянину ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 року по 01.07.2011 року, то, на думку колегії суддів, Київський окружний адміністративний суд на підставі наявних у матеріалах справи рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області за березень 1978 року у справі №2-465-А та постанови Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2010 року, які набрали законної сили, прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_2 має право на отримання передбачених законодавством виплат у зв'язку з втратою працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві. З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що виплачені Позивачем кошти ОСОБА_2 як пенсія по інвалідності підлягають відшкодуванню Відповідачем у розмірі 722,57 грн.

При цьому колегія суддів критично оцінює твердження Відповідача про те, що до спірних правовідносин неможливо застосовувати положення Закону, оскільки нещасний випадок на виробництві із ОСОБА_2 стався до моменту набрання чинності останнім. Оскільки страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України -відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Зазначена позиція повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 06 червня 2011 року у справі №21-116а11.

Щодо вимог апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області суд колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги -залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Києво-Святошинському районі Київської області, Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Києво-Святошинському районі Київської області про стягнення заборгованості -без змін.