Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у справі № 278/4321/13-а за позовом ОСОБА_1 до Камянської сільської ради Житомирського району Житомирської області, управління Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Камянської сільської ради Житомирського району Житомирської області, управління Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: визнати неправомірними бездіяльність відповідачів щодо нездійснення реєстрації державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1; зобов'язати відповідачів здійснити таку реєстрацію в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та встановити адресу земельної ділянки площею 0,15 га в с.Сонячне, зобовязати відповідачів подати звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Камянська сільська рада безпідставно не здійснила реєстрації державного акту на право приватної власності на землю.

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Кам'янської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 15.10.1998 р. № 48 ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка площею 0.15 га в с. Сонячне Житомирського району Житомирської області під забудову без зазначення конкретної адреси розміщення. Позивач був зобов'язаний отримати будівельний паспорт під забудову та не проводити будівельні роботи до одержання такого паспорту.

На підставі вказаного рішення виконкому Кам'янської сільської ради Житомирського району Житомирської області 24.02.2000 р. ОСОБА_1 виданий Державний акт про право власності на вищезазначену земельну ділянку серії НОМЕР_1 (також без зазначення конкретної адреси розміщення ділянки. В акті зазначено, що останній зареєстрований в книзі записів державних актів на право власності на землю за № 1133.

В ході розгляду адміністративної справи № 2-а-221/12 позивач дізнався, що державний акт про право власності на вищезазначену земельну ділянку не був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю.

Вважаючи такі дії відповідачів неправомірними, звернувся до суду з позовом про поновлення порушеного права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачі були позбавлені права проведення реєстрації акту, крім того ОСОБА_1 вже звертався з позовом до суд про що є відповідне рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України (№ 561-ХІІ від 18 грудня 1990 року, в редакції від 17.03.1999, чинній на час отримання державного акту) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить зокрема: - передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; - реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; - ведення земельно-кадастрової документації; - погодження проектів землеустрою.

Статтями 22, 23 зазначеного вище Кодексу передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно із п. 3.3, 3.4, 3.8, 41, 4.2 Інструкції "Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі" затвердженої наказом Держкомзему від 04.05.1999 № 43 (z0354-99) , в редакції від 04.05.1999, чинній на час видачі державного акту, державна реєстрація державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю або право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою; договорів оренди - виконавчим органом міської, селищної, сільської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями; державних актів право власності на землю - місцевими державними органами земельних ресурсів.

Забезпечення державної реєстрації державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди покладається на державні органи земельних ресурсів: - районні відділи земельних ресурсів; - управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; - Київське та Севастопольське міські управління земельних ресурсів.

Книги реєстрації державних актів і договорів ведуться відповідними державними органами земельних ресурсів України окремо по кожному селу, селищу, місту. Ці книги прошнуровуються, засвідчуються підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюються гербовою печаткою.

Власники земельних ділянок, землекористувачі та орендарі зберігають видані їм державні акти і договори як документи періодичного використання.

Другий примірник державного акта або договору, а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у приміщеннях державних органів земельних ресурсів.

Пунктами 1.15. - 1.19 зазначеної вище Інструкції передбачено розробку технічної документації зі складання державного акту на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею, яку здійснюють державні та інші землевпорядні організації на підставі технічного завдання, яке видається районним (міським) відділом (управлінням) земельних ресурсів Держкомзему України.

Технічна документація зі складання державних актів на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею зберігається в районних (міських) відділах (управліннях) земельних ресурсів Держкомзему України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 виданого ОСОБА_1 24 лютого 2000 року видно, що акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 1133.

Разом з тим, встановлено, що технічна документація на складання оскаржуваного державного акту позивачем у встановленому порядку не виготовлялася.

Згідно листів управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області № 4355 від 25.12.2014 та № 9-603-0.5-254/2-15 від 27.01.2015 встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1, серії НОМЕР_1 відсутня.

Відповідно до наявної в управлінні Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області Книги записів державних актів на право приватної власності на землю на території Камянської сільської ради Житомирського району, запис 1133, згідно з яким зареєстрований державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 відсутній. Крім того, відсутній вказаний державний акт і відповідно до наявного переліку других примірників державних актів на право власності та на право постійного користування землею, договорів оренди по м.Житомиру та Житомирському району. Зазначені обставини викладені в листі управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області № 4089 від 10.12.2014 р.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що позивачем порушена процедура виготовлення технічної документації.

Порушення процедури видачі позивачу Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, призвело до визнання такого акту судовими рішеннями нелегітимним.

Крім того, на час звернення позивача до суду змінений порядок реєстрації державного акту та виготовлення технічної документації на земельну ділянку, які визначені Земельним кодексом України (2768-14) , Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , Законом України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) .

Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 р., № 3613-VI (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Статтею 24 зазначеного Закону визначений порядок здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

Так, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється зокрема за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування наданий дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV (в редакції від 09.06.2013 р., яка діяла на час звернення позивача з вказаним позовом) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ст. 6 зазначеного Закону систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Статтею 5 зазначеного Закону визначені об'єкти нерухомого майна, стосовно яких проводиться державна реєстрація прав.

Так у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ст.4 даного Закону, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 зареєстрована належним чином не була. Виданий позивачу державний акт про право власності на земельну ділянку в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю зареєстрований не був.

За таких обставин відповідачі на даний час позбавлені повноважень щодо проведення реєстрації державного акту виданого на імя ОСОБА_1 згідно чинного законодавства та в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю.

Суди дійшли вірного висновку щодо безпідставності заявлених позовних вимог про визнання неправомірними бездіяльності відповідачів щодо нездійснення реєстрації державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 та зобовязання вчинити дії по реєстрації права власності.

Отже, є безпідставними позовні вимоги про встановлення адреси земельної ділянки.

Крім того, ОСОБА_1 вже звертався до суду із вимогами зокрема про зобов'язання Кам'янської сільської ради вчинити заходи щодо встановлення адреси земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої в с.Сонячне і зазначивши справжню адресу АДРЕСА_1.

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 17 травня 2013 року у справі № 2-а-221/12, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2013 року, в задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.